Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

 


   

СУБОТА, 22 ЛИПНЯ 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
26.10.2012

ЧИ БУДЕ ВИБІР ПІСЛЯ ВИБОРІВ?

ЧИ БУДЕ ВИБІР ПІСЛЯ ВИБОРІВ? Через два дні розігруватимуться 450 щасливих квитків на гарантоване впродовж п’яти років безбідне життя у досить бідній країні. Причому квитки отримають здебільшого, а швидше за все, що винятково ті, хто і так безбідно живе, але за три місяці зуміли переконати нас, що їхня присутність у клубі гарантовано безбідних людей, що офіційно іменується Верховною Радою України, допоможе і нам упродовж наступних п’яти років стати трохи багатшими та щасливішими.
До заповітного дня залишилося всього нічого: сьогодні - останній день агітації, завтра - довгоочікуваний день тиші, коли можна спокійно все зважити й обміркувати, а післязавтра - вирішальний день: день голосування.
Напередодні цих виборів Україна опинилася в найдраматичнішій ситуації. Маємо владу, що не здатна ефективно керувати. Маємо опозицію, що не здатна ефективно опонувати владі. Маємо народ, що зневірився як у владі, так і в опозиції.
І справді. Попри райдужні запевнення влади, що ми досягли стабільності, прискорене падіння промислового виробництва протягом останніх чотирьох місяців і сміх, яким у Запоріжжі робітники зустріли слова прем’єр-міністра про середню зарплату в Україні на рівні 3500 гривень, свідчать про зворотне (детальніше див. у статті «Криза стукає у двері» в «ПОДОЛЯНИНІ» від 19 жовтня).
Щодо опозиції, то її хронічну роз’єднаність (при ледь не монолітній згуртованості влади) яскраво засвідчує ситуація в нашому виборчому окрузі. Голова МО Партії регіонів Володимир Мельниченко, який цілком прагматично, щоб на нього не «вішали собак» за деякі недолугі дії провладної партії, пішов на вибори як самовисуванець і став афішувати себе як кандидат від народу. Натомість офіційний кандидат від регіоналів Віктор Барчишин, зоравши протягом перших двох місяців новоушицьке електоральне поле, на початку жовтня спокійно відійшов убік. А з боку опозиції бачимо аж трьох претендентів на депутатську «папаху» від трьох опозиційних сил - Ростислава Ярему, Василя Товкайла та Володимира Шовкошитного. Очевидно, граблі б’ють опозиціонерів не так уже й боляче, раз вони на них щоразу наступають. А, може, це така витончена форма політичного мазохізму?
Чи готові наші кандидати до майбутньої виснажливої законотворчої роботи? Українська громадська організація «Центр полі¬тичних студій та аналітики», за¬снована сім років тому, напередодні цьогорічних виборів провела аналіз передвиборчих програм кандидатів у народні депутати України. Дослідження охопило шість областей (Київську, Одеську, Закарпатську, Терно¬пільську, Вінницьку та Хмельницьку), Автономну Республіку Крим і місто Київ. Аналізу було піддано 397 програм. Кожна з них оцінювалася на відповідність чотирьом простим, але суттєвим для плідної депутатської діяльності критеріям.
По-перше, чи прописано в програмі кандидата конкретні механізми для її виконання?
По-друге, чи є фінансове обгрунтування програми?
По-третє, чи зазначено в програмі закони, які кандидат збирається запропонувати, про¬йшовши до парламенту?
По-четверте, чи є перелік конкретних законів, які відображають інтереси округу, від якого обирається кандидат?
Із 397 проаналізованих програм тільки в п’яти було зафіксовано відповідність усім чотирьом критеріям: трьох - у Він¬ницькій області, по одній - в Одеській області та Києві.
Щодо 88 кандидатів від Хмель¬ницької області, то (див. діаграму) першому критерію від¬повідають 12 програм (13,6%), другому - всього 5 програм (5,7%), третьому - 11 програм (12,5%). Щодо четвертого критерію, то не було виявлено жодної програми, яка йому би відповідала.
Останній показник може здивувати, бо, як відомо, кандидати обіцяють чимало корисного зробити для свого округу. Проте, як резонно зазначив координатор Центру політичних студій та аналітики в Хмельницькій області Вадим Мендограло, народний депутат виконує законодавчу функцію і не має виконавчих важелів. Це означає, що він не може віддати, для прикладу, наказ про встановлення спортивних майданчиків, а може лише проконтролювати роботу виконавчих органів за допомогою депутатського запиту.
Як бачимо, наші претенденти на місце в найвищому законодавчому органі держави досить туманно уявляють свою майбутню роботу, якщо не зуміли для початку грамотно скласти та належно обгрунтувати програму своєї наступної п’ятирічної діяльності. Нас із таким гнилим резюме на жодну роботу не взяли би. Невже знову матимемо у Верховній Раді послушних кнопкодавів, які за чарівним помахом руки провладного диригента протягуватимуть в антиконституційний спосіб закони, навіть не вникаючи в їхню суть?
Бажання влади все схопити, все взяти під свій тотальний контроль, видавити опозицію зі всіх шпарин викликає сильне занепокоєння. 24 липня ц.р. на 17-й звітно-виборчій конференції обласної організації Партії регіонів голова Хмельницької облдержадміністрації Василь Ядуха прямо заявив: «Це помаранчеве бадилля потрібно з Хмельницької області викорінити назавжди».
Те саме ми бачимо і у верхніх ешелонах влади. Перебування за гратами двох харизматичних лідерів опозиції, які на попередніх виборах до парламенту були першими номерами в списках своїх політичних сил, викликало занепокоєння в світі. Зокрема, Сенат США засудив «дії адміністрації президента Віктора Януковича, спрямовані на політично мотивоване ув’язнення колишнього прем’єра Юлії Тимошенко».
А ще була спроба так званим «законом про наклеп» приструнити журналістів - через цілком реальну загрозу тюремного ув’язнення. І хоча першу атаку вдалося відбити, немає жодної гарантії, що влада не повернеться до цього закону після виборів. А досвід грубого, аж пальці знати, проведення таких законів ми вже бачили на прикладі закону «Про засади державної мовної політики».
Непроста ситуація і в Кам’ян¬ці-Подільському. Усунення два роки тому з посади міського голови Анатолія Нестерука, епопея з підрахунком голосів під час виборів мера і досі викликають занепокоєння, породжують тривогу за долю демократії в славному місті над Смотричем. Цю тривогу посилює непроста ситуація в нинішній окружній ви¬бор¬чій комісії, де вже вшосте змінився голова (за квотою ВО «Батьківщина»). З такими тенденціями та темпами ціл¬ком можливо, що в день голосування комісію очолюватиме вже сьомий голова. А баталії, які розгорнуться в на¬шій ОВК під час підведення підсумків виборів, достойні будуть щонайменше пензля Василя Сурикова чи пера Валентина Пікуля.
Ще один тривожний дзвіночок пролунав на останній позачерговій сесії міськради. Маю на увазі ініціативу, озвучену головою Громадської ради Аллою Буданцевою, про оголошення «Тижня тиші» в Кам’янці-Поділь¬ському з 28 жовтня до 4 листопада, який передбачав би заборону на цей час будь-яких акцій протестів у місті. Нагадаємо, що Громадська рада при міськвиконкомі міськради, членами якої є кілька десятків громадських організацій міста, одразу, ще на старті виборчої кампанії, підтримала провладного кандидата до Верховної Ради (див. у «ПОДОЛЯНИНІ» від 3 серпня статтю «Народ на видання»).
На щастя, здоровий глузд переміг - і депутати відмовилися голосувати за оголошення самочинного «Тижня тиші», оскільки, як наголосив міський голова Михайло Сімашкевич, це суперечитиме Конституції України. Стаття 39 нашого Основного Закону просто й лаконічно зазначає: «Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються ор¬гани виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування».
На жаль, ця виборча кампанія засвідчила відсутність діалогу в суспільстві. Перегляньте місцеві газети за останні три місяці. Суцільні монологи про «білих і пухнастих» претендентів на місце в парламенті. Або найчорніші фарби для найогиднішого змалювання основного конкурента. А де змагання яскравих ідей, яскравих особистостей? Якби не професійні обов’язки, із великим задоволенням проминав би газетні шпальти з політичною рекламою та агітацією.
Можна тільки позаздрити аме¬риканцям, які цієї осені тричі побачили гострі дебати між Обамою та Ромні. А ми під час наших минулих президентських перегонів вимушено спостерігали «дискусію» претендентки з «порожнім місцем». Як це не печально, чинний Президент Укра¬їни вперто уникає відвертого діалогу з народом, із журналістами. Остання прес-конференція Віктора Федоровича, на якій він був би сам, відбулася ще в грудні 2011 року.
Нездорова тенденція влади все централізувати, все тримати в одних руках насторожує. Насторожує також тривала кво¬лість опозиції. Насторожує і постійна надія багатьох на месію, який прийде і забезпечить ледь не всім щасливе життя. Мудрий час за певний час усе розставить по своїх місцях - і Україна ще заживе нормальним життям: народ помудрішає, влада полюдськішає. А посприяти цьому процесу, хочеться вірити, зможе кожен наш голос, зважено відданий 28 жовтня. Головне, щоб після цих виборів у нас ще був вибір.

Автор:  Олег БУДЗЕЙ

Повернення до списку

Booking.com