БАЖАЮ УКРАЇНІ МИРУ, ЧИСТОЇ ВОДИ І ХЛІБА

Щемливий лист надійшов до редакції, в якому наша читачка Надія ПРУСС ділиться власним досвідом, що здобула в аграрній справі за кордоном. Вона рахувала дні, години до поїздки на Батьківщину. Правда, те, що побачила, не відповідало тим теплим спогадам, якими гріла душу на чужині. Найбільше жінка шокована безконтрольним використанням хімікатів при вирощуванні продукції.

«Народилася я на Хмельниччи­ні, – пише нам пані Надія. – Навчаю­чись у Кам’янці-Подільському, здобула дві спеціальності – агронома й економіста. На жаль, умови життя в Україні ставали такими, що жодна з моїх кваліфікацій не давала змоги задовольнити матеріальні потреби моєї сім’ї, що стало причиною ви­їзду за кордон.
Здобутий у Кам’янці фах дав мені зелене світло для роботи в аг­рарній сфері. Саме на чужині я зрозуміла ціну знань. Дякуючи своїй освіченості, змогла отримувати високооплачувану роботу. В пошуках максимальної вигоди я побувала в багатьох європейських країнах. І де б не працювала, все більше переконувалася у величезній значимості аграрної галузі взагалі та її основи – фермерських господарств зокрема, для продовольчої безпеки людства та їхньої вагомої ролі в збереженні довкілля.
Зарубіжний фермер переважно є висококваліфікованою особистіс­тю, яка володіє первинними знаннями агронома, зоотехніка, ветеринара, електрика, механіка, економіста, еколога, юриста тощо. Є краї­ни, де фермерів готують у вищих навчальних закладах. Виробників сільськогосподарської продукції в Європі цінують, їм допомагають, але з них і вимагають. Продукція, що вирощується у фермерських господарствах, підлягає суворому конт­ролю на вміст шкідливих речовин, а фермери, які виростили небезпеч­ний продукт, не мають права його продавати та ще й караються штрафами, згідно із законодавством.
Використання хімії в сільському господарстві європейських країн суворо контролюється владою. На жаль, така ситуація не характерна для України, що є причиною написання цього листа.
Перебуваючи за кордоном, я ніколи не забувала про край, де народилася. Моїм найбільшим бажанням завжди було ступити босоніж на рідну землю, побачити живими, здоровими, щасливими рід­них і близьких, напитися холодної й такої смачної водички з батьківської кринички. Цьогоріч випала нагода поїхати на Батьківщину. Але, на превеликий сум, не всі мої мрії здійснилися. Особливо ті, що стосуються щастя і смачної води. Щас­ливі далеко не всі, а вода смердить хімікатами не тільки в сільських криницях, але й у скельних джерелах, які ще не так давно вважалися цілющими. Такого безконт­рольного, безграмотного використання хімікатів при вирощуванні сільськогосподарської продукції я не спостерігала в жодній з європей­ських країн, окрім України. У моєму рідному селі багато жителів оброб­ляють землі (паї) самостійно. Насаджено багато садів, окрім того, вирощуються зернові, деякі «фермери» кроплять сад по 15-17 разів, поля під зерновими поливають хімікатами майже після кожного дощу. Сотні тонн хімікатів використовують орендарі. При цьому жодного контролю.
Перебуваючи в подруги у Ка­м’ян­ці, звідки і пишу листа, переконалася у вільному продажу будь-яких хімікатів і відсутності контролю за продукцією, що надходить на ринок. Сьогодні за кордоном усе більше набуває популярності органічне землеробство (без застосування хімії). Я працюю в одній із закордонних організацій, що є продуцентом цих ідей. У мої обов’язки входить аналіз наукових публікацій на згадану тему. Я дуже рада, що серед наукових робіт, які стосуються проблем сталого розвитку аграрної галузі, аграрної освіти, зустрічаються праці багатьох науковців ПДАТУ. Зокрема, досить актуальним на сьогодні є питання державної сертифікації виробників сільгосппродукції, яке розглядається в одному з розділів монографії, опуб­лікованої в Ризі. Сертифікат буде засвідчувати, що його власник знає норми, регулююче ставлення людини до землі, даватиме право на збут вирощеної продукції, гарантуватиме якість продукції та юридичну відповідальність власника у разі порушення встановлених норм. Державне завдання сертифікації агровиробників покладається на аграрні університети.
Бажаю Україні миру, злагоди, чистої води і хліба.

З повагою Надія Прусс».