ПЕРШИЙ ДЗВІНОК СТАВ ОСТАННІМ

1 вересня – свято учнів і вчителів. Тільки не для вихованців та працівників Орининської гімназії.

«1 вересня – свято учнів і вчителів. Тільки не для вихованців та працівників Орининської гімназії. Для тих, хто віддав учительській праці 30, 25, 20 років, це останній дзвінок у нашій учительській долі. Так, діти (хоч вони і «фабульні», як сказав чиновник), котрі багато років навчалися в нашому закладі, що став для них рідною домівкою, звикнуть до нових реалій, вчителів, шкіл… А до чого звикати нам, педагогам? До постійної брехні місцевої влади? Принижень? Пошуку роботи не за фахом? Чи в наймах за кордоном? Дякуємо, допрацювалися…».

Такий пост у соцмережах на своїй офіційній сторінці написали педагоги Орининської гімназії в той час, як їхні колеги постили святкові світлини з чепурними дітками.
На єдиній першовересневій світлині з цього навчального закладу – порожнє подвір’я і святкова шкільна парта, яка діток так і не дочекалася…
У розмові з «Подолянином» учителі скаржаться, що з ними вчинили не по-людськи. Кажуть, документ, в якому їм повідомили, що не можна набирати дітей на новий навчальний рік, отримали лише наприкінці серпня. Якби хоч на початку літа, то ще була б можливість десь знайти роботу за спеціальністю, а коли вже всі колективи сформовані, це практично неможливо. Тому, поки немає рішення обласної ради щодо закриття навчального закладу, справно ходять на роботу. Практично в усіх сльози котяться градом, коли читають коментарі ви­пускників, які також шоковані закриттям рідної школи, радять звертатися до керівництва країни і таки відстояти інтернат для сиріт і малозабезпечених, як би його не називали у верхах.
За інформацією співрозмовників, без роботи залишаються 27 педагогів і близько 3 десятків техпрацівників. У червні тут ще навчалася 81 дитина. Всіх їх розподілили в навчальні заклади за місцями проживання. Когось в інші інтернати області, а когось – у ті ж неблаго­пристойні умови, з яких свого часу вилучали.

Підготувала Вікторія КОЖЕВНІКОВА.