ВТРАТИ

ЗАВЖДИ ЙШОВ ДО МРІЇ

У ніч на 30 липня жителі Новоушиччини з квітами, лампадками та українською символікою зустрічали тіло земляка – 28-річного командира батальйону 36-ї окремої бригади морської піхоти майора Євгена ЧОРНОКОНЯ. Гірко вмивалася сльозами Новоушиччина, прощаючись із Героєм, молоде життя якого 28 липня обірвала війна. Чоловіка поховали в рідному селі Слобідчани.
Із теплотою згадує учня його перша вчителька і директорка Слобідської школи Поліна Сивун. Зізнається, що Женя – особлива дитина, з дитинства мріяв бути військовим:

– За коротке життя Євген зробив дуже багато. Важко казати «був». Ми пам’ятаємо Женю хорошим і здібним учнем, надійним товаришем, безвідмовним другом. У підлітковому віці демонстрував принциповість, наполегливість, уміння ставити цілі, визначати пріоритети. Він наполегливо йшов до своєї мети – стати військовим. Вступив до Буковинського ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою, що в Новодністровську. Приємно було чути про успіхи Жені, про які розповідали рідні. Він зарекомендував себе якнайкраще, гарно вчився, був дружелюбним, активним, порядним, вихованим. І у цьому заслуга його батьків та бабусі Оксани Михайлівни, яка працювала вчителькою.
Після ліцею здобув вищу освіту в Харківському інституті танкових військ, а далі були кар’єрні сходинки, визнання, одруження, мрії про щасливе життя. Йому б ще жити і жити, але, на жаль, трагічно загинув під час виконання бойового завдання в Миколаївській області.
Родина прищепила хлопцеві почуття патріотизму і всі найкращі людські чесноти. До речі, батько Жені, Микола Григорович, – також учасник АТО/ООС, воював на сході України впродовж останніх п’яти років. Недавно йому виповнилося 60 років, і він звільнився з лав ЗСУ.
У Євгена є чимало нагород за сумлінну військову службу. У квітні рідні пишалися, що, відповідно до Указу Президента, він нагороджений медаллю «За військову службу Україні».

У Героя залишилися батьки, молодша сестра і дружина.

«ДОК»: РОЗВІДНИК І МЕДИК

29 липня сум, біль і сльози переповнювали жителів Чемеровеччини. Цього дня вони проводжали в останню путь жителя с.Кутківці – 44-річного солдата Валентина СТАЙОХУ. Бойовий медик із розвідувального взводу, розвідувальник роти загинув від великої втрати крові о 4 ранку 22 липня в госпіталі Первомайського, що на Харківщині.

– Валентин народився 12 серпня 1977 року в Кутківцях. На жаль, до 45-річчя так і не дожив, – із сумом у голосі розповідає про односельця селищний голова Закупненської громади Віталій ВАЩУК. – Навчався у школі, закінчив професійне училище, здобувши спеціальність «Шофер-тракторист». Служив в армії, був кінологом. Після служби працював на залізниці монтером колії. Декілька разів їздив на заробітки за кордон. 2003 року одружився і вже разом із дружиною працювали на чужині. Згодом придбали будинок у селищі Закупне, де щасливо проживали і виховували двох діток – сина Віталика та донечку Віолетту. Працював у Києві на метробудівництві електромонтажником, пізніше – на залізниці в селі, в якому проживав, останніми роками – на будівництві. Про таких, як Валентин, кажуть: «Майстер на всі руки». За яку справу він би не взявся, знав, як її виконати. Але його плани й мрії змінила війна. Сам ухвалив рішення йти захищати рідну землю від рашистської наволочі. І пі­шов 4 березня. Після навчання
його відправили на фронт. Спочатку служив у Черкаській області, а згодом – у Харківській.
Валентин мав неймовірний талант – ніколи не опускати рук і не здаватися. Його енергія била фонтаном, він зав­жди йшов уперед без остраху і вагань. Брався за будь-яку роботу. На фронті був і розвідником, і лікарем, мав позивний «ДОК». Сміливо й відважно виконував бойові завдання, надавав першу медичну допомогу побратимам, хоча раніше не мав справи з медициною.
21 липня, виконуючи бойове завдання, потрапив під мінометний обстріл. Зазнав поранень, несумісних із життям. Побратими та лікарі 5 годин боролися за життя Героя, але, на жаль, виявилися безсилими.
Валентин Сергійович мріяв про прості, але важливі речі: цілісність країни та щасливу долю для своїх дітей у вільній Україні. У нього залишилася мама, дружина, діти, сест­ра, племінники.