ОБІРВАНІ ЖИТТЯ. НЕСКОРЕНА ВІДВАГА

Вони не шукали слави – вони виконували свій обов’язок. І тепер їхні імена назавжди вписані в історію нашої громади та країни.

ПІД ЧАС НАВЧАННЯ СЕРЦЕ ЗУПИНИЛОСЯ

12 лютого Кам’янець-Подільський попрощався із солдатом Валерієм ВОЗНЮКОМ.
Валерій Миколайович народився 22 квітня 1973 р. Навчався в Кам’янець-Подільському медичному училищі (спеціальність «Фельдшер»).
Долучився до лав захисників за мобілізацією 19 грудня 2025 р. Служив фельдшером медичного пункту батальйону плавальних машин. Під час навчання 10 лютого 2026 р. серце Воїна перестало битися.
Поховано Героя на міському кладовищі в секторі для військовослужбовців.
У нього залишилися батько, мати, дружина і син.

ПРИСВЯТИВ ЖИТТЯ СЛУЖБІ

14 лютого Кам’янець-Подільська громада провела в останню путь військовослужбовця, учасника бойових дій, старшого сержанта Рустама ЗІНАТУЛІНА.
Рустам Расулович народився 12 липня 1978 р. Свій шлях у Збройних силах розпочав ще 1996 р., а з початком повномасштабної війни знову став до строю. Служив сапером, став командиром відділення, а пізніше – головним сержантом-командиром відділення. Побратими знали його як сильного духом, відповідального і надійного воїна.
12 лютого 2026 р. серце Захисника зупинилося в Кам’янець-Подільській міській лікарні.
Поховано Героя на Алеї Слави.

НА ЗАХИСТІ З ПЕРШИХ ДНІВ

17 лютого 2026 р. Кам’янець-Подільська громада провела в останню путь солдата Олега МАЦЮРУ.
Олег Леонідович народився 22 грудня 1970 р. Проходив строкову військову службу як друкар поліграфічних робіт у 1990-1992 рр. Із першого дня повномасштабного вторгнення повернувся до лав ЗСУ за мобілізацією. 13 лютого 2026 р. помер у Кам’янець-Подільській міській лікарні. Героя поховано на Алеї Слави.

ПІДТВЕРДИВСЯ ФАКТ ЗАГИБЕЛІ

«Усією громадою ми у скорботі разом із Залучанським старостинським округом і родиною Олександра ПІОНТКІВСЬКОГО. Цими днями сумне сповіщення про загибель сина і брата, у смерть якого два роки ніхто не вірив, гірким болем відгукнулося в серцях усіх, хто знав Олександра, – повідомили в Чемеровецькій тергромаді. – Олександр Васильович народився 11 квітня 1978 р. в с.Залуччя. Протягом 1996-1997 рр. проходив строкову службу. Повернувся в рідне село, де працював у колгоспі «Колос». Закінчив із відзнакою Кам’янець-Подільське ПТУ №6 і здобув кваліфікацію машиніста автомобільного крана. Працював за фахом у КП «Комунбуд», що на Кам’янеччині. У наступні роки був оператором котельні в Черчецькій школі. Також працював оператором заправних станцій у Кам’янці-Подільському. В березні 2022 р. Олександр Васильович був мобілізований. Він із честю виконував свій священний обов’язок із захисту Батьківщини. Однак 6 лютого 2024 р. родина отримала сповіщення, що Олександр зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу с.Кліщіївка Донецької області. Наразі підтвердився факт загибелі нашого земляка в тих запеклих боях».

НАДІЙШЛА СТРАШНА ЗВІСТКА

«На щиті в рідне с.Кугаївці до своєї згорьованої родини повертається наш земляк, військовослужбовець ЗСУ Василь ГОНТА, – повідомили в Чемеровецькій тергромаді. – Василь Адамович народився 30 січня 1977 р. в с.Кугаївці, там і навчався у школі. Проходив строкову військову службу. Одружився, у Василя з дружиною Аліною народився син Владислав. Працював Василь Адамович у Кугаєвецькій школі робітником із господарських питань. Згодом певний час працював охоронцем на солодовому заводі «Оболонь». Упродовж 2014 р. Захисник проходив службу при Чемеровецькому районному військовому комісаріаті на посаді молодшого спеціаліста служби захисту інформації. Потім знову повернувся працювати до школи. Односельчани, близькі та друзі завжди відгукувалися про нього як про хорошого, щирого, порядного, працьовитого і турботливого товариша, сина, чоловіка та батька.
2 квітня 2024 р. Василь Гонта був мобілізований. Служив стрільцем, побував у найгарячіших точках, виконував особливо складні та відповідальні завдання, воював на Донецькому, а потім – на Курському напрямках. 27 лютого 2025 р. у родину надійшла страшна звістка – в ході бойових дій Василь зник безвісти. Майже рік рідні не вірили в найгірше, чекали свого Захисника додому. Однак не судилося… Днями родина Василя Адамовича отримала сумне сповіщення про його загибель».

РОКИ НАДІЇ…

12 лютого в м.Хмельницький відбулося прощання з уродженцем с.Березівка Новоушицької тергромади Романом РАЛЬЧИКОМ.
Роман Олексійович народився 11 листопада 1996 р. Навчався в Березівській ЗОШ I-III ступенів. Із червня 2016 р. проходив строкову військову службу. 2020 р. приєднався до лав ЗСУ і захищав Україну в зоні АТО. Після початку повномасштабного вторгнення продовжував боронити Батьківщину від ворога. Загинув Герой 12 травня 2023 р. у м.Бахмут під час виконання бойового завдання, відтоді вважався безвісти зниклим. У Героя залишилися батьки, дружина і брат.

ВІДДАНИЙ ДО ОСТАННЬОГО

7 cічня 2026 р. під час виконання бойового завдання поблизу с.Торецьке Покровського району Донецької області загинув житель с.Залісці – старший солдат Валентин КОТИК.
«Коли розпочалася повномасштабна війна, Валентин не зміг бути осторонь. Спочатку служив у теробороні, а в жовтні минулого року воїна направлено в зону бойових дій на Покровський напрямок, – повідомила міський голова м.Дунаївці Веліна Заяць. – Але, на жаль, клята війна зупинила життєвий лік Героя під час стрілецького бою з групою противника. Валентин Котик залишив у глибокій скорботі батьків, цивільну дружину, двох донечок, трьох онуків і сестру. Йому назавжди 50…».

ВІРИВ У ПЕРЕМОГУ

І ще одна непоправна втрата для Чемеровеччини – загинув Захисник, інспектор прикордонної служби, кулеметник однієї з прикордонних застав комендатури швидкого реагування Вадим ПАРАНЮК.
Вадим Сергійович народився в с.Кочубіїв 7 січня 1977 р. в багатодітній родині. Мати ростила і виховувала дітей сама. Хоч дитинство і юність його були нелегкими, проте разом із сестрою та братами Вадим зростав працьовитим і щирим.
У рідному селі зустрів свою долю, спільно з дружиною Аліною народили і виростили трьох синів та доньку. Вадим Сергійович працював спочатку в колгоспі, а після реорганізації господарства – на фермі ПП «Кочубіївське». Згодом працевлаштувався у ТОВ «Волочиськ-Агро». У січні 2025 р. Воїн був мобілізований до лав ЗСУ, сміливо і рішуче став на захист Батьківщини. Та, на жаль, спочатку в родину надійшла перша тривожна звістка про те, що 4 лютого 2026 р. поблизу с.Вовчанські Хутори Харківської області Герой зник безвісти. Невдовзі наступне сумне сповіщення: під час тих бойових дій Вадим Сергійович, виконуючи бойове завдання, загинув…