Четвер, 28 Березня 2024 р.
13 Листопада 2020

ПЕРЕМОГТИ ТА ЗАЛИШИТИСЬ ЗДОРОВИМ

Сергія РЕНКЕ знають багато кам’янчан. Освітяни – як колишнього викладача психології в Кам’янець-Подільському національному університеті ім.Івана Огієнка, спортсмени – як одного з піонерів бодибілдингу в Кам’янці, того, хто досягає високих результатів, пропагує та розвиває цей спорт уже багато років. Адже 39-річний кам’янчанин змагається вже шістнадцять років та має у своєму спортивному доробку три перемоги в Кубку України та титул чемпіона світу за версією федерації WABA.
Також займається тренерською діяльністю, є власником магазину спортивного харчування та тренажерного залу «Sport Family».

Недавно Сергій їздив до Вар­шави на одні з найважливіших змагань у своїй кар’єрі. Секретами успіху, тонкощами життя ат­лета та свіжими враженнями від турніру він охоче поділився з чи­тачами «Подолянина».

– Сергію, як розпочався Ваш спортивний шлях?
– На початку 2004 року, ще студентом, мав проблеми з надлишковою вагою, тож прийшов до спортзалу, аби схуднути. Тоді не думав про виступи на сцені, а лише хотів бути звичайним і підтягнутим молодим хлопцем. Однак, як виявилося, мав здібності, бо вже через три місяці до мене підійшов власник залу і тренер Навазір Кучумов та запропонував під­готуватися до змагань. Так, 28 травня того року й відбувся мій дебют, на гран-прі Поділля я посів ІІІ місце.
– Турнір «NPC Worldwide Poland Champions Cup» у Варшаві, де Ви нещодавно змагалися, був дуже престижним. Чим він відрізнявся від змагань в Україні?
– Переможець абсолютної пер­шості отримував карту професіонала федерації IFBB. Це надзвичайно важливо в нашому спорті, оскільки дає перепустку до участі у змаганнях найвищого гатунку. Але за рівнем організації він був нічим не кращим, ніж турнір, що відбувся у вересні в Києві.
З переваг можу зазначити, що виступи були проведені досить швидко, хоча конкурсантів нараховувалося близько чотирьохсот. Можливо, це пов’язано з відсутністю глядачів, оскільки в Польщі карантин жорсткіший. Своїм четвертим місцем у категорії я не задоволений, але, щоб перемагати в іноземних турнірах, ти не можеш бути на 10-15% кращим за інших. Потрібно мати форму, набагато ліпшу за суперників.
– Є фактор «домашнього суддівства»?
– Звичайно. Це є суб’єктивно нормаль­ним. В Україні допоможуть українцю, в Польщі – поляку, в Італії – італійцю. Це є всюди.
– Як часто Ви берете участь у змаганнях?
– Наразі виступаю значно активніше, ніж раніше. У мене взагалі була перерва в 4 роки, коли постійно тренувався, але на турніри не їздив. Не бачив потреби готуватися до змагань. Однак роки три тому з’явилася тенденція розвитку бодибілдингу в Украї­ні. У плані прогресу спортсменів та зацікавленості спонсорів. Окремих атлетів підтримують спонсори, раніше цього не було. Тепер ці люди вже не вимушені готуватися лише за свої кошти. Також з’явилися призові в турнірах.
Тепер культуристи мають змогу «відбити» кошти, витрачені на підготовку, навіть якщо їх ніхто не спонсорує. Наприклад, торік у чемпіонаті світу я повернув усе витрачене, і навіть трохи заробив. До моєї паузи ситуація була такою, що навіть на крутому турнірі в Україні за перемогу можна було отримати два пакунки спортивного харчування і футболку. Для порівняння, у вересні цього року на «Ukrainian Grand Prix» переможець отримував 20000 грн. Тож різниця відчутна.
– Сергію, Ви ведете бізнес, тренуєте та професійно займаєтеся спортом. Як успішно поєднувати ці види діяльності?
– Дуже легко, це потрібно любити. Будь-яка діяльність має свої переваги та недоліки. Але, коли ти це любиш, усі мінуси, негативи чи поразки не є страшними. Часто люди потребують різних мотиваторів, фітнес-блогерів. Але тут немає жодних секретів, хіба що важливим є бачення перспектив на майбутнє. Також мені допомагає сім’я – донька та дружина.
– Ви торкнулися цікавої теми. Фітнес-блогери є дуже популярними в наш час. Як до них ставляться професійні тренери і спортсмени?
– Більшість погано. І це виправдано. Річ у тому, що багато людей проводять так звані «марафони». Напри­клад, до блогера приходять 100 людей, він розписує всім однакові програми тренувань і харчування, зовсім не враховуючи індивідуальних особливостей цих людей. 10 із них справді отримають хороші показники, оскільки є генетично обдарованими. За цими результатами потім прийдуть ще декілька сотень клієнтів, що дасть «марафонцю» можливість заробити грошей. Але, на жаль, інші 90% клієнтів не отримують бажаного результату, дарма витративши гроші.
Якщо ж порівнювати діяльність блогера з роботою тренера, то тренер працює безпосередньо з клієнтом, збираючи інформацію про вади, травми, харчові несприйнятливості, алергії тощо. Також він враховує ге­нетичні, анатомічні, соціальні особ­ливості підопічного. І лише тоді розпочинає роботу, постійно коригуючи її у процесі, залежно від результату. Різниця з діяльністю марафонця є відчутною.
– У суспільстві досить багато міфів стосовно бодибілдингу. Чи доводиться з ними зустрічатися?
– Досить часто і будь-де. Зазвичай співрозмовники мають багато власних уявлень незрозумілого походження, що часто є хибними. Однак варто зазначити, що є дві категорії атлетів. Перша – «качки», друга – бодибілдери. Вони мають однакову мету: добре виглядати, наростити м’язову масу, виграти певний турнір. Різняться методи досягнення. Перші йдуть до мети, незважаючи на обставини, роблять багато помилок і породжують міфи в суспільстві, вони отримують безліч травм та часто не досягають бажаного. Бодибілдери завжди прораховують усі ризики та роблять так, щоб, дійшовши до фінальної точки, залишитися здоровими. Також однією з причин утворення різних негативних суджень щодо культуризму є наслідок радянського минулого. В ментальності українців ще залишилося негативне ставлення до тих, хто вирізняється з натовпу.
– Як молодій людині, що вперше прийшла до спортзалу, залишитися здоровою?
– Моя порада новачкам завжди однакова – звернутися до спеціаліста. Не потрібно шукати найбільшого хлопця у залі, щоб спитати пораду чи копіювати рухи. Краще хоч місяць позайматись із тренером. Це той час, коли можна навчити людину правильно виконувати вправу та скласти приблизну карту харчування. Гарний тренер прослідкує тенденцію розвитку клієнта. Він не буде перевантажувати підопічного, а допоможе розвиватися. Не назвемо це бодибілдингом, швидше це фітнес та фітнес-тренер. Але потрібно знайти хорошого спеціа­ліста, і тут, на жаль, маємо проблему. Фахівців не завжди вистачає, бо через фінансові причини вони вимушені шукати кращі умови в інших сферах або за кордоном.
– Які плани на майбутнє в Сергія Ренке?
– Найближчим часом – відпочинок і відновлення, адже підготовка до виступів завжди є дуже важкою. Тому наразі проводжу реабілітацію організму. Також у планах – розвивати свої соціальні мережі. Нині роблю акцент на Instagram, згодом планую Youtube-­канал. У спортивному плані турнір у Варшаві додав спортивної злості. Тому є бажання довести, що я вартий значно кращого. Тож працюємо і розвиваємось далі.

Олександр ЩЕРБАТИХ.