Четвер, 28 Березня 2024 р.
16 Квітня 2021

ЗОЛОТИЙ ЧАС КАМ’ЯНЕЦЬКОГО БАДМІНТОНУ

У Кам’янці-Подільському останні два роки виявилися досить вдалими для бадмінтону. Постійно діє секція, проводяться різноманітні турніри, минулої осені до нас уперше завітали змагання всеукраїнського масштабу, а невдовзі має зародитися міськ­районна федерація, ініціатором створення якої є кам’янчанин Дмитро БОЙКО – наш колега і сьогоднішній співрозмовник.

– Дмитре, як з’явилася ідея розвивати в Ка­м’янці бадмінтон?
– 2013-го ми з другом просто ходили на спортмайданчик, аби пограти в бадмінтон. Дуже подобалося, хоч ми навіть не знали всіх правил гри. Приблизно тоді ж я дізнався, що в корпусі біотехнологічного факультету ПДАТУ є умови для тренувань. Із часом почав контактувати з гравцями з інших міст, а влітку того ж року вдалося організувати змагання для дітей і перший чемпіонат міста. Новий досвід, перші виїзні практики – все це мотивувало займатися цією діяльністю в нас.

– Наразі постійно працює секція. Як вона виникла?
– Із секцією була досить важка ситуація. Вона і нині такою є. Причина – відсутність власного залу. Наразі ми орендуємо приміщення у ФОК Юрія Самборського. Довгий час власники ігрових майданчиків боялися, що лінії для бадмінтонних кортів заважатимуть розміткам для футболу, волейболу чи баскетболу. Через тривалі перерви в тренуваннях доводилося грати і на вулиці у «вечірній бадмінтон». Завдяки Руслану Константинову, який закупив ракетки та світлові волани, вся Європейська площа чекала, коли ми знову прийдемо. Але в «спортивний бадмінтон» на вулиці важко грати через пориви вітру. На щастя, згодом вдалося знайти нове місце та переїхати на ФОК.

– Ви займаєтесь олімпійським видом спорту, однак, здається, не надто популярним. Яке ставлення до бадмінтону в нашому місті?
– Не всі знають, що він олімпійський, і сприймають як забаву, хоч бадмінтон як спосіб дозвілля поступається в популярності лише футболу. Та навіть входить до програми підготовки космонавтів. Однак потрібно розрізняти поняття. Гра для розваги та «спортивний бадмінтон» – різні речі. У секції ми практикуємо спортивний вид із чіткими правилами гри та регламентами турнірів. Але значна частина суспільства ще сприймає його як забавку.

– А яке місце України у світових змаганнях із бадмінтону?
– В українців є досить непогані здобутки на юніорських європейських аренах. Наприклад, спортсменка з Харкова здобувала нагороду в юнацьких Олімпійських іграх. А дорослих спортсменів регулярно відбирають на Олімпіади. І хоч до таких провідних у розвитку бадмінтону країн, як Данія, Німеччина, Великобританія, Франція, Іспанія, ми ще не дотягуємо, все ж прогрес є. Зокрема, торік у Киє­ві мав відбутися чемпіонат Європи, однак, у зв’язку з пандемією, форум перенесли на 27 квітня – 2 травня цього року.

– З 2019-го турнірів у Кам’янці побільшало. Чого змогли досягнути?
– У серпні того року розпочався новий етап, адже вдалося закласти співпрацю та переїхати до сучасного залу, де вмістилося шість кортів. Тому одразу зіграли перші змагання та розпочали тренування по 2-3 рази на тиждень. Із часом з’явилися нові гравці, які тепер не можуть уявити себе без бадмінтону. Вже 2020-го, після першого послаб­лення карантину, розпочали серії великих відкритих змагань. Улітку під час спортивно-інтелектуального фестивалю «Дімбой Фест» до гри долучилися спортсмени із Дунаївців, Хмельницького, Хотина, Києва та Дніпра. Далі були турнір до Дня Незалежності та V чемпіонт міста, а 25-27 вересня нарешті вдалося організувати Всеукраїнський турнір «Podilia Stars», що влаштував «Київський бадмінтонний клуб». Нині працюємо над створенням міськ­районної федерації на теренах області, проводимо олімпійські уроки, залучаємо населення різних вікових груп та, крім занять у залах, граємо на повітрі. У місті вже є 7 вуличних майданчиків для гри у «Air Badminton».

– Як вдалося налагодити співпрацю з киянами?
– У жовтні 2019-го випала нагода відвідати їхні змагання в столиці та показати, що в нас є крутий зал. Запропонували організувати турнір у Кам’янці. Спочатку його планували на День міста, щоб гості, крім спортивної складової, отримали можливість для дозвілля та широкої культурної програми, але карантин скоригував плани.

– Яке місце займає Кам’янець на «бадмінтонній карті» України?
– Поки що ми не є провідним містом, оскільки не маємо професійного спорту. Тобто, бадмінтон ще не представлений у ДЮСШ, та діти ще не їздять на офіційні змагання. Наразі намагаємося це виправити. У любителів першості діляться на три категорії складності, кам’янчани мають здобутки у чем­піонатах категорії C, але й проблему з досить рідкими виїздами на старти в інших містах. Наприклад, чернівчани мають гірші умови для тренувань, проте змагаються частіше. Сподіваюся, що декілька наших гравців найближчим часом зможуть перейти у клас Б.

– Якщо продовжувати говорити про розвиток гравців, то чи є перспектива, що колись у Кам’янці-Подільському з’явиться гравець олімпійського рівня?
– Так. Ще у часи, коли в секції не існувало належних умов для тренувань, була 7-річна учениця, яка мала дуже хороший потенціал для розвитку. Тепер уже є можливість для розвитку, але ця дитина вже не так активно займається. Тому, коли буде створено обласну федерацію, однією з наших цілей буде знаходження дітей, які, попри дуже юний вік, гарно тримають волан у повітрі та в майбутньому можуть стати спортсменами високого рівня.

– Що далі чекає на наш бадмінтон?
– Найближчі плани: створення обласної федерації, розвиток цього виду спорту в школах та проведення різноманітних майстер-класів. Хочемо намалювати майданчики для гри на території кожної школи, щоб діти мали змогу грати у вільний час, тож будемо просити директорів ввести до програми модуль «Бадмінтон», адже нині є «Shuttle Time» – шкільна програма з бадмінтону, яка підтримує принцип здорового та активного життя і вже діє в багатьох містах України. Також будемо проводити гімназіади, студентські, шкільні ліги та розвиватися не лише в місті, а й у районі. Сьогодні маємо людей, які постійно допомагають. Дмитро Федоришин, Ольга Пелих, Валерій Логін, Андрій Левицький, Дмитро Андрусяк, Володимир Рева та Павло Янішевський завжди з нами. Тож завдань і цілей багато.

Олександр ЩЕРБАТИХ.