ГОВОРИТЬ КАМ’ЯНЕЦЬ: ПРО СВОБОДУ, ВІЙНУ І НЕЗАЛЕЖНІСТЬ
Незалежність. Щороку це слово ми звикли згадувати десь напередодні 24 серпня. Свідомість перевернув 2014-й, що змусив цю незалежність виборювати. Червоний день у календарі став багряним від крові тих, хто віддає за неї життя. А свято вже й не зовсім свято…
Свій 23-й День Незалежності Україна зустрічатиме по-особливому. Звичні концерти замінили меморіальними панахидами, пишні феєрверки – патріотичними маршами, а ярмарки – скриньками для допомоги військовим. З урочистостями свято пройде й у Кам’янці-Подільському. Втім чи святкуватимуть цьогоріч кам’янчани, ми вирішили дізнатися з перших вуст.
«РАНІШЕ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ БУЛА СЛОВОМ, ТЕПЕР МИ ЗРОЗУМІЛИ ЙОГО ЗНАЧЕННЯ»
Олександр ЮРКОВ, 71 рік, пенсіонер:
– Кожна людина хоче бути самостійною, а країна – тим паче. Вже 23 роки ми офіційно незалежні й за цей час могли вже стільки всього досягти, якби мали при владі порядних і розумних людей…
Мусимо вийти із залежності від інших держав. Нинішня війна відкрила нам очі: тепер знаємо, що таке Росія і з чим її їдять. Минулими роками незалежність сприймалася нами тільки як слово, але цьогоріч ми зрозуміли його значення. Нам із дружиною приємно бачити, наскільки в людей піднявся патріотичний дух, бо навіть мої ровесники у чергах говорять не про пенсії, а переживають за долю України.
Щодо святкувань, то, думаю, День Незалежності мають відзначати лише там, де зараз війна. Адже навіть під час Другої світової до солдатів йшли з концертами. Тому, вважаю, що в регіонах, де спокійно, – співи-танці не потрібні.
«ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ Я БОРОВСЯ НА МАЙДАНІ…»
Андрій АНДРЄЄВ, 27 років, лікар ветеринарної медицини:
– Для мене цього року не може бути взагалі ніякого свята, бо як святкувати в нинішній ситуації? Мій ліпший друг День Незалежності зустрічатиме в Луганському аеропорту під постійними обстрілами із «Градів».
По суті, Україна ніколи не була вільною. Хотіли ми того чи ні, але нами завжди керували інші.
За Незалежність ми боролися на Майдані. Я щовихідних приїздив туди, бо працював у Черкасах. Але, зрештою, користі з того немає ніякої. При владі залишилися ті ж… Тепер же ми продовжуємо боротися за свободу своєї країни. Але святкувати в цей День Незалежності мені нічого.
«БУТИ НЕЗАЛЕЖНИМИ – ЦЕ БУТИ ЗАХИЩЕНИМИ»
Христина СОЛОМКО, 19 років, студентка ВНМУ ім.Миколи Пирогова:
– Незважаючи на події в державі, саме тепер відчувається, що Україна незалежна. Революція примусила українців повстати й усвідомити, що таке патріотизм. Дуже приємно, що навіть люди з-за кордону переживають за долю нашої держави.
Особисто для мене незалежність – це відчуття захищеності, яке дає держава, мир і благополуччя її народу. І цьогоріч навіть не знаю, чи доречні будь-які святкування. При нагоді завжди одягаю вишиванку і пишаюся тим, що я – українка. Та тепер хочеться просто хвилиною мовчання вшанувати всіх, хто загинув за нашу Незалежність, бо цей день не можна прожити, не згадавши про тих, хто за неї воює.
«НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ВИБОРЮЄТЬСЯ КРОВ’Ю»
Людмила БУРА, 73 роки, пенсіонерка:
– Цьогорічний День Незалежності для мене особливий, вкотре пересвідчилася, що Незалежність виборюється кров’ю. Тому хочу звернутися до росіян: «Залиште Україну в спокої, припиніть колотнечу! Повертайтеся у свою державу і наводьте там лад, адже у вас також чимало проблем. А нам дайте спокійно жити і працювати на українській землі».
Хоча я й народилася в Росії й батьки мої росіяни, але з трирічного віку живу в Україні та вважаю себе українкою. Зі щемом у серці дивлюся, як ті, кого ми вважали братами, цинічно зазіхають на цілісність нашої держави. Моя племінниця з онукою планувала приїхати до мене в гості з Росії, але по телефону заявили: «Мы не приедем, потому что у вас бандеровцы с автоматами бегают. Мы боимся».
Нині мрію про одне, щоб 1 вересня мої онуки і правнуки пішли до школи під мирним небом Незалежної, соборної України.
Яна ІЛЬЧИШЕНА, Тетяна ХОПТЯР.
