СТАРОСТА – ЦЕ ГОСПОДАРНИК, ДРУГ І ПОРАДНИК

7 ГРУДНЯ – ДЕНЬ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Цьогоріч День місцевого самоврядування Україна зустрічає з особливими надіями, прагненнями та пріоритетами, адже на виборах у жовтні визначилися із головами та депкорпусами об’єднаних територіальних громад, функції яких значно розширила й надала більше повноважень децентралізація. Тепер життєзабезпечення й розвиток громад виключно на плечах обраної виборцями влади. Першою ланкою між народом і владою є староста. Досить нове для нас поняття, адже ніби і керівник, господар у селі є, а грошей, які раніше надходили в бюджет саме цього села, немає, і на всі потреби необхідно просити з бюджету великої ОТГ, яка складається із багатьох населених пунктів, кожному з яких щось треба. Наскільки староста зможе донести необхідність вирішення тієї чи іншої проблеми ввіреного йому округу, таким і буде результат.

В ОТГ, які створилися раніше, вже доб­ре знають, з якими питаннями йти до старости, це вже звична професія того, хто першим прийде на допомогу, хто підкаже і розрадить. Старостинські округи створювали зазвичай за приналежністю до сільських рад, які ввійшли до ОТГ, і здебільшого приміщення колишніх сільських рад надавали для кабінетів старости й діловода. Хоча в кожній громаді ситуація різна, бо у створенні округів значну роль відіграє і фінансове забезпечення громади, чи зможе вона потягнути зарплату. Тому новостворені ОТГ: їхні депутати та голови – нині добряче прорахують і подумають, перш ніж садити старосту в кожному селі.
Напередодні професійного свята більше зосередимося саме на представниках старостату, їхніх функціях та спів­праці з громадою. У громадах, які створи­лися першими, 2015 року, цих представників місцевого самоврядування обирав народ, у молодших ОТГ вони працювали у статусі в.о. і були призначені головою ОТГ, чекаючи цьогорічних виборів. Але народні обранці змінили механізм їх обрання. Якщо ще п’ять років тому люди самі обирали старосту округу, то нині цю кандидатуру виносить сільський голова, а затверджує депкорпус ОТГ на 5 років. Мовляв, це забезпечить кращу співпрацю між керівництвом громади і старос­тинським округом, голова ОТГ матиме свою людину в селі, якій довіряє.

НЕ ОДНЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ ПРАЦЮЮ ПЛІЧ-О-ПЛІЧ З ГРОМАДОЮ

За обома системами обиралася на посаду старости сіл Калачківці та Субіч Китайгородської ОТГ Оксана ГОВОРОВСЬКА. На початку листопада новообраний депкорпус та керівництво Китайгородської ОТГ довірили їй співпрацю із мешканцями обох цих сіл. Тому вона, як ніхто інший, знає плюси та мінуси нововведень.
– Призначення старости, на мою думку, не вельми корисне для його взаємин із громадою, особливо, якщо це нова для села людина, – каже Оксана Вікентіївна. – Змоделюємо ситуацію. Вона не стосується нашої ОТГ, але може мати місце в інших. Раніше я мала більше морального права «керувати» в селі, вказувати на проблеми як селянам, так і голові громади, депутатам, бо мене обрав народ, і моєї думки треба дослухатися. Нині ж народ може сказати: «Хто ти така, ми тебе не обирали. І наше село за голову, який тебе призначив, не голосувало», а голова скаже: «Як тебе рекомендував, так тебе і звільню, тому поменше вказуй на проблеми». Але це моя думка, як буде все це на практиці – побачимо. Досвід роботи з громадою в мене є, адже 5 років уже пропрацювала старостою. 2015 року створилася наша Китайгородська ОТГ, а в травні 2016 відбулися вибори старост. З 1997 року була секретаркою Калачковецької сільради, яка ввійшла до Китайгородської ОТГ. Тому добре була обізнана із проблемами односельчан, орієнтувалася в усіх земельних питаннях, документації щодо соціального захисту. Староста повинна бути грамотною в призначенні всіх соціаль­них допомог, а ще врівноваженою, психологічно і морально витривалою. Адже люди приходять з різноманітними проханнями, не всі розуміють, що я не вирішую всіх проблем села, і бюджет не в моїх руках, а у великій ОТГ. Але й приємно, що переважно до мене односельчани таки дослухаються, розуміють і підтримують.
Оксана Говоровська згадує, як на початку карантину зуміла організувати людей, які без жодних запитань, нарікань чи претензій зібрали гроші й придбали для медпункту пульсоксиметр, захисний кос­тюм, тести для вимірювання цукру, апарат для вимірювання тиску. Члени іні­ціативної групи, яку очолювала Галина Юргилевич, обійшли кожне обійстя Ка­лачківців, скидалися, хто скільки міг, і, не чекаючи допомоги, придбали для фельдшера все необхідне. За такою схемою допомоги медпункту нині працюють і в селі Субіч.
– Староста в селі без підтримки людей нічого не вартий, дякую односельчанам, що ми всі разом дослухаємося одне до одного, допомагаємо, по-іншому було б набагато важче працювати, – переконана Оксана Вікентіївна.

КОМУСЬ – ПОДРУГА, ПОРАДНИЦЯ, СПЕЦІАЛІСТКА

У тому, що запорука успіху роботи старости – у співпраці з громадою, сільським головою, соцпрацівниками, пе­реконана і в.о. старости сіл Руда, Гаврилівці, Цвіклівці Перші Жванецької ОТГ Тамара ГРИГОРИШЕНА.
– Я виконую обов’язки старости з 2017 року, а з 2002-го працюю в системі місцевого самоврядування, була секретаркою Рудської сільради, депутаткою цієї громади. До виборів була й депутаткою Жванецької ОТГ. Головна робота старости полягає в тому, щоб максимально бути наближеним до людей, якомога більше їм допомогти тут, у селі, а не відправляти у Жванець в ОТГ, чи взагалі в район. Довідки на субсидії, соціальну допомогу, малозабезпеченим, пільговикам, на приватизацію городів видаю на місці. Коли треба, то й сама везу у відповідні інстанції.
Усе робиться для того, щоб послуги наші максимально наблизити до людей, і вони не витрачали часу та коштів на поїздки. Тому, коли запитують про роботу в умовах карантину, відповідаю, що вона практично не змінилася, бо завжди намагаюся максимально догодити. Активно працюю із соцпрацівниками щодо одиноких пристарілих Мілою Фугело і Ларисою Леськовою. Часто разом із ще однією нашою соцпрацівницею Ольгою Мунчак навідуюся до малозабезпечених, багатодітних родин. Про їхні потреби, умови доповідаємо в ОТГ, спільно обдумуємо, як допомогти. Люди бачать результати роботи, відчувають себе захищеними. У нашій справі для кожного треба бути не лише спеціалістом, а й другом і порадником.
Недавно всім миром допомагали односельчанці. Вони з чоловіком уже давно придбали квартиру в Руді. Чоловік помер, а вдова, сама виховуючи синочка, все не могла назбирати коштів на переоформлення. Біда одна не ходить, захворіла й жінка. Знаючи про ситуацію із квартирою, ми з Ольгою Володимирівною доклали всіх зусиль і таки допомогли знайти гроші на переоформлення, допомогли аграрії. Зібрали документи – й матір одразу на сина оформила житло. Я сама захворіла, то Оля вже самотужки довела справу до кінця.
Директорка Рудського будинку культури Наталія Калініна завжди підставить плече. Ми одна одній допомагаємо в усьому. І свята громади, і ремонти, і благоустрій сіл – усе спільне. Але без голови Жванецької ОТГ Тетяни Криворучко, розуміння проблем, про які ми їй доповідаємо, і сприяння у їх вирішенні не було б якісно виконаної роботи.
Хоча у Жванецькій ОТГ ще не призначили нових старост, усе ж переконані, що голова та депутатський корпус знову довірять Тамарі Володимирівні представляти інтереси мешканців Рудського старостинського округу.

ДО ДРУГОЇ КАДЕНЦІЇ ГОТОВИЙ

Анатолій ЦІХОЦЬКИЙ удруге став старостою села Лисогірка Гуменецької ОТГ. Першу каденцію йому довірили місцеві мешканці на виборах, а другу – недавно обрані голова та депутати Гуменецької ОТГ.
Коли вперше Анатолій Омелянович прийшов на цю посаду, люди зверталися із трьома найпоширенішими проблемами: вуличне освітлення, якого практично не було, дуже погані сільські дороги і вивезення сміття. На щастя, це все вдалося вирішити. І навіть більше, на чет­вертому місці серед прохань лисогірчан було встановлення дитячих майданчиків, то і їх придбали та облаштували до послуг наймолодших мешканців села. У відпочинковій зоні ще й лавочки з’явилися.
– Вулиці практично всі освітлили за ці роки, – каже Анатолій Ціхоцький. – Також облаштували 12 сміттєвих майданчиків із 30 сміттєвими баками. Дороги робимо, наскільки можемо. Лише торік зробили 450 мет­рів асфальтового покриття сільських доріг.
А ще 7 зупинок у селі облаштували. Мало того, що їх треба було встановити, то ще необхідно підтримувати чистоту біля них, прибирати, траву косити як біля зупинок, так і на узбіччях, усюди ж має бути гарно і по-господарськи. Староста – це господар у селі, який повинен усе вміти і виконувати будь-яку роботу, косити – то косити, де що треба – відремонтувати, всіх знати і водночас уміти організувати роботу. Вимкнули світло в селі, то люди дзвонять не в РЕМ, а до мене. А мені й приємно, значить, довіряють, мушу виправдовути їхні сподівання.
Із питаннями благоустрою мені допомагає моя команда. Це діловод Євгена Балла, завідуюча лисогірським сільським клубом Тетяна Чупрун, колективи дитячого садочка «Перлинка» і ФАПу та небайдужі жителі села, за що всім дуже дякую.
Паралельно із фізичною роботою різні довідки в старостаті видаємо, маємо право довіреності, заповіти підписувати. Словом, робимо все можливе, аби максимально більше послуг надавати в селі, щоб люди не їхали до центральної садиби по довідки, які можна взяти у нас.
Правда, без грошей у громаді й плідної співпраці із головою та депутатським кор­пусом багато не нагосподарюєш. Тому радий, що голова нашої ОТГ Інна Абдулкади­рова завжди дослухається до прохань односельчан.
Відколи почалася децентралізація, в наше село вкладено багато грошей, більше роботи виконано, ніж було до реформи. А такі зміни не можуть не тішити. Тому й вірю у подальший розквіт і процвітання наших сіл. До чергової каденції старостату готовий і з радістю виконую довірену мені роботу.