Четвер, 28 Березня 2024 р.
19 Лютого 2021

ПРОЩАВАЙТЕ, ТРУБИ!

Недільний ранок 14 лютого видався не надто морозним – на радість тим декільком десяткам людей, котрі зібралися в околицях залізничної зупинки в селищі цементного заводу. Хтось чекав на мосту над трасою Н-03, хтось торував шлях через засніжений гай по інший бік колії – щоб ближче до самого заводу. Авторка цих рядків теж стояла там, між полем і гаєм, і вдивлялася в знайомий силует «Подільського цементу». За кілька хвилин він зміниться назавжди.

Усередині час від часу під­німалася хвиля страху. Нам нечасто доводиться ставати свідками масштабних руй­нувань. Ми уявляємо їх собі швидше за фільмами і серіа­лами. Уява малювала апокаліптичний гуркіт і цеглу, що роз­літається від вибуху на сотні метрів навколо. Та все було зовсім не так. За декілька хвилин до десятої ранку запла­кала заводська сирена. Через хвилин 5-10 вона повторила­ся двічі: мінорна, тривожна, довга. А далі…
Далі найзахідніша з трьох труб крякнула – і швидко та плавно завалилася назад. Гуркіт від падіння був приглу­шений, а курява, що піднялася, нагадувала дим, який так любили пускати колись на рок-­концертах. У цьому фотогенічному диму за хвилину впала середня труба, але вже в іншому напрямку – на захід. А за нею в тому ж керунку майже граційно обвалилася і остан­ня. Все було як у чітко зрежисованому балеті – й залишило за собою лише пелену з пилу, який швидко летів у бік траси Н-03.
Труб уже не було. У міських ком’юніті у фейсбуку багато хто оплакує їх. Мовляв, як же тепер знати, що під’їжджаємо до рідного міста? Хоча сучасна махіна «Подільського цемен­ту» давно переросла три застарілі труби і теж може слу­гувати хорошим орієнтиром.
А ностальгія за трубами – що ж. Ми всі досить консервативні, коли йдеться про речі, знайомі з дитинства.
Як саме відбувався демонтаж труб, запитуємо в безпосереднього виконавця, директора ТОВ «Подільськвибух­пром» Олексія НІСХОДОВСЬ­КОГО.

– Пане Олексію, чому вибір керівництва СRH випав саме на «Подільськвибухпром»?

– Ми працюємо і спеціалізуємося саме на буровибухових роботах. Розмінування місцевос­тей, вибухи у кар’єрах, верифікація мінних полів, утилізація вибухонебезпечних боєприпасів, підривання веж, мостів та залізобетонних конструкцій, а також захист мостів під час льодоходів чи зміни русла рік, корчування дерев, піротехнічні роботи та феєрверки – це все напрямки нашої діяльності. Звичайно, в Україні є й інші підприємства, що проводять вибухові роботи, але виконувати спеціальні роботи мають право не всі. Завдання ці складні, ментально та фізично енергозатратні, небезпечні, тому вимагають точності розрахунків і досвіду підривників.
А «Подільськвибухпром» у цій галузі з 2003 року.

– Скільки часу довелося витратити на підготовку до вибухів на «Подільському цементі»?

– Перемовини з керівництвом цементного заводу щодо знесення трьох старих труб тривали з минулої весни. Але сам договір укладено два місяці тому. Відтоді, власне, і розпочато роботи. Спочатку замовник сформував технічне зав­дання: які споруди і в які терміни необхідно демонтувати. Наше зав­дання після цього – зробити точні ви­міри об’єктів, опрацювати тех­нічну документацію, вивчити прилеглу територію. Потім ми розробили проєкт демонтажу. Було проаналізовано, в який спосіб краще здійснити підрив: на власну основу труб чи у заданому напрямку. Іншими словами, ми придумували, як найкраще «покласти» труби, адже від цього залежатиме, де і скільки необхідно закладати вибухівки.
Далі ми узгодили проєкт бурови­бухових робіт із замовником (CRH). Отримали в управлінні Держпраці
у Хмельницькій області всі необхідні дозвільні документи. І тільки тоді почався чи не найдовший етап – підготовка трьох заводських труб до руйнування.

– Труби впали за декілька хвилин. А готували їх до цього, виходить, довше?

– Так. Майже 2 місяці підривни­ки виконували бурові роботи спе­ціальним інструментом, бурили на різній висоті шпури у трубах. Товщина цих шпурів була від 50 см до метра. Також монтували вибухову мережу. А сам демонтаж тривав усього кілька хвилин (усміхається).

– Чи було відразу сплановано, в якому напрямку труби впадуть?

– Звісно. Щоб здійснити спрямований демонтаж труб, спеціалістам необхідно утворити наскрізну підбивку несучої конструкції малими зарядами не по всьому горизонтальному перерізі, а лише з боку напрямку обвалення. Збереження опори з одного боку і практично миттєва ліквідація її з іншого – з боку напрямку демонтажу – створюють перекидаючий момент сил, що забезпечує падіння труби або будь-якої іншої циліндричної споруди в заданому напрямку.

– Чому демонтаж виконували саме в такий спосіб?

– Тому що це велика економія часу та фінансів. До того ж такі потужні труби зруйнувати в інший спосіб вкрай небезпечно і практично нереально через їхню міцність та висоту. Натомість технологія підриву є унікальною, враховуючи її швидкість і достатню безпечність. Треба було врахувати, звісно, що роботи будуть проводитися неподалік від міста на діючому виробництві.
Олексій Нісходовський у центріУ цих випадках діють жорсткі обмеження щодо розлітання фрагментів конструкції, сейсмічного впливу на охоронні зони та об’єкти, дії ударної повітряної хвилі на людей та засклення будівель чи споруд. Підривникам необхідно було покласти труби у чітко визначеному напрямку згідно з технічним завданням: одну – на північ, дві інші – на захід. До того ж забезпечити неушкодження розташованих поруч споруд і мереж, у тому числі будівель нових цехів із високоточною елект­ронікою. Що ми і зробили. Одразу після вибуху печі відновили роботу без проблем. Адже значних сейсмічних коливань не було відчутно через облаштування так званих земляних подушок – спеціальних валів навколо труб, що пом’якшують удар під час їх падіння на землю. Усі ці роботи виконували кваліфіковані спеціалісти ТОВ «Подільськвибухпром» із дотриманням вимог НПАОП 0.00-1.66-13 «Правила безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення». Працівники як цементного заводу, так і нашої фірми дотримувалися всіх заходів безпеки: від спецодягу, страховки під час висотних робіт до проведення щоденних інструктажів з охорони праці, організації оточення, охоронних постів. На заводі чітко працює служба охорони праці, здійснюється фотофіксація порушень та запроваджено штрафні санкції.

– Чи страшно було натискати кнопку підривної машинки?

– Ні, не страшно. Ми впевнені у своїх розрахунках, майстерності підривників, суворо дотримуємося всіх технологічних етапів та правил безпеки під час робіт. А ще маємо багаторічний досвід знесення різноманітних будівель, споруд, веж і труб, які успішно здійснили в різ­них містах нашої країни. Натискаючи кнопку, ми відчуваємо лише задоволення від якісно виконаної роботи.

– А чому сирен перед вибухами було аж три?

– Відповідно до Правил безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, під час підривних робіт,
із метою оповіщення працівників, обов’язково подають звукові сигнали. Значення та порядок подавання звукових сигналів такий: перший сигнал – «Попереджувальний!» (один тривалий). Сигнал подають перед початком монтування підривної мережі та виведення осіб за межі небезпечної зони (працівників підприємства, транспорт, також вивели з території собак. Другий сигнал – «Бойовий!» (два тривалі). За цим сигналом дозволяється ініціювати вибух.

– А що після вибуху?

– Після осідання пилу підривники першими ретельно дослідили міс­це підриву, перевірили, чи не залишилося решток вибухових речовин чи засобів ініціювання, чи споруда повністю демонтована і не становить загрози. Тоді пролунав третій сигнал – «Відбій!» (три короткі). Він означає закінчення підривних робіт. Далі місце проведення робіт буде розчищено, сміття вивезено і зведено нові виробничі цехи.

Отже, життя і міста, і заводу про­довжується. А застарілі труби, які вже багато років не використовувалися, – точно не той об’єкт, за котрим потрібно сумувати.

Ірина ПУСТИННІКОВА.
Фото Ірини Пустиннікової