Четвер, 11 Серпня 2022 р.
30 Червня 2022

ГОЛОВНЕ – МОРСЬКИЙ ДУХ!

3 ЛИПНЯ – ДЕНЬ ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ ЗСУ


Фізично загартовані, в неймовірно красивій формі, з легкою засмагою. Здогадалися, про кого йдеться? Звісно ж, про тих, хто присвятив життя морю і флоту, – про моряків. Ця професія оповита легендами, романтикою, але водночас і небезпекою. Здавалося б, чи може щось пов’язувати неморський Кам’янець із цими фахівцями? Виявляється, що так!
Адже цьогоріч, із 15 до 25 серпня, саме в Кам’янці-Подільському буде проводитися вступна кампанія до трьох військово-морських навчальних закладів України: ліцею, коледжу та інституту. Тим, хто мріяв про морську спеціальність, не потрібно їхати до Одеси. Вступні іспити, проходження медичної, профорієнтаційної комісії, складання спортивних нормативів відбуватимуться в місті над Смотричем. І документи можна подавати вже. Тож романтична професія стала на крок ближчою для жителів заходу України.
«Подолянин» скористався нагодою і ближче познайомився з начальником Військово-морського ліцею імені віцеадмірала Володимира Безкоровайного капітаном 1 рангу Віктором ШМИГАНОВСЬКИМ. Тим паче, що на деякий час через повномасштабну війну доля закинула Віктора Анатолійовича і його вихованців із перлини біля моря до нашого міста.

ІЗ КРИМУ – ДО ОДЕСИ

І починаємо з історії закладу, який, як з’ясувалося, народився в Криму, однак через навіженого сусіда 8 років тому змушений був змінити місце дислокації.
Військово-морський ліцей є державним закладом Міністерства оборони України. Ство­рений 1 вересня 2009 року в Севастополі на базі Академії ВМС ім.П.С.Нахімова. Цього дня ліцей отримав власний Бойовий прапор і свій день наро­дження відзначає саме в перший день осені. Того ж року в жовтні під пильним оком тодішнього президента України Віктора Ющенка перші майбутні моряки склали клятву ліцеїста. Символічно щороку ця церемонія відбувається на свято Покрови і Захисників України – 14 жовтня.
Капітан 1 рангу Віктор Шмигановсь­кийУ квітні 2014 року через анек­сію Криму Військово-морсь­кий ліцей передислоковано із Севастополя до Одеси. Приховано вивезли і Бойовий прапор. Уже 13 років ліцей гар­тує майбутніх патріотів україн­сь­кого флоту, формує в них мужній характер і любов до моря.
– До нас приходять учні після 9 класу, – каже капітан 1 рангу Віктор Шмигановсь­кий. – 35% вступників із військових династій. Загалом концепція ліцею така, що створений він для забезпечення соціального захисту та державної підтримки дітей пільгових категорій: сиріт, по­збавлених батьківського піклування, з багатодітних сімей, родин військовослужбовців, учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, АТО/ООС, а також тих, чиї батьки є учасниками Революції Гідності, АТО/ООС та загинули там. Тобто, 50% вступників – саме діти пільгових категорій. Вони більше вмотивовані й патріотично налаштовані, що одразу впадає в очі під час вступних іспитів.

ДОВІДКОВО: Віктор Шмигановський народився на Вінниччині, в населеному пункті Муровані Курилівці. Звідси пішов на строкову службу: три роки служив на підводному човні, потім ще рік – за контрактом. Навчався в Київському вищому Військово-морському училищі, яке закінчив 1995 року. Відтоді, до 2003 року, служив на українському флоті, з перервою на на­вчання у Військовій академії. 2016 р. переміг у конкурсі й став начальником Військово-морського ліцею імені віцеадмірала Володимира Безкоровайного.

Правда, лише бажання пов’язати життя з морем недостатньо. Аби поповнити Військово-Морські сили України, слід ма­ти міцне здоров’я та голову на плечах.
– Вимоги до стану здоров’я вступників такі ж, як і до кандидатів на військову службу, – продовжує співрозмовник. – Тобто, найвищі у Збройних силах України нарівні з пілотами. Довготривале перебування на воді потребує психологічної стійкості, добре розвинутого вестибулярного апарату і бажання служити на морі. Це лише на перший погляд здається, що там немає нічого складного. Насправді корабель – високотехнологічна зброя. І той, хто навчається, повинен мати високий рівень підготовки та знань, досконало опанувати технічні знання. Крім того, на кораблі завжди має бути взаємозамінність колеги, рівного за військовим званням, але за суміжною спеціальністю. Тобто, при потребі члени екіпажу без проблем можуть замінити колегу. Недаремно ж кажуть, що морський екіпаж – це одна сім’я.
Зрозуміло, що в навчанні акцент робиться на точні предмети, але з ініціативи очільника закладу чимала увага приділяється англійській:
– До анексії Криму я був заступником командира однієї з чотирьох найбільших військових частин. І вже тоді розумів, що наша перспектива – вступ у НАТО. Ліцеїстів треба навчати тому, що їм знадобиться і в житті, і на військовій службі. А без знання англійсь­кої взаємодіяти з країнами НАТО складно. Тому з 2017 року в ліцеї започатковано курс вивчення англійської мови за стандартами STANAG 6001. За цим стандартом проводиться тестування та видається відповідний сертифікат. Успішна здача іспиту свідчить про володіння іноземною на рівні, достатньому для іншомовного спілкування в професійній галузі.
Як правило, ці сертифікати отримають навіть не курсанти, а вже офіцери, які закінчили виш, прослужили декілька років і закінчили 3-місячні безперервні курси. А наші лі­цеїсти вже після закінчення закладу і успішної здачі іспиту їх отримують. Тобто, перспектива кар’єрного росту в них у рази краща. Маючи такий сертифікат, випускники ліцею, які вступили до Інституту ВМС, отримують можливість безкоштовно стажуватися і навчатися у вищих військових навчальних закладах за кордоном – в італійській Військово-морській академії та Королівському британському морському коледжі. До речі, за останні 5 років у рамках такої іноземної співпраці двох наших випускників занесено на Дошку пошани. Це Михайло ЦЕЙТЛІН та Сергій ПАВЛИШИНЕЦЬ. Вони сумлінно навчалися в ліцеї, чудово зарекомендували себе в Королівському британському морському коледжі, нині один із них виконує бойові завдання.
Повномасштабна війна показала, що левова частка озброєння надходить від країн, які нам допомагають відбивати агресію божевільного сусіда. Майже 50 країн долучилися до цієї допомоги. Дякувати Богу, за допомогою цієї зброї та мотивації наших бійців даємо гідну відсіч ворогові.

НАША ЦІННІСТЬ – ЛЮДИ

Ліцеїсти на кораблі ВМС ВеликобританіїРозповів Віктор Анатолійович і про викладачів:
– Серед 15 наших цивільних учителів, які викладають шкільні предмети, 10 вийшли з Криму, залишили там житло і сказали: «Ми з окупантами працювати не будемо!». Продовжили виховувати майбутніх захисників на материковій Україні.
Щодо командирів взводів, то 70% із них – офіцери і військовослужбовці служби за контрактом, які мають досвід участі в АТО/ООС. Словом, мають що передати, і принцип виховання в них такий: «Роби, як я!».
Пишається очільник ліцею і випускниками, які з 26 лютого 2016-го поповнюють лави ЗСУ. Багатьох із них за мужність та героїзм відзначено різними державними нагородами, і сьогодні майже всі дають по зубах рашистським окупантам.
За словами Віктора Анатолійовича, зазвичай 40% ліцеїстів таки пов’язують долю з морем і продовжують навчання в Інституті ВМС в Одесі. Але є й такі, котрі вступають до інших вишів силового блоку: в Харківський університет Повітряних сил, Хмельницький університет Держ­прикордонслужби, Національний юридичний університет імені Ярослава Муд­рого тощо. Або ж здобувають фах військового медика, а один навіть вчиться на військового ветеринара.
Цьогоріч випускаються 97 ліцеїстів, з яких 81 планує вступ до вищих навчальних військових закладів, не боячись того, що триває повномасштабна війна.
– Сьогодні наші навчальні заклади готують кадри для національного флоту, Військово-Морських сил України і, відповідно, за найрізноманітнішими спеціальностями. Зокрема, і фахівців для проєктування та розробки військового обладнання. Нині про комплекс «Нептун», який відправив на дно крейсер «москва», чули, мабуть, усі. З часом стане відомо, хто здійснив цей влучний постріл. Для москалів втрата крейсера, який за своїм бойовим потенціалом міг замінити половину їхнього чорноморського флоту, – знач­на моральна і військова травма. Ми ж пишаємося тим, що ці ракети повністю розроблялися українськими фахівцями. Відповідно використовують їх підготовлені українські моряки, – каже капітан 1 рангу Віктор Шми­гановський.
Справді, після блискучого враження «москви», напевно, не одна країна зацікавиться придбанням української протикорабельної ракети. І хтозна, можливо, після нашої Перемоги Україна стане відомою не лише своєю мужністю, а й власною сучасною зброєю.
На жаль, у колективу ліцею серце крається від страшних звісток із фронту про загибель колишніх випускників. На початку березня, виконуючи бойові завдання над Старокостянтиновом, загинув один із перших випускників ліцею (2011 р., м.Севастополь), уродженець Криму, льотчик-штурмовик капітан Олександр КОРПАН. 7 квітня внаслідок ракетного обстрілу села Красносілка Одеської області загинув випускник 2018-го Олександр ПЛАМАДЯЛА.
Усвідомлюючи, які жахливі втрати після війни чекають на українців, у ліцеї роблять перші кроки для створення навчально-оздоровчого комплексу. Сюди набиратимуть учнів 8-9 класів. Адже після війни значно побільшає сиріт і дітей, які потребуватимуть державного піклування.

ЖІНКИ ПРИНОСЯТЬ ГАРМОНІЮ

Навчальні будніДо речі, Військово-морський ліцей один із небагатьох, який уже три роки набирає дівчат.
– Цьогоріч наші випускниці будуть вступати на нежіночі спеціальності, – продовжує очільник ліцею. – Але нині, враховуючи критерії гендерної рівності, фактично немає такого поняття, як виключно чоловіча чи жіноча спеціальність. Цьогоріч одна з наших випускниць вступатиме до Інституту ВМС на спеціальність «Штурман». У майбутньому, коли вона вивчиться, набуде певного досвіду і знань, може бути командиром військо­вого корабля. Ця дівчина унікальна: зай­мається карате, знає англійську мову, гарно виконує бальні танці, співає, має артистичні здібності.
– То вже немає такого поняття, що жінка на кораблі – це зло?
– Я і раніше не погоджувався з цим. А вислугу на флоті маю 35 років. Скажу так: бувають чоловіки як зло на кораблі (усміхається). Набравши дівчат, ми отримали «плюс». Зазвичай вони і наполегливіші в навчанні, і успішніші в деяких дисциплінах, і стимулюють хлопців до навчання, мовляв, як це дівчата можуть, а ми – ні. У деяких елементах військової підготовки дівчата можуть і хлопців навчити. У нас є такі ліцеїстки, які влучніше стріляють, мають кращу фізичну підготовку. Словом, дівчата доповнюють хлопців, і ми отри­мали гармонію з їхнім приходом. У нас навіть викладацький склад формувався гармонійно, тобто 50% – жінки, 50% – чоловіки. Переконалися, що це теж дає позитивні результати, бо жінки можуть підмітити такі моменти, на які чоловіки не звертають уваги. Материнське око бачить тонкощі й нюанси.

ГОЛОВНЕ НЕ МОРЕ, А КОЛЕКТИВНИЙ МОРСЬКИЙ ДУХ

Звичайно ж, поцікавилися у Віктора Анатолійовича, чому вони обрали Кам’янець-Подільський і чи не сумують за морем:
– У вас є заклад-побратим, з яким давно товаришуємо, – Кам’янець-Подільський ліцей із посиленою військово-фізичною підготовкою. Його очолює полковник Олександр РОЩУК. Коли наш ліцей із Севастополя переїхав до Одеси, Олександр Степанович надавав слушні поради, адже має солідний досвід керування і завжди підставляє дружнє плече. Власне, як і цього разу.
Навчальні будніНаші ліцеїсти проходять загальновійськовий вишкіл на полігонах і морську практику на кораблях ВМС ЗСУ, шлюпках та вітрильних яхтах.
Поруч є славнозвісний Дністер. Практичні навички можна і тут відпрацьовувати, хоча необхідна певна матеріально-­технічна база. Але шлюпочну підготовку точно можемо провести. Це тренування на витривалість і злагодженість дій, первинні ази військово-морської служби.
У ліцеї маємо власну вітрильну яхту і прищеплюємо ліцеїстам навички вітрильної підготовки. Бо в кожній країні, яка має потужний флот, є велике вітрильне судно.
Словом, головне не саме море, а дух – колективний, морський.
Спілкуючись із Віктором Анатолійовичем усіма клітинами тіла відчуваєш, як він любить своє дитя, пишається колегами та ліцеїстами, відданий рідній країні та Військово-Морським силам України. Передаючи ці найкращі цінності майбутнім поколінням, наголошуючи, що саме вони будуватимуть країну, про яку мріють і в якій житимуть, наставник доводить, що перспективи Військово-Морських сил України найоптимістичніші.
– Триває війна з агресором, в якій ми однозначно здобудемо Перемогу. Попри те, що зброї нам бракує, і не вся вона досконала, найголовніша цінність – люди. Командувач Військово-Морських сил віцеадмірал Олексій НЕЇЖПАПА завжди наголошує, що головне на флоті не кораблі, не танки, не ракети, а люди, які всім цим керують.
Нині укладено багато договорів із Великобританією, США, Туреччиною про побудову для Військово-Морських сил України різних типів кораблів. Туреччина будує для нас фрегати, Великобританія – кораблі-тральщики, які допоможуть знешкодити москальські міни і дадуть можливість вивезти зерно з чорноморських портів, щоб уникнути голоду в африканських країнах. Американці надають 18 кораблів для контролю прибережної зони. Великобританія відправить протикорабельні ракети «Гарпун». Допомогу надаватимуть нам не через 10 років, а найближчим часом. І наші випускники вже готуються до того, щоб керувати цією зброєю. Тож перспективи Військово-морського флоту України позитивні.

МАВПА ЯК БУЛА З ГРАНАТОЮ, ТАК ІЗ НЕЮ Й ЗАЛИШИТЬСЯ

Не могли не запитати в керівника ліцею, що було найважче, коли покидали Крим:
– Усвідомити те, що країна, з якою перемагали фашизм, цинічно напала на Україну. Як вони могли ухвалити таке рішення? Але виходячи з їхньої ворожої пропаганди, яка необмежено лилася з російського телебачення, нічого дивного. Ще одна моя спе­ціальність – «Інформаційно-психологічні операції». Відколи відбулася Помаранчева революція, наповну запустилася пропагандистська машина проти України. Їхнє телебачення почало відпрацьовувати інформаційно-­психологічну операцію, яка була спрямована на агресію проти нас. Крім того, українсь­ка армія цілеспрямовано знищувалася агентами впливу москалів. 1991 року українська армія нараховувала 1 млн 300 тисяч осіб. Нас скорочували, роззброювали тощо. А в мос­калів сьогодні 950 тисяч.
Нашим дітям не захочеться знову пережити війну. Вони зроблять висновки з помилок нашого покоління і робитимуть усе для того, щоб їх не повторювати.
Країна без роду і племені, власної історії вже три століття мріє знищити Україну й привласнити її історію. Але їм це не вдасться. Уже весь світ зрозумів цинічну сутність росії. Комітет Сенату США підтримав резолюцію визнати росію державою-спонсором тероризму і підготував нову – про визнання війни росії проти України геноцидом. Чимало країн уже визнали цю війну геноцидом проти українців.
Світ, який свого часу долучив росію до «Великої сімки, вісімки, двадцятки», думав, що можна зробити її цивілізованою. Але ж мавпа як була з гранатою, так із нею й залишиться. Її хоч у золоту клітку посади, але вона нестиме небезпеку для навколишніх.
Москалі воюють не з військовими, бо від них отримують гідну відсіч, а з цивільними, хто не може дати належну відповідь. Москаль завжди був таким собі воякою, який міг вдарити у спину й не дотримувався жодних норм і правил ведення війни. Власне, у цьому ми щодня переконуємося.
Нині завдання Заходу – зміцнити Україну так, щоб москалі після своєї поразки, якої ми їм завдамо, не змогли відновитися щонайменше 20 років. Ті санкції, які працюватимуть проти них, призведуть до того, що вони не зможуть існувати в тому складі, в якому є нині. Рано чи пізно розваляться. Вони й війну проти України розпочали тому, що в них почалися відцентричні рухи у федеративних утвореннях. Тому й знайшли ворога ззовні. Це стара москальська кегебешна традиція. Вони розраховували, що швидко нас завоюють. Але Перемога буде за Україною!

Галина МИХАЛЬСЬКА.


Детальнішу інформацію щодо вступної кампанії можна знайти на сайтах навчальних закладів.
 Військово-морський ліцей імені віцеадмірала Володимира Безкоровайного: vml.org.ua та vml.mozello.com.
 Інститут Військово-морських сил Національного університету «Одеська морська академія»: fvms.onma.edu.ua та сторінка у фуйсбуку www.facebook.com/onma.navy.
 Відділення військової підготовки Морехідного коледжу технічного флоту Національного університету «Одеська морська академія»: navy-college.od.ua