НАШУ НАЦІЮ НЕ ПОДОЛАТИ – СТО ПУДІВ!

Кам’янець-Подільський від початку повномасштабної війни стає домівкою не лише для переселенців із гарячих бойових точок, а й для бізнесу. На Кам’янеччині продовжив свою справу вже не один десяток релокованих підприємств. І приємно, що серед них – відома харківська торгова марка «Сто пудів» ТОВ «Проденерго», продукція якої смакує не лише українцям, а й європейцям, американцям, канадцям. Якщо раніше придбати вироби цього виробника можна було лише в мережевих супермарке­тах, то відтепер вона з’явилася і в інших магазинах та на ринках міста. Чимало асортименту тепер виготовляється в на­шому місті, адже тут створено регіональний підрозділ ТОВ «Проденерго», який після нашої Перемоги так і залишиться працювати в місті над Смотричем. А це плюс для міста, адже принесе нові робочі місця, інвестиції та податки. Переваги виробів уже встигли відчути кам’янецькі господині, адже «Сто пудів» – це смачно, корисно, швидко го­тується і доступно для гаманця.
Тож «Подолянин» напросився в гості до колективу торгової марки. Нам не відмовили. Натомість радо провели екскурсію виробництвом, поділилися секретами приготування страв та ще й пригостили. І ми переконалися, що «Сто пудів» – це смачно на 100 відсотків.

ІЗ ПЕРЕЇЗДОМ НЕ ЗВОЛІКАЛИ

Регіональний підрозділ зна­йшов прихисток на території автоагрегатного заводу. Тут в оренду взяли декілька приміщень.
– У Кам’янці-Подільському працюємо вже третій місяць, – розповідає керівник регіонального підрозділу Сергій СЛЮНІН. – Рішення про переїзд, а точніше відкриття регіонального підрозділу тут, було ухвалено засновником товариства 9 березня, і вже через місяць ми розпочали роботу. А загалом ТОВ «Проденерго» вже 25 років, і створили його у Харкові. До речі, центральне підприємство й досі працює, адже там велике виробництво – близько 15 тисяч квадратних метрів, і розташоване в різних районах міста й передмісті. Дещо, правда, окупанти знищили.
Підприємство займається продуктами харчування: фасуванням, виробництвом, експортом, імпортом. Нині активно працює на забезпечення наших захисників. Підтримує і соціальні програми. Директор налагодив співпрацю з кам’янецькою міською владою. До Дня родини передано продуктові набори для малозабезпечених сімей: кам’янчан, переселенців. За роки роботи отримали чимало нагород, переважно із Харківського і Полтавського регіонів. Але поставили собі за мету – гарно працювати і на Кам’янеччині, аби задовольнити гастрономічні смаки тутешніх жителів.
Директор зізнається, що Ка­м’янець-Подільський обрали невипадково. Сюди вже приїжджали, місто вразило красою та дружелюбними мешканцями. Плюс для бізнесу – грамотні дорожні розв’язки, близькість до кордонів з Європою. З переїздом до Кам’янця не затягували. До речі, вже саме з нашого міста вантажівка з продукцією ТМ «Сто пудів» уперше поїхала до Молдови.
– Дружину з дітьми я відправив до Польщі. Й коли вони вже були в безпеці, мені стало спокійніше, – продовжує розповідь Сергій Вячеславович. – Опів­дні в нас була нарада із власником бізнесу. Він сказав: «Якщо тут нічого не тримає, збирайся, їдь і організовуй регіональний підрозділ у Ка­м’янці-Подільському». Наступного дня, щойно завершилася комендантська година, о шостій ран­ку я вирушив до вашого міста. Добирався чотири доби. Траси були завантажені, в містах – блок­пости. За першу добу подолав 140 кілометрів і доїхав лише до Дніпра. Дорога була важка.
Через два тижні сюди прибули ще декілька наших працівників із родинами, які проживали в Північній Салтівці (один із мікрорайонів Харкова). Всі вони залишилися без житла і мешкали разом зі мною в 3-кімнатній квартирі. Із тих, кому міг довіритися, зробив кіс­тяк, адже часто їздив до цент­раль­ного офісу. На площах, які зна­йшли під виробництво та склади, розпочали ремонт, а ще потрібно було перевезти обладнання, сировину, готову продукцію.
Коли перевозили обладнання, вже виникли проблеми з пальним. І хоча нафтопереробні підприємства України ще працювали, був великий потік машин, пальне продавали по 20 літрів.
У Дніпропетровській області черг не було, а ось за Уманню вже були великі вервечки автомобілів на заправках.
У 20-тонні фури вантажили обладнання, сировину, плівку для пакування продукції. Десь відсот­ків 25 обладнання перевезли до Кам’янця. Решта працює на Харківщині, працівники там – теж герої. Адже трудяться під обстрілами і вибухами. Рашисти все руйнують, натомість ми, українці, працюємо, виробляємо, годуємо і створюємо. Нашу націю не подолати, тому Перемога точно буде за нами!

АСОРТИМЕНТ СОЛІДНИЙ І СМАЧНИЙ

А ось від асортименту торгової марки аж очі розбігаються. Про продукцію залюбки розповів комерційний директор Максим ЖУРБИЦЬКИЙ, який із родиною переїхав з Харкова до Кам’янця-Подільського. Видно, що роботу він не лише знає, а й любить. Бо від знайомства зі стравами ледь слинкою не вдавилася.
– Що росте на території України, переробляємо на крупи, пакуємо і реалізуємо. Чого в нас не вирощують, імпортуємо самостійно з Туреччини, Італії, Індії, Пакистану, В’єтнаму, Єгипту, Таїланду. На крупах зупинятися не будемо, бо їх є багато і різних видів. Розфасування теж різне: від 400 грамів до кілограма. У нас є ексклюзивні позиції для здорового харчування, як-от кіноа та чіа різних видів, ягоди годжі, маш, нут, амарант.
– На сьогодні в каталозі близько 600 найменувань різної продукції, багато ще на стадії розробки, – каже Максим Журбицький. – До речі, ми перші, хто запровадив страви зручного приготування, і не треба плутати зі швидким приготуванням. Це страви української, азіатської, європейської кухонь. Словом, від українського борщу, капусняку, горохового супу до перуанського, сочевичного «Марсель», французького з цибулею і куркою, мексиканського, харчо. Також виготовляємо фалафель нутовий, хумус, булгур, кус-кус із різними добавками, соуси тощо. Переваги цих страв уже оцінили сотні господинь, адже їм не потрібно морочити голову на кухні. Промили, додали води і поклали варити. Нічого вигадувати не потрібно. На кожному пакетику зі стравою вказані склад і спосіб приготування.
Маємо готові суміші для приготування солодкої групи товарів: млинці, яких близько 10 найменувань (кукурудзяні, з гречаного борошна, кольорові), оладки, пончики, капкейки. Є суміші для приготування хліба різних видів: «Бородинський», «Ірландський», пшеничний із прованськими травами, з висівками, гречаний. Для дітей є набори з конструкторами, а також тематичні до різних свят. Скажімо, до Різдва – із кутею декількох видів, починаючи зі звичайного пакетика з кутею і закінчуючи «Щедрим вечором» із глиняною тарілкою, куди входять курага, родзинки, булгур. На Великдень є суміші для приготування пасочок із формочками, посипками, глазур’ю.
Виготовляємо товари для туризму, відпочинку і мандрівок. Вони зручні, поживні, а ті, що в zip-пакетах, потрібно лише розігріти. Це каші різних видів із сублімованим м’ясом чи овочами, бульйони. Є сухі каші, які зручно брати в дорогу. Також є консерви м’ясні, рибні, тушонки, паштети.
Є група сухофруктів: горіхи, фініки, курага, чорнослив, манго, диня, – все вакуумоване і розфасоване. А ще стандартна продукція: сіль, сода, панірувальні сухарі, лимонна кислота, цукор.
Тепер і в Кам’янці є наша продукція. Її можна придбати на гуртовій базі «Октава», яка займається дистрибуцією на місцеві ринки і в магазини. Крім мережевих супермаркетів, з якими співпрацюємо в усій Украї­ні, з’явилися ми в мережах «Най-Най» і «Булка». Словом, робимо все для того, аби ка­м’ян­чани засмакували нашу продукцію і ознайомилися з асортиментом.
Реалізуємо товар не лише в Україні, а й за кордоном. Експортуємо в країни ЄС, Молдову, Америку, Канаду.
До розмови долучається Сергій Слюнін, котрий входить до складу дегустаційної комісії. Власне, він один із перших куштує розроблені технологами страви і обирає найсмачніший варіант:
– Розробка їжі – наш ексклюзив і фішка. Це для тих споживачів, які хочуть корисну ресторанну їжу в себе вдома і за доступною ціною. У нас є ціла група технологів, які над цим працюють. Маємо понад 60 позицій таких страв різних кухонь світу, є де розгулятися. Пропорції до кожної страви ретельно підбираються. Повірте, це робота кропітка. Одна страва готується в декількох варіантах, її куштує дегустаційна комісія, яка голосує за той із них, який найбільше припав до смаку. Відповідно, його і запускаємо у виробницт­во. Якісь споживачі швидко сприймають «на ура», а за деякі проголосували, а ринок каже, що ще треба зачекати.
Для містян нове підприємство підготувало сюрприз. Наприкінці липня і в нас з’явиться їхній фірмовий магазин, який очолить кам’янчанка Марина КРЕМНЬОВА. Вона розповіла, що мають чим здивувати споживачів: асортиментом продукції, цінами від виробника, щотижневими акціями, дегустаціями, картками лояльності для постійних покупців. Можна буде купувати продукцію як уроздріб, так і гуртом. До речі, працюватимуть тут виключно кам’янчани.

ПЛАНІВ МАЮТЬ ЧИМАЛО

Роботу підприємства «Подолянину» показали зсередини. У цеху фасування продукції чистенько, світленько і веселенько. Під музику дівчатка вправно ловлять пакети з крупами, які «сипляться» з автоматизованої лінії. Спостерігати за процесом цікаво: спочатку сировина подається в підйомники для суміші, далі – до вагового дозатора (400, 800, 900 грамів чи кілограм), засипається в тубус і потрапляє в пакетики. Вже готові фасовані пакети з крупами складаються і фасуються в більший пакет, який запаює ще одна машина. До речі, чимало продукції вже фасується в нову плівку, де вказано Кам’янець-Подільський. Є вже навіть плівка із зображенням фортеці.
– У планах запустити у цьому цеху ще три такі лінії, – каже пан Сергій. – Колектив нараховує майже 40 працівників, 70% з яких – кам’янчани. Поки дівчата навчаються. У Харкові, аби мотивувати працівниць, біля кожного робочого місця висіли розцінки на фасування, і кожна знала, за що бореться. Це європейський підхід: чим краще працюєш, тим більше заробляєш. Коли триває навчання, ці розцінки недоречні, бо поки працівниці не наб’ють руку, отримуватимуть неконкурентоспроможну зарплатню. То виплати в нас поки мінімальні, й отримують їх працівники щотижня, у п’ятницю. Це зручно і для них, і для нас.
Під час огляду інших приміщень пан Сергій демонструє, як їх облаштували для тих родин, котрі через війну виїхали з Хар­кова. Є пральна машинка, місце для прасування одягу, туалети, душові. В одній із кімнат з’явилася кухня з необхідними побутовими приладами і меблями:
– Наші акціонери пішли людям назустріч, і, дякуючи їм, усе це вдалося зробити. Вкладено багато коштів, сил і здоров’я. Але радію, що люди не залишилися без даху над головою. Ми взяли робочі кабінети в оренду і зробили кімнати для проживання. На одну родину – одна кімната.
Під час екскурсії познайомилися із завідувачкою виробництва Наталією КУЛІКОВОЮ. Ця жінка з технікою на «ти». Коли перевезли обладнання, вона не побоя­лася його налагодити і запустити:
– У товаристві працюю 14 років. Коли прийшла, був лише один апарат ручного фасування. Нині на фірмі їх уже сім. Коли на ньому працюєш, знайомишся з ним, вивчаєш, контролюєш якість та відповідаєш. І щоразу покращуєш професійні здібності. У мене був гарний учитель – наш механік Леонід, який залишився в Харкові. Часом, коли працювали в нічні зміни, механіка не було на місці, тому, в разі поломки, самій доводилося ремонтувати. Тож тепер для мене це не проблема, ще й майстрів навчаю. Вдома теж можу все поремонтувати, крім сантехніки (усміхається).
Правда, коли згадує про дім, усмішка зникає з обличчя. Родина Кулікових через рашистів залишилася без квартири… Чоловік і 12-річний син у Кам’янці вже освоїлися.
Переходимо в інші приміщення, які товариство орендувало під склад.
– Ось склад готової продукції. Тут зробили нову підлогу, адже навантаження на неї солідне, – демонструючи нові площі, розповідає Максим Журбицький. – Далі бу­демо облаштовувати стелажі в три поверхи. У Харкові мали гарний склад. Але, зважаючи на те, в яких умовах почали працювати, вважаю, що за ці три місяці багато вже зроб­лено. До речі, власник особисто приїжджав із Харкова, все інспектував, тож працюємо за планом. Україна – велика країна. І з Харкова добиратися на захід України складно, тому регіональний підрозділ тут залишиться надовго. Якщо на сході та у центрі мали розвинуту клієнтську базу, то вже й у вас починаємо нарощувати м’язи.
Ось ще один склад із готовою продукцією, яка вже чекає на відправлення. Поруч – склад із сировиною.
Орендували ще одне приміщення. Будівля стара, але вже почали приводити її до ладу, зокрема перекрили дах.
На вході зустрічає гасло «Слава Украї­ні!», яке виготовили харків’яни. Тут теж зберігається готова продукція і та, яку товариство імпортує. Словом, товару чимало. Є молдавський горошок, італійська сіль, крохмаль, томатна паста з Туреччини, котру вперше привезли в залізних банках. До речі, томатна паста, вироблена 8 червня, вже 8 липня – на кам’янецькому складі, звідки піде на продаж.
Оглядаючи стоси товарів, не могли не зачепити тему гречки:
– Сьогодні справді маємо невеликий дефіцит гречки, – каже Максим Журбицький. – Але через декілька тижнів ситуація буде інша. За моїм прогнозом, на ринку кілограм гречки коштуватиме близько 80 гривень. Альтернатива цій крупі – булгур, кус-кус, удвічі дешевші, а за якістю і поживними цінностями їй не поступаються.
Хочу заспокоїти громадян – голоду не буде. Ми – країна аграрна, забезпечимо себе всім необхідним, і все у нас буде добре!