П'ятница, 29 Березня 2024 р.
15 Липня 2022

ВЕЛОСПОРТ: ШВИДКІСТЬ, ТЕХНІКА, ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА

19 ЛИПНЯ – ДЕНЬ ТРЕНЕРА УКРАЇНИ


Без хорошого тренера неможливо досягти результату. Це, напевно, аксіо­ма у спорті. Невдовзі в Україні вперше відзначатимуть День тренера, який було започатковано торік указом Президента. У нашому місті працюють багато кваліфікованих спеціалістів як з олімпійських, так і з неолімпійських видів. Тож сьогодні співрозмовником став тренер-викладач із велосипедного спорту обласної ДЮСШ (відділення велоспорту є і в Кам’янці, і в обласному центрі) Андрій САРАЖИНСЬКИЙ, який підходить під обидві категорії.

НА КИЇВЩИНІ НАВЧИЛИ ТА ВІДПРАВИЛИ ДО КАМ’ЯНЦЯ

Андрій Саражинський з вихованцямиЗазвичай люди сідлають двоколісного ще в дошкільні часи. Усе це відбувається як забавка та спосіб провести час із друзями. Але 38-річний Андрій Саражинський каже, що в його випадку хобі швидко стало спортом:
– Сам я з Білої Церкви. Захоплення велосипедом з’явилося ще в дитинстві, коли, як і більшість дітей, почав кататися. Але батько був знайомий із місцевим тренером з велоспорту. Таким чином ми з братом і потрапили до секції. Мені тоді було 6 років.

Далі були роки тренувань і виступів. Як атлет, наш співрозмовник доріс до статусу кандидата в майстри спорту та учасника національних чемпіонатів. Він розповідає, що до Кам’янця-Подільського потрапив за рекомендацією наставника, де і сам почав тренувати:
– Мій перший тренер Микола Мудринок порадив це місто. Він сказав, що тут гарно і університет хороший. Коли вчився на другому курсі в К-ПНУ, почав працювати тренером. Місцевий тренер Станіслав Небаба переїхав у Миколаїв, і у спорткомітеті міськради шукали йому заміну, тож запропонували посаду тренера мені.
Я ще певний час і виступав, і тренував, але коли почали підростати перші вихованці, вже не було часу на продовження власної кар’єри.

– Минуло майже 20 років. Як за цей час змінився Ваш вид спорту?
– На той момент у велоспорті було три дисципліни: трек, шосе і крос. У кожному з них я себе спробував. Уже під кінець моїх активних виступів почали з’являтися маунтенбайк, BMX і тріал.

МАЛІ ДІТИ НЕ БОЯТЬСЯ

Ми звикли, що задля яскравого майбутнього і найвищих досягнень у спорті потрібно прийти до спортивної школи в ранньому віці. Але виявляється, що це не зовсім так.
– Найкращий вік для початку тренувань у велосипедному спорті – 6 років, – розповідає Андрій Саражинський. – Займаючись із дітьми, які сіли на двоколісного в цей час, приділяємо найбільшу увагу правильній техніці, адже в період із 6 до 14 років такі навич­ки засвоюються найкраще. Тоді вчимо, як з’їхати зі спуску чи зістрибнути з невеликого трампліна, адже в дітей відчуття страху мен­ше. І якщо правильно навчити – все ви­йде.

– Коли боксеру Олександру Усику було 15 років, йому казали: «Ти старий, щоб починати займатися боксом». Потім він став зіркою. А чи можна розпочати тренування у велосипедному спорті пізніше ніж у 6-14 років?
– Звісно, з 14-річного віку вже стає важче працювати в технічному плані, але все індивідуально, бо є унікальні люди. Наприклад, мій товариш Володимир Дюдя. Він прийшов у велоспорт майже у 18. До секції його взяли, бо не хотіли образити. Проте він почав швидко розвиватися і став призером чемпіо­нату світу, багаторазовим чемпіоном Європи та учасником Олімпійських ігор.

– Що потрібно, аби стати успішним велосипедистом?
– Насамперед – терпіння. Наш спорт один із найважчих фізично, потрібно витримувати великі навантаження, і важливо, щоб це дитині подобалося. Наприклад, багато дітлахів приходять до секції, пробують, розуміють складність і йдуть. Багато хто кидає вело­спорт узимку, оскільки заїздів на велосипедах немає, але починається багато іншої роботи: загальна фізична підготовка, біг, футбол… Тому багатьом стає нецікаво у цей період. Він для дітей нудний і важкий. Якщо дитина починає займатися навесні або влітку, то до зими звикає, й потім легше перетерпіти цей момент. А старші спортсмени, звичайно, розуміють важливість зимових навантажень.

– Як виглядає тренувальний процес улітку?
– Чіткіше він виглядав під час навчального року. Тоді в будні робили тренування короткими – працювали над швидкістю та технікою. А у вікенд могли виїхати на шосе, десь у бік Старої Ушиці, та провести заняття тривалістю 2,5 години. З молодшими групами відпрацьовуємо техніку, фізичну підготовку, вивчаємо також і правила дорожнього руху.

У велоспорті вочевидь немає вагових категорій. І, за словами тренера, не розподіляють учнів у групи й за віковим критерієм:
– У нас не йде за віком. У старшій групі можуть бути й ті, хто має 12 і 16 років. Важливо, який у спортсмена рівень підготовки. Адже, якщо один спортсмен проїжджає кілометр за 2 хвилини, а інший – за 4, то, тренуючи їх в одній групі, я не зможу приділити потрібну кількість уваги обом. Завжди хтось відсіюється, а хтось додається з інших груп. Це постійний і рухливий процес.
Займаємося видами «шосе» та «маунтенбайк». Підготовка здебільшого відбувається на трасах нашої області: Стара Ушиця, напрямки на Чернівці та Хмельницький, Цибулівський ліс, парк Героїв Євромайдану.
У попередні роки, коли у Чернівцях проводилися чемпіонати України, ми намагалися виїхати туди дещо раніше, аби провести невеликий навчально-тренувальний збір, прокатати трасу та відпрацювати певні технічні елементи. Так робили і на кожних змаганнях, якщо дозволяли фінанси.

ДМИТРА МОТИВУЮТЬ ДОСЯГНЕННЯ

До списку найкращих тренерів Ка­м’янця-Подільського торік Андрій Саражинський потрапив унаслідок співпра­ці з кам’янчанином, срібним призером чемпіонату України в олімпійському крос-кантрі Дмитром Тітаренком. Тож неможливо було не поговорити про їхній тандем.
Спеціаліст зізнається, що багато часу його підопічний проводить і під керів­ництвом інших наставників:
– Діма часто буває в роз’їздах як атлет збірної України. Тоді він перебуває під опікою тренерського штабу національної команди. Ми постійно спілкуємося з ними, розповідаємо, що він виконував у Кам’янці-Подільсь­кому.

– А Ви можете одноосібно займатися підготовкою Дмитра?
– Ні, у збірній десяток атлетів, і кожен має особистого тренера. Якби вони почали керувати, то нічого б доброго не вийшло.
Інша справа, коли Діма перебуває в місті, наприклад, у першій половині зимового періоду. Тоді він, як і інші, працює над загальною фізичною підготовкою. Потім, під Новий рік, пересідає на велосипед, а вже у січні їде на тренувальні збори разом із національною командою.
– Його результати постійно ростуть.

У чому секрет?
– Він уже має великий досвід: це національні першості, міжнародні старти та клубні змагання. Також допомагає непідкореність інших вершин. У нього є багато перемог і нагород у міжнародних рейтингових змаганнях, а ось медалей із чемпіонатів Європи та світу ще не було. Їх здобуття є мотивацією для спортсмена та допомагає зростати. Також Діма хоче потрапити й на Олімпійські ігри.

– А яка мета у Вас як тренера?
– Якщо рахувати дорослих спортсменів, то мета – здобуття медалей найвищого рівня. А щодо дітей, то хочу, аби вони займалися спортом, були здоровими та розвивались як особистості.

У ці вихідні підопічні Андрія Саражинського змагатимуться на кам’янецьких вулицях: у відкритому чемпіонаті Хмельницької області та у місцевому турнірі.

Олександр ЩЕРБАТИХ.