ПОДІЛЬСЬКА МУЗА ЛІСТА

Ференц Ліст (1811-1886) увійшов в історію як композитор, піаніст, диригент, педагог, публіцист, представник музичного романтизму, засновник угорської композиторської школи. Він став першим піаністом, який виступав із сольними концертами. Ними він заслужив визнання як професіоналів, так і публіки. Попри те, що немає жодного запису гри піаніста, його вважають одним із найвпливовіших піаністів своєї епохи. Є в біографії Ліста і подільські сторінки, його виконавчою майстерністю насолоджувалися також у Кам’янці-Подільському.

ОБНЯВ І ПОЦІЛУВАВ БЕТХОВЕН

Майбутній композитор і піаніст народився в селі Добогор’ян, біля Шопрона (Угорщина). Його батько Адам Ліст служив у князя Естергазі «доглядачем поголів’я овець». Це була почесна й відповідальна посада, позаяк вівці були головним багатством родини Естергазі. Батько завзято грав на багатьох музичних інструментах, писав музику, заохотивши до неї і сина.

У шість років Ференц сів за фортепіано, в дев’ять так вдало виступив із концертом перед слухачами, що декілька угорських меценатів вирішили допомогти йому здобути музичну освіту. Родина переїхала до Відня, де Ференц навчався музиці у відомих музикантів Черні і Сальєрі. 13 липня 1823 року на концерті дванадцятирічного вундеркінда був присутній великий Людвіг Бетховен, який привселюдно обняв і поцілував хлопця.

Ліст намагався вступити до Паризької консерваторії, однак його не прийняли як чужоземця. В 1824-1827 роках він з успіхом концертував у Франції та Англії. Займався композиторською діяльністю: написав 12 етюдів для фортепіано, а також оперу «Дон Санчо, або Замок коханця», які поставили в паризькій Гранд-опера.

ГРАФИНЯ д’АГУ

Після смерті батька (1827 рік) меценати відмовилися підтримувати Ференца грошима. Він був змушений заробляти на хліб уроками, щоб утримувати себе і матір. Згадуючи минуле, Ліст писав: «Краще бути ким завгодно, аніж музикантом на утриманні багатіїв».

Якраз тоді в Парижі гастролював Нікколо Паганіні, якого називали «божевільно геніальним скрипачем». Ліст відвідував його концерти, надихаючись феноменальною віртуозністю, магнетизмом та імпровізацією Паганіні.

З ентузіазмом Ференц Ліст зустрів французьку революцію 1830 року, розпочавши роботи над «Революційною симфонією» та фортепіанною п’єсою «Ліон», взявши епіграфом лозунг ліонських ткачів «Жити, працюючи, або, повставши, померти».

Велику роль зіграла в його житті зустріч з графинею д’Агу – французькою письменницею, яка писала під псевдонімом Даніель Стерн. Марі д’Агу, розлучена жінка з дитиною, вела богемний спосіб життя. Вона ввела Ліста в коло французьких письменників і митців. Закохані мандрували Швейцарією, Італією. Ліст концертував, викладав у швейцарській консерваторії, написав серію статей про «становище художників та умови їхнього існування в суспільстві». Марі д’Агу народила йому двох доньок, одна з яких стала пізніше дружиною композитора Вагнера.

ДРУГА ХВИЛЯ КОНЦЕРТІВ

1838 року розпочалася друга хвиля концертної діяльності Ліста, яка принесла йому славу найвидатнішого піаніста серед усіх, хто будь-коли грав. До концертного турне його спонукала звістка про катастрофічну повінь у рідній Угорщині, що принесла жертви та руйнування. Кошти від перших концертів Ліст передав до фонду постраждалих від стихійного лиха. З ініціативи Ліста в столиці Угорщини Будапешті була заснована консерваторія.

Ліст зачаровував слухачів силою темпераменту, поезією і драматизмом виконання. В творчості він звертався до ідей античності, мотивів середньовіччя, до пісень і танців рідної Угорщини, зокрема, до чардашу з його акцентованою ритмікою. Під час гастролей Румунією, Польщею, Україною музична палітра композитора збагатилася автентичними народними мелодіями.

ПОДІЛЬСЬКЕ КОХАННЯ ФЕРЕНЦА

Про надзвичайну популярність артиста свідчили численні фотографії та портрети красеня-угорця. Подейкують, що Ліст мав коханок та позашлюбних дітей усюди, де концертував. В історії збереглося ім’я однієї з них. Це Кароліна Вітгенштейн.

Графиня Вітгенштейн походила з польського роду Івановських. 1836 року одружилась з Миколою Вітгенштейном – сином фельдмаршала Петра Вітгенштейна, який прославився як герой французько-російської війни 1812 року. Графиня отримала в посаг села Поток Брацлавського повіту, Тараски, Воронинці Літинського повіту Подільської губернії. Микола Вітгенштейн, який входив до почту російського імператора Миколи І, часто перебував в Петербурзі. Після народження доньки Марії Кароліна не полишала родового маєтку Воронинці на Поділлі.

1847 року Ліст гастролював в Україні. Перші концерти відбулися в Києві під час контрактового ярмарку, який зазвичай проводився взимку – в січні. На концерті, що проходив в актовому залі університету св. Володимира, були присутні Микола Вітгенштейн, Мечислав Потоцький, інші польські поміщики, які наперебій запрошували маестро в свої маєтки.

У березні 1847 року Ліст і граф Вітгенштейн прибули в Кам’янець-Подільський, про що було повідомлено в газеті «Подільські губернські відомості». Через день Вітгенштейн виїхав у Немирів – у маєток Мечислава Потоцького, а Ференц Ліст, за словами дослідниці Людмили Вольської, дав концерт в актовому залі Кам’янець-Подільської чоловічої гімназії, після чого також відбув до Немирова.

Тиждень Ліст гостював у Чорному Острові (нині селище міського типу Хмельницького району) – і колонна зала Пшездецьких неодноразово слугувала місцем натхнення для маестро. Тричі він приїздив у Воронинці до Вітгенштейнів, де написав цикл фортепіанних п’єс, який назвав «Колосся, зібране після жнив у Воронинцях» і присвятив маленькій Марії – доньці Кароліни.

«1847 рік приніс мені щастя», – писав Ліст матері у Париж, натякаючи на кохання, що спалахнуло між ним і Кароліною. Після останнього перебування у Воронинцях (жовтень 1847 – січень 1848 рр.) закохані вирішили навіки пов’язати свої долі.

ПЕРЕШКОДИ ЯК БОЖА ВОЛЯ

Кароліна з донькою виїхали в Європу. Ліст, давши останній концерт у Єлисаветграді, приєднався до неї в Римі. 14 років Кароліна чекала на вирішення справ про розірвання свого шлюбу з Вітгенштейном.

Вінчання Кароліни з Ференцом мало відбутися в Римі, однак незадовго до цього папський посол приніс звістку про повторний перегляд справи. Після смерті Миколи Вітгенштейна, що сталася 1864 року, вже ніщо не заважало вдові одружитися знову. Однак побожна Кароліна відмовилася від думки про нове одруження, сприймаючи перешкоди як волю Господню.

1865 року Ліст прийняв духовний сан, проживаючи то в Римі біля Кароліни, то у Веймарі, то в Будапешті. Помер 31 липня 1886 року на 75 році життя. Кароліна недовго пережила коханого. Пам’ять про Ліста увіковічила Марія Вітгенштейн, дочка Кароліни, створивши музей на його честь.

Каталог творів Ліста нараховує 675 робіт, деякі з них були написані в Україні, зокрема на Поділлі.

Валентина ВОЛКОВА, науковий співробітник історичного музею-заповідника.