Історія

Саме так – «Кам’янець вразив мене своєю красою» – охарактеризував місто над Смотричем Левко Чикаленко, коли влітку 1919 року побував у ньому.

Ці слова – «Зупиніть-но Землю! Я зійду!» – належать багатьом. Але ми орієнтуватимемося на вірш російського поета-­пісняра Леоніда Дербеньова, покладений на музику російським композитором Олександром Морозовим. Сло­ва – «Зупиніть-но Землю!…

Зовсім недавно ми у трьох номерах поспіль (28 серпня, 4 та 11 вересня) друкували «Справу про Антонівське чудо», базуючись на матеріалах київської газети «Більшовик».

Український поет Терень Масенко, який 1924 року був відповідальним секретарем газети «Червоний кордон» , що з 1 травня 1924 року видавалася в Кам’янці-Подільському двічі на тиждень – у четвер та неділю, 1970 року видав у Киє­ві книжку спогадів «Роман пам’яті»

Минулого тижня ми дізналися про перший вищий заклад Кам’янця – єзуїтський колегіум, котрий розташовувався на місці сучасного історичного факультету нашого університету. Сьогодні продовження розповіді про навчальні заклади Кам’янця минулих століть.

Борис Вікторович Савінков – один із найвідоміших есерів-терористів, активний військовий діяч у період діяльності Тимчасового уряду, борець проти радянської влади, відомий письменник, який писав під літературним псевдонімом В.Ропшин, не розшифровуючи, що означає ініціал «В»

Напередодні Дня вчителя «Подолянин» згадує, як розвивалося шкільництво в Кам’янці в попередні століття. Сьогодні зупинимося на декількох сторінках історії колегіуму зі стр-р-р-рашною назвою «єзуїтський».

У Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка успішно трудиться подружжя філологів Коваленків. Наталія Дмитрівна – професор кафедри української мови, керівник навчально-наукової лабораторії з діалектичних досліджень.

27 вересня 1924 року в Кам’янці-Подільському в Шевченківському театрі (нині міський Будинок культури) розпочалася виїзна сесія Подільського губернського суду, яка розглянула справу про Антонівське чудо.

27 вересня 1924 року в Кам’янці-Подільському в Шевченківському театрі (нині міський Будинок культури) розпочалася виїзна сесія Подільського губернського суду, яка розглядала справу про Антонівське чудо.

27 вересня 1924 року в Кам’янці-Подільському в Шевченківському театрі (нині міський Будинок культури) розпочалася виїзна сесія Подільського губернського суду, яка розглядала справу про Антонівське чудо. Дуже детально цей процес висвітлювала київська газета «Більшовик», яка надіслала до Кам’янця свого спеціального кореспондента Ішина (цілком можливо, що це псевдонім). Пропонуємо читачам публікації «Більшовика», подаючи їх відповідно до сучасного правопису.

Минулого тижня ми почали знайомитися з Миньковецькою державою та її власником, ди­ваком і реформатором Ігнацієм СЦИБОРОМ-МАРХОЦЬКИМ, котрий перший на теренах сучасної України звільнив своїх селян від кріпацтва. Сьогодні – завершаль­на частина розповіді.

За новим адмінподілом, до Кам’янеччини відійшли не лише нові села та містечка, а й територія цілої держави. Правда, країна ця була напівлегальною та давно вже не існує. Але факт залишається фактом: на кордоні Дунаєвецького та Новоушицького районів на межі XVIII-ХІХ століть існувала Миньковецька держава.

У шостому томі другого видан­ня Української радянської енцик­лопедії (УРЕ), що побачив світ 1981 року, ще за життя головного редактора УРЕ, нашого земляка Миколи Бажана, є така стаття…

«Чого хотіли покоління масонів, які збирались у таємних храмах, іноді ризикуючи власного кар’єрою або свободою?». Так розпочинає передмову до книжки «Україна масонська» історик Віктор Савченко. Ця книжка побачила світ 2008 року в київському видавництві «Нора-Друк». Чимало сторінок Віктор Анатолійович відводить і Кам’янцеві-Подільському. Тож заглянемо до «України масонської» та поглянемо, що пише автор про місто над Смотричем.