Історія

Сьогоднішній епізод «Кам’янецьких дежавю» буде досить незвичним. Нам доведеться активно залучати власну уяву – без неї ніяк у випадках, коли від споруди залишилося зовсім небагато.

Кажуть, коли на небі гасне зірка, обривається життя людини. Цьогоріч 28 серпня навіки згасла зірка життя професіонала банківської справи, доброї та чуйної людини,
люблячого чоловіка й батька Василя МАРЦЕНЮКА. Але доки живі спогади рідних і колег, доти житиме пам’ять про Василя Кириловича, якому б 5 грудня виповнилося 85 років.

Маторженики з листя верби, коржики зі стебел соняшнику, кукурудзи і зернових відходів, хлібці з макухи і висівок, або кори дуба, жолудів, моху, а то й «смачніші» – з кропиви, лободи, споришу, конюшини… Такі страшні, огорнуті болем наїдки і рецепти до них практично з усієї України представлені на експозиції «Хліб Голодомору» в Музеї хліба у закладі вищої освіти «Подільському державному університеті» (колишній ПДАТУ).

8 листопада в недавно створеному Малієвецькому музеї, що розташований у класицистичному палаці Орловських, з’явився новий експонат. Анастасія ДОНЕЦЬ – виконувачка обов’язків директора щойно створеного Малієвецького обласного історико-культурного музею, та керівник Подільської археологічної експедиції Павло НЕЧИТАЙЛО перенесли до палацу залишки скульптури, знайденої на місцевому цвинтарі.

Дводенна програма наукової конференції «Традиції Івана Огієнка у світлі вітчизняної науки», присвяченої 103-річчю від дня заснування К-ПНУ ім.І.Огієнка та 140-річчю від дня народження Івана Огієнка, була досить насиченою: екскурсії, концерти і, звичайно, сесійна робота.

По-науковому захопливо й пізнавально, по-гостинному весело й атмосферно відзначив Кам’янець-Подільський національний університет ім.Івана Огієнка аж три визначні події: 103 роки від дня заснування, 140 років від дня наро­дження Івана Огієнка та 25 років етнолабораторії вишу.

Тривала жорстока Друга світова війна. В результаті перемоги Червоної армії під Курськом у серпні 1943 року вона перейшла в загальний стратегічний наступ на ворога. Радянські війська підійшли до Дніпра.

Чотири тонконогі коні-красені в розкішній збруї стоять у провулку біля костелу св. Ми­колая колишнього Домініканського монас­тиря. На конях – вершники. Троє
чоловіків у дорогих, майстерно зроблених об­ладунках польсь­кої гусарії XVII століття. За та­кий комплект вбрання чотири століття то­му…

Питання історії залишаються гострими для багатьох народів. Однак існують і спроби професійно розібратись у спільному минулому. 7 вересня в стінах історичного факультету К-ПНУ відбулася зустріч з одним із фахівців, який працює над актуальними історичними проблемами, американсько-канадським істориком угорсько-українського походження Павлом-Робертом МАГОЧІЄМ. Спілкування стосувалося передусім розгляду українсько-єврейської історії.

Версій про вік Кам’янця є декілька. Одна з них – про походження міста з литовських часів – розсипалася днями на друзки завдяки раптовій і практично сенсаційній знахідці наших археологів. По коментар ми звернулися до відомого кам’янецького археолога, наукового співробітника НІАЗу «Кам’янець» Петра БОЛТАНЮКА. Саме він із колегами і знайшов неподалік від Вірменського бастіону поховання давньоруських часів.

Нова стаття з циклу «Кам’янецькі дежавю» буде дещо незвичною. Давним-давно, ще у XV-XVI століттях, жила у швабському Аугзбурзі династія сміливих банкірів-новаторів. Її засновник, Якоб Фуггер на прізвисько Багатий, вчився у Венеції; позичав гроші герцогам та імператорам; володів срібними рудниками в Тіролі та мідними в Угорщині…

Напередодні 30-ї річниці Незалежності України Кам’янець-Подільський став острівцем для презентації книги вінницького письменника Сергія ДЕРКАЧА. Чоловік чимало часу провів на передовій, написав декілька репортажів і видав уже чотири книги про звитяги наших захисників. Найновіша з них – «Дума про добровольця» – присвячена бійцю з позивним «Динаміт», молодшому сержанту Сергію Оврашку. Саме він став прототипом головного героя цієї книги. Символічно, що перша презентація відбулася 20 серпня саме в Кам’янці-Подільському, в місті, де Сергій уперше побачив світ.

82 роки тому перший день осені був страшним, омитим кров’ю і сльозами, а жах від тодішніх подій не дає спокійно дихати і через десятки років. 1 вересня 1939 року, попри підпи­саний договір із СРСР про не­напад, нацистська Німеччина вторглася на територію польсь­кої держави, розпочавши найбільшу і найкривавішу трагедію людства – Другу світову війну.

Ще дві сотні років тому люди рідко доживали до глибокої старості. Багато гинули молодими від різноманітних інфекцій. Епідемії чуми, холери, віспи та кору забирали життя мільйонів. Але завдяки вакцинації більшість із смертоносних інфекцій минулого вдалося подолати. Щороку імунізація дозволяє запобігти від 2 до 3 млн смертей. Про історію появи вакцин розповідає Центр громадського моніторингу та контролю.

Ми вже розповідали читачам про те, що арка стадіону ім.Г.Тонкочеєва має архітектурних родичів у інших містах колишнього СРСР. Сьогодні на черзі розповідь про іншу споруду тієї епохи – понівечений невдалою реконструкцією кінотеатр «Юність».