НАШ ГЕРБ
Удень 26 жовтня на історичному факультеті національного університету ім.Івана Огієнка, а ввечері в готелі «Сім днів» відбулася презентація альбому «Наш герб. Українські символи від княжих часів до сьогодення» та зустріч з одним із авторів видання – заступником головного редактора видавництва «Родовід» Богданом Завітієм. Саме «Родовід» за підтримки Українського культурного фонду видав цю унікальну книгу. Текст написав доктор історичних наук, один із засновників і голова Українського геральдичного товариства Андрій Гречило.
У 400-сторінковому альбомі – понад 700 ілюстрацій із більш ніж 50 музеїв, архівів і бібліотек України та світу. Цього року книга стала володарем гран-прі Best Book Awart Форуму видавців у Львові.
Богдан Завітій написав у соціальній мережі «Facebook»: «Зустріч в Огієнковому університеті в Кам’янці-Подільському була мила й тепла. Попри холодну осінь за вікном. Дякую Анатолієві Паладійчуку, Славкові Полятинчуку і всій кам’янецькій «Просвіті» за запрошення до цього славетного міста».
Богдан Завітій розповів історію народження Тризуба. «Се оздоба питоменна, не запозичена, зв’язана з нашою тисячолітньою державною політичною i культурною історією», – писав Михайло Грушевський сто років тому, коли Тризуб затверджено гербом Української Народної Республіки. Під час дискусії 1917 року, який із наших історичних 
символів гідний стати головним знаком новітньої української державності, «претендентами» передусім були три: галицький золотий лев, що спинається на скелю; київський архістратиг Михаїл, який на зламі XIX-XX століть став сприйматися
як герб Наддніпрянської України; козак із мушкетом із часів Гетьманщини, який уже у
XVIII століть трактували як «національний герб». Власницький знак із монет часів князя
Володимира Великого, відомий доти лише вузькому колу фахівців, сприймався попервах радше як несміливий компроміс-ний варіант. Але стався феномен: геть давно забутий, але тепер віднайдений, Тризуб умить прижився як національно-державний герб України. Знак графічно красивий, лаконічний, самобутній, а головне – стародавній.
Олег БУДЗЕЙ.