ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ВЕКТОР КАМ’ЯНЦЯ, ЗАКЛАДЕНИЙ КОРІАТОВИЧАМИ

Кам’янець-Подільський здавна відігравав важливу роль у торговельній політиці провідних європейських держав. Основи європейського курсу міста заклали ще князі Коріатовичі. Наприкінці XIV – на початку XV ст. вдало склалися торговельні відносини з державами Західної та Центрально-Східної Європи: Шотландією, Німеччиною, Литвою, Польщею, Угорщиною, Молдавією, Чехією. Політична еліта Європи була зацікавлена в економічному піднесенні Подільського воєводства. Тривалий час Кам’янець був одним із найважливіших пунктів поставки товарів зі Сходу в країни Європи. Місто входило в ранг відомих європейських транзитних осередків і було одним із центрів бартерних операцій між східними і європейськими купцями.

В ЄВРОПУ І З ЄВРОПИ

Для успішного експорту товарів у Європу торгівці об’єднувалися в караван. 1631 року кам’янецькі, львівські та люблінські купці об’єднаного каравану уклали контракт для постачання східних товарів через Молдову в Литву й на ринки Центральної Польщі.

Кам’янецькі торгівці везли в Польщу здебільшого східні товари, переганяли табуни коней і волів. Європейський ринок був відкритим для меду, воску, родзинок, прянощів, збіжжя, риби, рису, лою, сукна, виробів зі шкіри й шовку, які надходили зі Сходу до Кам’янця і згодом реалізовувалися в Польщі, Чехії, Литві. Активно експортували і деревину, яка мала великий попит у Гданську (Польща).

Часто купці гуртом здавали товари у генеральні склади європейських міст, що сприяло зростанню торговельного обороту з Європою.

Кам’янець як ринок збуту товарів особливо популярним був у краківських купців. Найзаможніші, як, наприклад, Микола Косл (XVI ст.), зуміли налагодити стосунки з міською владою та через помічників і посередників розгорнули успішну торгівлю на основних ринках Польського королівства. Згадуваний Косл, нагромадивши ресурси у сфері торгівлі, зайнявся кредитними операціями.

З Європи в Кам’янець надходило чимало товарів, зокрема, сукна чеського, сілезького і німецького виробництва. В обігу були вироби з металу, а також сам метал, який надходив з європейських країн для потреб міста й регіону. В місті торгували купці з Чехії, Угорщини, Німеччини та Литви.

У Кам’янці був попит на товари з Великобританії. В місті активно вели торгівлю шотландські купці. Вони завозили високої якості одяг, ремінці, рукавиці, панчохи тощо. Рівень життя в місті XVI – першої половини XVII ст. був досить високим. Відповідно зростав попит на товари із Західної Європи та Сходу.

УСЕ ПРОДУМАНО ДО ДЕТАЛЕЙ

Основний експортний шлях на Захід пролягав через Львів. Польський король відігравав ключову роль у контролі над торговельним шляхом, який ішов через польські міста та містечка. Правил ведення торгівлі необхідно було дотримуватися. Тому купці з Кам’янця обов’язково виставляли для продажу свої товари спершу у Львові, а тоді везли до Європи. В іншому разі на товари накладався арешт. Розмір штрафів визначався королівським законодавством і застосовувався збирачами мита.

Економічна політика європейських держав була детально продуманою. Різні привілеї та пільги, що надавалися кам’янецьким купцям, сприяли пожвавленню торгівлі, а отже, і зростанню прибутків держави від системи мит і податків. Функція розвинених держав, з якими були налагоджені міжнародні торговельні відносини, зводилася до контролю цін, митниць і торговельних шляхів.

В той час існувало таке правило міжнародної торгівлі, як дорожній примус. Воно зобов’язувало торгівців відвідувати ярмарки визначеними шляхами. Було заборонено обминати міста, наділені цим правом. Водночас продумана економічна політика в тодішній Європі передбачала практику послаблення економічних законів, особливо у військовий час. Так, привілей короля Казимира IV кам’янецьким купцям надавав право вільно транспортувати товари до Литви, оминаючи склади для збору мита.

Вдало обрана торговельна політика та відкритість європейських ринків збагачували місто, а швидке економічне піднесення Кам’янця-Подільського сприяло розквіту культури та архітектури.

Валентин ПАГОР, науковий співробітник НІАЗу «Кам’янець».