ЗОЛОТИЙ ПЕРЕТИН БАБЮКА ІЗ ГРЕЙМОМ
Минулого тижня разом із травневими святами Кам’янець зустрів і довгоочікуваний початок нового туристичного сезону. З 1 до 3 травня тут спробували об’єднати не лише гостей із найрізноманітніших куточків України, але й зібрати в одному місті цілий світ. А ще саме цими днями тут стирали кордони. І не лише культурні, але й часові. Чи не найліпше зробити це вдалося молодому кам’янецькому фотографу й художнику Дмитрові БАБЮКУ.
Адже побачити кінний екіпаж кінця ХІХ ст. із жовтим «Фольксвагеном», що проїжджає повз, чи впізнати себе поруч із чиновником Російської імперії тепер можна, просто переглянувши зроблені ним світлини. 40 майстерних фоторобіт, де, зливаючись із чорнобілими архівними фотографіями Кам’янця, його сучасні фото повертають глядача на дві епохи назад, Дмитро показав глядачам вперше. 2 травня їх презентували на виставці «Знай, де стоїш», що в рамках відкриття турсезону відкрилась у Вірменській криниці.
Ледве оговтавшись від вражень, про секрети фотопроекту «ПОДОЛЯНИН» вирішив розпитати в самого автора.
Дмитре, звідки виникла ідея проекту «Знай, де стоїш»?
Задумав його близько 4 років тому, коли в мене зібралась непогана колекція архівних фото Кам’янцяПодільського, каже фотохудожник, але через брак часу все відкладалося в довгий ящик. Взагалі я з дитинства цікавлюсь історією Кам’янця і збираю все, пов’язане з нею. Архівні фото в моїй колекції займають чи не найголовніше місце. Близько року тому я побачив у мережі роботи Сергія Ларенкова під назвою «Невидимий Ленінград», де були поєднані сучасні світлини і фото часів Другої світової війни. Після того остаточно вирішив, що маю це зробити й у своєму місті.
Першу свою роботу таким чином спробував виконати минулого літа. Поєднав сучасне і архівне фото дворика Кафедрального костелу. Тоді ж стало зрозуміло, який пласт роботи треба для цього виконати. Коли до фотоклубу «Погляд» надійшла пропозиція організувати виставку фоторобіт «Знай, де стоїш», його голова Юрій Савін одразу ж запропонував мені цим зайнятися.
– А як ти працював над світлинами?
– Напевно, найбільше часу зайняла підготовка. Я старався максимально знайти в мережі роботи такого типу, аби краще усвідомити, що мені треба робити і в якому стилі працювати. Потім були неодноразові розвідки по Старому місту. Треба було вирішити, які об’єкти будуть найцікавіше виглядати при порівнянні з минулим станом. Немало часу витратив і на відбирання архівних фотографій, адже треба було вибрати не тільки цікаву, але й якісну. І тільки після цього взявся до фотографування. Загалом, включаючи підбір, зйомку, обробку і друк фотографій, витратив півтора місяця напруженої роботи.
– Що було найважчим у процесі роботи?
– Основна проблема, яка виникала найчастіше – важкодоступність окремих точок, з яких у давнину робилась фотографія. Наприклад, якщо колись там була невелика відкрита місцевість, то сьогодні – або чагарники, або нові будівлі, або гаражі із сараями. Ще в плані пошуку окремих точок виявлялось, що деякі фото було зроблено з вікон приватних будинків, куди сьогодні навряд чи пустять.
Найцікавіше для мене було знімати панорами з верхніх балконів Ратуші, оскільки мав п’ять шикарних архівних фото звідти. Але, як виявилось, і тут не все було просто. Панорамні фото із дзвіниці Ратуші робились з верхнього майданчика, якого нині просто не існує – там тепер дах. Саме звідти і фотографував Міхал Грейм (більшість архівних фото його авторства). Зробити фото з його точки немає можливості, а показати дані панорами на виставці дуже хотілося. От і довелось архівні фото, квартал за кварталом, підтягувати до сучасних так, щоб нічого не вибивалось. Максимально точно потрібно було підібрати точку зйомки, адже різниця в метр-два суттєво додає проблем у подальшому суміщенні.
– Із творчих планів «Знай, де стоїш» збираєшся викреслювати?
– Робота захопила настільки, що зупинитися важко. Тим більше, ще далеко не весь потенціал архівних фото використано. Планую зробити проекти видів міста різних епох. Нині вже працюю над збиранням матеріалів.
За першу ж виставку хочу подякувати Юрію Савіну, який довірив мені проект, директору департаменту гуманітарної політики міськради Олені Куземі, яка, власне, була його ініціатором, користувачам мережі Інтернет, які жваво підтримали ідею виставки, співробітникам державного історичного музею Олександру Зарембі та Костянтину Шреєру, а також кам’янчанам, гостям міста, які завітали і ще завітають на виставку.