Вівторок, 07 Грудня 2021 р.
16 Березня 2018

«НАВІТЬ ІЗ НЕБА КАЖЕ, ЩО ЛЮБИТЬ»

Відколи Євгена НАГЛЮК втратила свого найстаршого сина Романа, її серце стало байдужим до свят. Уже майже чотири роки в родині Наглюків панує відчай, біль і скорбота.

Батько Романа Микола Наглюк, Іван Мирний, мати Євгена Наглюк

Днями у село Ходорівці, щоб підтримати Євгену Анатоліївну, завітав доброволець Правого сектору, розвідник 54-ї окремої механізованої бригади, голова Фонду «Наші» Іван Мирний. Також він передав від мера міста й Спілки поранених та загиблих в АТО подарунок, зокрема, книгу пам’яті та букет білих троянд. У жінки вмить забриніли сльози на очах.

– Ромчик мені завжди дарував квіти, бо знав, що я їх люблю, особливо троянди. Раніше, як і кожна жінка, теж любила 8 Березня, але вже забула, як це сміятися і радіти. Не маю спокою. Як він може бути, коли немає любого сина. Не хотілося жити, але, зціпивши зуби та зімкнувши руки в кулаки, продовжувала працювати. Час минає, але не лікує, рани в душі та серці не загою­ються.

Уся родина плаче, бо Ромчик був нам дуже дорогим. Він – справжній захисник, бо з дитинства так навче­ний. Для сестри Юлі Роман був як другий батько, який розрадить, дасть мудру пораду, для брата Мишка – вірним другом і заступником.

Якось сниться мені сон: Ромчик мій на небі, а за ним – сяюче коло. І він промовляє: «Мамо, я тебе дуже сильно люблю!». Я прокинулася серед ночі та ще довго не могла заснути, все плакала і плакала.

Капітан ЗСУ Роман Наглюк загинув 4 серпня 2014 р. на Луганщині під час терористичних обстрілів. 14 березня йому виповнилося б 32 роки. Без чоловіка залишилася дружина Юлія, а без батька – 9-річна Аня. Герой похований на Ходоровецькому цвинтарі.

Вікторія БОЯРШИНОВА.