ПОВЕРНЕМОСЯ ДО НАШИХ БАРАНІВ

20 липня голова райдерж­адміністрації Михайло ЖЕ­ЛІЗНИК з робочим візитом відвідав с.Чабанівка. Саме у східному куточку району ни­ні розпочалося відродження вівчарства, яке було загублено ще в 90-ті. У «золоті часи» в місцевому колгоспі утримувалося від 3 до 10 ти­­сяч овець.

Чернівчанин литовського походження Лайманіс ГУРСКІС взявся за відродження вівчарства на Ка­м’я­неччині. З цією галуззю тваринництва він знайомий уже впродовж 15 ро­ків – займається розведенням овець у с.Бузовиця Кель­менецького району Чернівецької області.

Лайманіс добре вивчив українську мову та говорить навіть без акценту. Свого часу закінчив консерваторію та інститут міжнародних відносин, але так сталося, що довелося зайнятися фермерством. Підприємець вклав значні кошти у закупівлю 650 овець м’ясної та молочної порід, реставрацію кошар, створення нових загонів і пасовищ, пробурювання свердловини тощо. Лише один племінний баран обходиться господарю в 30-50 тис.грн., а їх тут – 20. Ягниці ж коштують від 3 до 5 тис.грн.

– Перша партія овець надійшла з Кельменецького району в середині травня, – розповідає головний ветеринарний лікар району Олександр РЕШЕТНИК. – Ми їх оглянули та відправили на карантин, під час якого провели усі потрібні дослідження. Минулого тижня з Німеччини завезли чергову партію овець, які також нині перебувають на карантині.

– Ми довго шукали людей, котрі би могли відновити вівчарство в Чабанівці, – розповідає Михайло ЖЕЛІЗНИК. – Надходили різні пропозиції, проте ми зупинилися на фермерському господарстві «Меринос Україна», керів­ником якого є пан ГУРСКІС. Коли наші фахівці побували на його фермі, то були вражені: в кошарі – пластикові вікна, двері, сучасна система вентиляції. Нас запевнили, що вівчарні і в нас будуть належного рівня. У цьому проекті задіяно лише приватні інвестиції. Жодної копійки з державних програм тут немає.

Також Михайло ЖЕЛІЗНИК повідомив, що на наступній сесії райради розгядатиметься питання про розвиток вівчарства в районі, та пообіцяв всіляко підтримувати тих людей, котрі беруться за важку справу – відродження села та сільського господарства.

– Назва нашої фірми походить від м’ясної породи овець – меринос, – говорить Лайманіс ГУРСКІС. – На сьогодні в Україні лише ми приступили до її розведення. Нині готуємося до зимівлі, ремонтуємо приміщення, проводимо електрику та робимо водопостачання, заготовлюємо корм. Цей регіон дуже добре підходить для вівчарства. Ми виношуємо плани подільшого розвитку і розширення підприємства на Кам’я­неччині. Надіємося на підтримку влади та розраховуємо, що до нового року наше поголів’я збільшиться вдвічі. Приміщення, які тут збереглися, дозволяють утримувати близько 5 тисяч голів. Крім м’ясної породи, ми завезли з Франції ще молочну – лякон.

На фермі в с.Чабанівка створено 10 робочих місць, поки що праця тут не механізована, але згодом все має бути обладнано за останнім словом техніки. Також власник планує придбати обладнання для переробки вовни. За словами пана ГУРСКІСА, баранина має попит у рестораторів.