Субота, 29 Січня 2022 р.
7 Грудня 2012

ТАЛАНОВИТА ЛЮДИНА – ВМІЛА У ВСЬОМУ

У маститої спортсменки Тетяни АХМА­МЄТЄВОЇ, яка поступово із спортивного помосту перейшла на тренерський місток, з’явилася перша титулована вихованка – Катерина ТКАЧУК. На чемпіонаті України з пауерліфтингу (24-27 листопада, м.Коломия) вона стала абсолютною чемпіонкою.

– Тетяно, коли розпочалась Ваша тренерська ді­яльність?

Тетяна АХМАМЄТЄВА і Катерина ТКАЧУК– Я прийшла на роботу в районну ДЮСШ 2008 року. Здавалось, буде легко, але коли тебе знають як спортс­менку, а не як наставника, то перші кроки виявились важкими. Ніхто не сприймав мене як тренера, та й для мене самої це було по-новому. Розпочинала з того, що ходила до школи, розповідала дітям про пауерліфтинг і заохочувала займатись у секції. Ми тренуємось на спортбазі ПДАТУ, тому на заняття приходять і студенти вишу.

– Успіх прийшов не одразу?

– Так, оскільки після закінчення школи вихованці роз’їжджалися в інші міста. Студенти до того ж їздили на канікули додому, а спорт не терпить перерв, він вимагає постійного тренування та активності.

– Розкажіть, будь ласка, про свою новоспечену чемпіонку.

– Катерина Ткачук у нас тренується вже другий рік. Займалась загальним фізичним розвитком, паралельно я давала їй базові вправи. На сьогодні вона досягла значних успіхів, їй присвоєно другий дорослий розряд – і це в 12 років! Вона вже конкурувала зі спортсменками, старшими за неї на рік-два. Катя виграла абсолютну першість у категорії до 43 кг і показала відмінні результати: присіла із вагою 70 кг, жим лежачи – 35 кг, у становій тязі – 75 кг, а загалом – 180 кг. Усі почали називати її «Ахмамєтєва молодша». Для дитини її ваги і віку – це круто! До мене підходили тренери з інших областей і вітали. Було приємно, що я навчила Катрусю не просто підіймати вагу, а виконувати вправи якісно, технічно. Як на мене, техніка – це основа з основ, адже правильно виконати вправу, не нашкодивши здоров’ю, – це найголовніше. Тому під час тренувань я приділяю максимум уваги дітям, адже для мене важливо, щоб вони були здоровими.

– А скільки часу треба для того, щоб підготувати спортсмена до змагань?

– Залежить від багатьох чинників. Перше – від задатків дитини. Є у мене хлопчик, природою йому закладено займатись пауер­ліфтингом. У нього все виходить легко. Але річ у тім, що сьогодні він прийшов, а завт­-

 ра – ні. Є така закономірність: якщо людині легко все вдається, в неї зникає зацікавленість займатися цією справою. А є діти, у яких взагалі немає здіб­ностей, але вони ходять на тренування, пихтять над штангою і роблять певний прогрес. Основне – це працелюбність. Якщо дитина ставить перед собою мету і впевнено до неї йде, то все ви­йде. Дехто вважає, що пауер­ліфтинг не жіночий вид спорту. Але на моїх очах дівчата обходили хлоп­ців, причому на великій швидкості, і в них все виходило швидше і краще.

– А що важче: переживати і підтримувати свого вихованця, чи особисто виступати на змаганнях?

– Я би поставила знак рів­ності. Для мене завжди важко зібратися, кожні змагання – стрес. А коли ти виводиш дитину, і вона підіймає штангу – то разом з нею переживаєш цей процес. У своїх спортсменах я впевнена навіть більше, ніж у собі.

– Тетяно, як довго ще плануєте займатись пауерліфтингом?

– Як спортсмен, буквально ще півроку. В липні 2013 року в Колумбії відбудуться найважливіші змагання – Всесвітні ігри. Це найвищий щабель з неолімпійських видів спорту.

– Це будуть Ваші перші Всесвітні ігри?

– Ні, я вже одного разу брала участь і посіла V місце. На кожну вправу давалося по три підходи, і саме останній підхід ви­рішував, буду я другою чи п’ятою. І так склалось, що я не потягнула ваги. Тому справа честі поїхати на ці ігри й спробувати реабілітуватись.

Комфортно та впевнено я почуваюся в ролі тренера, варто замислитись і про сімейне життя. Я люблю пауерліфтинг і навряд чи залишу його. Він буде існувати в моєму житті, але вже в іншій формі.

Володимир ОБРАЗЦОВ.