П'ятница, 26 Квітня 2024 р.
17 Жовтня 2014

ДО ALMA MATER ЧЕРЕЗ ТРИ ДЕСЯТИЛІТТЯ

Кандидат історичних наук Володимир Собчук, який 1977 р. закінчив історичний факультет Кам’янець-Подільського педінституту, понад три десятиліття не був у місті над Смотричем. Володимир Дмитрович, котрий народився 6 березня 1956 р. в с.Лідихів Кременецького району Тернопільської області, надійно осів у рідних краях. Від 2005 р. він – доцент кафедри суспільних дисциплін Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім.Тараса Шевченка й одночасно вчений секретар Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника.

Володимир СОБЧУКДо міста своєї юності Володимир Собчук приїхав не сам, а з директором Кременецько-Почаївського ДІАЗу Вадимом Микуличем. Своїй alma mater (як традиційно величають випускники заклад, в якому навчалися) Володимир Дмитрович привіз у подарунок видану цього року в Кремінці 508-сторінкову книгу «Від коріння до крони», що має підзаголовок «Дослідження з історії князівських і шляхетських родів Волині XV – першої половини XVII ст.».

Тепла зустріч із викладачами й студентами відбулася 10 жовтня на історичному факультеті. Декан факультету Володимир Дубінський представив присутнім гостей. Модератором зустрічі став завідувач кафедри історії України, доктор історичних наук Анатолій Філінюк, який закінчив історичний факультет 1978 р., тож добре пам’ятає свого колегу в студентські роки.

Анатолій Григорович розповів, що Володимир Собчук школу в рідному селі закінчив із золотою медаллю, в характеристиці на випускника підкреслено його нахил до науки та захоплення історією. Вступний інститутський іспит з історії СРСР Володимир склав блискуче. Приймали екзамен тодішній декан історичного факультету, згодом багатолітній ректор університету Анатолій Копилов і директор Ізяславської середньої школи №1, вчитель історії Олексій Гуменюк.

Так Володимир став студентом-істориком. Учився бездоганно, у заліковій книжці мав лише відмінні оцінки. Володимир Собчук керував студентським науковим товариством історичного факультету, виступав з доповідями на багатьох всесоюзних, регіональних і вишівських конференціях, підготував і успішно захистив дипломну роботу «Черняхівські племена середнього і верхнього Подністров’я» під керівництвом професора Іона Винокура. Тож у характеристиці випускника історичного факультету зазначено, що за роки навчання він проявив себе здібним і старанним студентом, багато і наполегливо працював над собою, брав активну участь у науковій роботі.

Про свою подальшу долю, про дослідження з історії Волині розповів сам Володимир Собчук. Зокрема, він пожартував, що довга його відсутність у Кам’янці має і свої плюси: юнацьке захоплення педагогами, що вчили його на історичному факультеті, не потьмяніло з роками. Пошкодував Володимир Дмитрович, що на Волині у XIX – на початку XX ст. «не було вашого Сіцінського».

Видана Собчуком праця – це надзвичайно ретельне дослідження, на збір матеріалів для якого потрачено чимало років. Книгу присвячено долі окремих князівських і шляхетських родів, передусім з’ясовано, як вони з’явилися, розросталися, розпадалися на окремі гілки, котрі, в свою чергу, переростали в нові роди; як нарощували, відстоювали та втрачали свої володіння, проникали в інші регіони і, нарешті, згасали й сходили з історичної арени.

Виняткову цінність у книзі мають додатки: перелік карт, генеалогічні схеми, таблиці, акти, що істотно посилює можливості для формування цілісного уявлення про князівські й шляхетські роди Волинського регіону. Як і належить, органічною складовою праці є список використаних джерел і літератури. Є в книзі покажчики імен і географічних назв.

Професор Валерій Степанков, який свого часу вчив Володимира Собчука, схвально відгукнувся про свого учня, рекомендував йому не баритися й братися на основі вже проробленого за підготовку й захист докторської дисертації.

Навчаючись в інституті, Володимир Собчук у гуртожитку жив в одній кімнаті з Миколою Петровим. Посмертно видана книга його однокурсника про Кам’янець-Подільський стала одним із подарунків від історичного факультету, який Володимир Дмитрович із Кам’янця повіз у Кременець.