З МОЛОДЕЧИМ ЗАПАЛОМ!
У війську – 35 років, ще 20 у цивільному житті – на підприємстві. І навіть маючи за плечима такий солідний стаж, Леонтію РОГАЛЮ не сидиться вдома. З 2008 року очолює Кам’янець-Подільську міську організацію ветеранів. Про таких, як він, кажуть, що старість його вдома не застане.
І це справді так. Третього вересня Леонтій Інокентійович відзначатиме 85-річчя! Але, попри цифру в паспорті, чоловік завжди у формі та з молодечим запалом береться за будь-яку справу. Напередодні ювілею він відверто повідав про військові будні, цивільну працю та родину.
Почесного ветерана України, кавалера відзнаки міськради «Честь і шана», полковника інженерних військ у відставці Леонтія Рогаля знають як гарного фахівця, активного громадського діяча, чуйну людину, завжди гото-ву прийти на допомогу. Вже понад 10 років він активно працює і з ветеранами, і з молоддю, та завжди йде в ногу із часом. Він – цікавий співрозмовник, котрий вміє переконати. Міський голова Михайло Сімашкевич якось зазначив: «Я заходжу до ветеранів із власною думкою, а виходжу з їхніми зверненнями, порадами і побажаннями».
Коли в Україні 2014 року розпочалася неоголошена війна, Леонтій Рогаль одним із перших взяв активну участь у розробці низки документів. Це звернення до керівництва держави щодо запобігання ескалації конфлікту та недопущення розколу України, до громади міста, обласних і міських рад східних та південних областей, АР Крим. Активісти ветеранської організації долучилися до збирання коштів і допомоги переселенцям зі сходу та Криму. Адже що таке жити у воєнний і повоєнний час – Леонтій Інокентійович знає не з чуток.
Після закінчення Ленінградського вищого командного військово-інженерного училища імені Жданова Леонтій Інокентійович служив у Білорусії, на Далекому Сході, у Німеччині, Москві та інших регіонах колишнього СРСР. Зізнається, що безцінний досвід отримав у викладачів, котрі пройшли Другу світову війну, а через декілька років ділився цими знаннями вже з кам’янецькими курсантами. Тривалий час він займався розмінуванням територій у Росії, Білорусі, Україні та Німеччині.
– Після закінчення війни жодне поле не бралися обробляти, поки на ньому не попрацюють сапери. І недарма, бо роботи в нас було чимало, – згадує співрозмовник.
Одного разу сапери підрозділу Леонтія Інокентійовича натрапили на великий склад німецьких боєприпасів та зброї в повній бойовій готовності. Усе це він передав у відповідні інстанції, а багато зброї дісталося кіностудії «Мосфільм». Й досі пам’ятає, як у Білорусі при розмінуванні Будинку культури виявили закладену фашистами потужну міну
з кількома ступенями захисту. Леонтію Рогалю вдалося приборкати цього «монстра» й врятувати тисячі життів.
– 1976 року мене перевели до К-ПВВІКУ імені маршала інженер-них військ Харченка, – продовжує Леонтій Інокентійович. – На посаді начальника кафедри експлуатації та ремонту машин 12 років навчав азам інженерної справи молодих курсантів. Після вибуху на Чорнобильській АЕС довелося нам навчати військових працювати на спецтехніці. Якось уночі мені зателефонував начальник інженерних військ генерал-лейтенант Олександр Корольов і запитав, як увімкнути на машинах розгородження систему протиядерного захисту. Я йому запропонував відправити військових до нас на навчання. І приїхали три десятки хлопців, переважно це були танкісти 30-35 років. За місяць їх підготували і знову мали нову групу. Машина, на якій військові працювали у Чорнобилі, знімала шар зараженого грунту, а маніпулятором можна було і бетонні балки піднімати. В кабіні спецтехніки водії були захищені, але коли виходили, дозиметр зашкалював. Тому ці машини залишали у Чорнобилі.
Ювіляр пишається, що займався підготовкою офіцерських кадрів, які нині служать у Збройних силах України, серед них є чимало генералів, з якими він часто зустрічається.
За відданість військовій справі та професіоналізм має полковник низку нагород. Серед них медаль «За військову доблесть», відзнаку «За розмінування», орден «За заслуги перед Вітчизною». У відставку Леонтій Інокентійович вийшов 1988 р., але він завжди почесний гість на всіх заходах, що відбуваються в Кам’янець-Подільському гарнізоні.
Знявши військову форму,
Леонтій Рогаль 20 років працював у АТП-16808, 19 із яких – начальником відділу кадрів. Разом із тим займався активною громадською діяльністю.
З усмішкою на обличчі розповідає ветеран про родину. Разом із дружиною Нелею Петрівною виховали двох синів – Олега та Сергія, які, як і батько, здобули військову освіту.
2019 рік багатий для нашого співрозмовника на ювілеї. Адже, крім 85-річчя, в березні відсвяткував 60-ліття подружнього життя. Познайомилася пара на Далекому Сході. Неля – дочка військового льотчика, тому не з чуток знала, що таке життя з військовим, і була готова до частих переїздів. За освітою вона медик, присвятила улюбленій справі 42 роки життя, 25 із яких працювала в Кам’янець-Подільській дитячій лікарні.
Чудова сім’я, прекрасний спеціаліст, відданий громадський діяч. Будь-яка справа, за яку береться Леонтій Рогаль, виходить у нього якнайкраще. Воно й не дивно, адже вкладає всю душу в родину, роботу. Дуже влучно про ювіляра висловилася відома громадська діячка, заступниця голови ради ветеранів міста Надія Підскоцька: «Безумовно, Леонтій Інокентійович – наш визнаний лідер, цементуюча сила ветеранської організації міста, чесна, порядна людина, яка завжди прийде на допомогу у важку годину. Ми пишаємося тим, що в нас є людина, на яку рівняємося, з ким можна порадитися, приємно працювати».
Анатолій БЕРНАДІН, керівник прес-центру ради ветеранів, член НСЖУ.