КАМ’ЯНЕЦЬКІ МИТЦІ ДИВУЮТЬ АМЕРИКУ

В американському міс­ті Бренсоні в штаті Міс­сурі нині триває пер­сональна виставка двох талановитих кам’янчан – матері та сина, Наталії та Іллі ЛАШКІВ. Видатні майстри квілта (клаптикового текстильного живопису) та вишивки соломкою вкотре приголомшують глядачів своїми масштабними, філософськими і напрочуд майстерними роботами.

У супровідному тексті до експозиції згадуються глибока любов майстрів до України і джерела їхнього натхнення – українські народні пісні та подільський фольклор.
Поєднання клаптикового шиття та вишивки соломкою у творах Іллі Лашка призвело до несподіваного і захопливого візуального й тактильного результату, схожого на ефекти мозаїки та класичного живопису.
Незважаючи на відключення світла, регулярні обстріли, відсутність опалення та електрики, українські митці виготовили багато ковдр. Члени Асоціації квілтерів України виготовили квілти на честь Олександри Екстер, відомої української художниці-авангардистки, та інші квілти, які представляють свою країну.
Наталія Лашко та її син Ілля виготовляли квілти в унікальній техніці вишивки соломою, яку Наталія та її чоловік Володимир розробили на початку 1980-х ро­ків.
Ілля Лашко розповідає, що в них із мамою вже відбувся «ланцюжок виставок». Митці виставлялися три роки у Бренсоні та інших містах на великих заходах AQS (American Quilter’s Society, Американської спільноти квілтерів, майстрів клаптикового шиття). Але раніше це були одиничні конкурсні роботи. На початку ж грудня 2023 р. AQS запропонувала Наталії та Іллі провести пер­сональну виставку. Ця експозиція складається з двох частин: творчість власне родини Лаш­-ків і роботи митців зі Спілки квілтерів України. Цьогоріч серед українських робіт є квілтове відтворення творів великої української художниці-авангардистки Олександри Екстер.
На персональній виставці Лаш­ків робіт небагато, але і їх збирали по всьому світу. Пані Наталя нині сміється, що залишилася в Кам’янці зовсім без своїх масштабних творів: усі «гастролюють» за кордоном. Художниця давала майстер-клас із клаптикового шиття у Варшаві, й декілька робіт, які вона везла туди з Кам’янця, полетіли у США вже з Польщі. Для американської персональної виставки збирали свої шедеври з Франції, Італії, Нідерландів та інших країн.
Транспортування творів мистецтва поштовими службами, хай і сучасними, – чимала морока та нерви. Ілля згадує, скільки було хвилювань через роботи, що їхали з Польщі, коли вони, згідно з показаннями трекерів, застрягли десь на 18 днів.
Ані Наталія, ані Ілля не вважають свої твори чимось екстра­унікальним. Для України текс­тильно-солом’яна вишивка – все ще екзотика, але американська публіка, як розповідає худож­ниця, є дуже вибагливою і ба­чила чимало чудових робіт: великі експозиції квілта відбуваються в цій країні регулярно. Що справді вразило навіть американців, котрі, здавалося б, уже бачили все, – це роботи з використанням камуфляжу.
«Навіть під час війни наші військові зберегли повагу до краси, незважаючи на те, що їхні душі випробовувалися в боях. Це надихнуло на ідею створення характерних квілтів із використанням камуф­ляжного одягу воїнів, утворюючи оригінальне мистецьке поєднання війни та мистецтва. Ми віримо, що прагнення до краси і гармонії може подолати жахіття війни», – такою є концепція експозиції.
У відгуках у соцмережах згадуються і «дивовижний артистизм» творів Лашків, і «позаземна техніка та краса в кожній деталі». Звісно, розчулює публі­ку і переживання досвіду вій­ни через мистецтво клаптико­вого шиття та вишивки соломкою. Організатори теж відзначили факт, що великі масштабні роботи були створені під час блекаутів і відключень світла в Україні.
Технологія вишивки соломкою використовувалася в Європі ще з XVІ ст., та на наших теренах була маловідома. Вишивати соломкою, цим «золотом для бідних», Наталія Лашко почала на старших курсах Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Мала тоді дуже ка­пос­ну викладачку, яка весь час спонукала талановиту студентку пробувати нові техніки. От так у 1980-х Наталія і натрапила в бібліотеці на фоліант початку ХХ ст., де згадувався одяг, розшитий соломкою. Так прикрашали одяг як ті, хто не міг собі дозволити золоту вишивку, так і ті, хто мав кошти на будь-які примхи, в тому числі й на сукню, що виблискувала пшеничними стеблами. Наталія з чоловіком, відомим скульптором Володимиром Лашком, відродили цю техніку і навчили її сина. Нині свої перші твори в делікатній і непростій техніці створює й невістка Наталії – Яна Лашко.

Ірина ПУСТИННІКОВА.