ВІД НАС ПОЇХАВ «РЕВІЗОР»

«Ревізор» – у Кам’янці. Така інформація з неофіційних джерел надійшла до нашої редакції у вівторок зранку. Навколо рейтингової передачі «Нового каналу» крутиться чимало пліток. Одні вважають її замовною та необ’єктивною, інші свято вірять, що це еталон якості та правдивості. Провести ревізію популярної телепрограми та поспостерігати за роботою знімальної групи «Ревізора» вирішили журналісти «ПОДОЛЯНИНА».

«Ревізор» – у Кам’янці. Така інформація з неофіційних джерел надійшла до нашої редакції у вівторок зранку. Навколо рейтингової передачі «Нового каналу» крутиться чимало пліток. Одні вважають її замовною та необ’єктивною, інші свято вірять, що це еталон якості та правдивості. Провести ревізію популярної телепрограми та поспостерігати за роботою знімальної групи «Ревізора» вирішили журналісти «ПОДОЛЯНИНА».

Деякі власники місцевих закладів харчування трохи напружені – чекають на перевірку, інші ж ошелешені візитом прискіпливої Олі ФРЕЙМУТ: «Були в нас півгодини тому. Влетіли – ні добридень, ні до побачення. Познімали й так само швидко зникли, навіть не подякували», – повідомили нам у «Мрії козака». В якому напрямку зник­ли й де були до цього – невідомо. В тому, що наші заклади не були попереджені про перевірку, ми переконались. Залишилось розкусити логіку, якою керуються перевіряючі при виборі об’єктів ревізії. Здогадатися було неважко – акцентувати увагу ма­ли б на Старому місті, оскільки саме воно приваблює гостей і туристів Кам’янця-Подільсь­ко­го. Виявилось – такої ж думки телевізійні ревізори.

За годину великий срібний автобус із київськими номерами з’явився біля кав’ярні «Кава від поліцмейстра». Нічого проти нашого спостереження ревізори не мали. Отож, камера, мотор, поїхали…

Маленьке приміщення ка­в’ярні, облаштоване старими фотографіями та раритетними дрібничками, одразу впало в око зірковій блондинці. А от круті сходи, що ведуть на другий поверх, видались їй дещо незручними. Однак бажання «бути на висоті» таки взяло гору. Вмостившись на верхньому ярусі кав’ярні, Оля замовила каву з корицею та тістечко, звернула увагу на павутинку в кутку та традиційною білою рукавичкою пройшлася «запиленими місцями». Не оминуло пильне око критиків кухні й туалету. Поки велась перевірка, власник закладу відверто нер­вував, намагався розповісти історію свого дитяти і навіть попросив змінити формат передачі саме під нього, адже це не звичайне кафе, а кав’ярня-музей, де основна увага зосереджена на антуражі. Однак експерти щодо цього мали своє компетентне рішення, приймати яке вирушили в підвальне приміщення кав’ярні. Декілька хвилин за зачиненими дверима добряче полоскотали нерви всьому обслуговуючому персоналу.

Нарешті довгоочікувана кульмінація – виклик власника й оголошення вироку: або пан, або пропав. У нашому випадку – не пропав. Бурхливі оплески, усміш­ки і така бажана рекомендація від «Ревізора» в руках власника ка­в’ярні, – цього не очі­кували навіть ми. Чим ке­руються під час своєї роботи ревізори та які сюрпризи підготував їм Кам’янець, розповіла нам в ексклюзивному інтерв’ю Оля ФРЕЙМУТ.

– Олю, скільки взагалі міст України Ви відвідали з цією програмою? Напевно, для Вас така робота – як відпочинок?

– «Ревізор» бачив близько трид­цяти міст, і в кожному – приблизно по десять закладів. Уявіть собі, вже триста були нами ре­візовані. Це не відпочинок, а, швидше, стиль життя, робота і, звичайно, досвід, хоча не завжди приємний. Не думайте, що ми з командою ходимо по ресторанчиках та об’їдаємося. Наші люди навпаки – худнуть. Чесно скажу, що не завжди є де поїсти і поспати. Після цієї програми, напевно, станемо мудрішими й досвідченішими.

– Які основні критерії бере до уваги «Ревізор», коли ви­рішує, чи давати відзнаку?

–  У нас шість важливих критеріїв. Ідеальними мають бути екстер’єр, інтер’єр, чистота, обслуговування, ціни. А також заклад повинен бути особливим. Якщо якийсь із критеріїв «шкутильгає» – нагороди не буде! Ми поставили дуже високу планку. Отримати відзнаку – все одно, що закінчити університет із червоним дипломом.

– А чи проходили Ви певне навчання, аби знати, як правильно оцінити заклад, адже це теж потребує професіоналізму?

– Акцентую на тому, що я не експерт, а, насамперед, ма­ма і вибагливий споживач. Але в команді «Ревізора» працюють редактори і продюсери, які постійно штудіюють вимоги до ресторанного бізнесу. І перед кожною програмою вони допомагають мені. Ми все добре знаємо, в тому числі – при якій температурі та в яких банячках повинні зберігатися м’яско-ковбаски, як повинен поводитися офіціант, навіть як він має пахнути… У нас із собою комп’ютер, є Інтернет. Інколи ми по ходу з’ясовуємо певні речі на сайтах провідних готельєрів і рестораторів світу. Також усі ми багато подорожуємо і зупиняємося в дорогих п’ятизіркових готелях, аби переймати досвід і показувати україн­цям. В Україні немає подібних курсів, які б навчили цього. Ми взяли на себе піонерство і робимо це першими.

– Можливо, спостерігали, як змінюється ставлення людей до того чи іншого закладу, який Ви ревізували? Відвідувачі спілкуються про це з Вами на форумах?

– Нам постійно пишуть. У нас найбільша «квартира» на Фейсбуці – близько 29 тис. людей. Після програми з кожним закладом щось відбувається. В де­яких стає більше відвідувачів. До прикладу, в Івано-Франківському ресторані «Франко» багато людей почали замовляти такий самий салат, який їли ми, і так само рів­ненько нарізаний хлібчик. В одному з готелів Луганська пропонують соціальний номер, в якому був «Ревізор». Це їхня фішка тепер. А деякі заклади харчування зачинилися. Тобто, зміни є. До речі, незрозуміло чому, але в багатьох закладах офіціанти почали носити білі рукавички.

– Ми знаємо, що Ви вже побували в декількох кам’янецьких готелях та закладах харчування. То як же їхні власники зустріли «Ревізора»? Адже, судячи з передач, не завжди до Вас ставляться привітно.

– До Кам’янця-Подільського ми їхали з намірами показати його. Дочекалися теплої погоди, бо нам здалося, що весна пасує Вашому місту, яке має бути зеленим, яскравим і барвистим.

Аби тримати інтригу, не будемо розповідати, які саме заклади тут відвідали. Звичайно, сприймають нас по-різному. Де­які навіть зачинилися на санітарний день. І тут усе зрозуміло. Але відмінність міста в тому, що й проблемні заклади зустрічають нас із усмішками. Помітно, що у Вас люди навчені працювати з туристами – принаймні усміхатися вміють усі. До речі, за цілий день ми і сміялися, і плакали. У Вас дуже низькі стелі та мода щось на них вішати, і наш високий на зріст оператор Сашенька отримав нові травми. Ми думаємо купити йому шолома.

– Сьогодні власник одного із кам’янецьких закладів, якому Ви, до речі, дали рекомендацію, запропонував «Ревізору» зробити певні зміни у форматі передачі. Чи прислухаєтеся до цього?

– Він просто налякався. Ми звикли до такої реакції. Люди або затуляють руками камеру, або стверджують, що ми несправедливі, мовляв, хоч би дали губи підмалювати. А цей власник вирішив одразу захищатися, і це добре – всі бачать, що програма дійсно спонтанна, і ми падаємо як сніг на голову. Але реакція людей не впливає на рішення «Реві­зора». Ми все одно десятьма парами очей дивимося і при­й­маємо рішення. Нас цікавлять не власники, а самі заклади і ставлення до відвідувачів.

А от журналістів «ПОДОЛЯНИНА» зацікавило, як власники місцевих кафе та готелів відреагували на візит контролерів чистоти та якості, і чи вдалось ще комусь зарекомендувати себе на всю Україну. Ми з’ясували, що столичних гостей зустрічали готелі «Ксенія», «Клеопатра», «Reikartz» (колишній «Амадеус»), «Гетьман», стейк-хаус «Лондон», фаст-фуд «Chicken-Hut» та кафе «Мрія козака».

– У нас «Ревізору» дуже сподобалось, адже все чистеньке, біленьке. Щоправда ре­комен­дації ми не отримали, бо відчувався запах фарби та лаку через поточний ремонт, який розпочали перед початком турсезону, – розповідає власниця «Ксенії» Галина ЛОКАЙ.

А от стейк-хаус «Лондон» ревізори не лише облюбували, а й рекомендували завітати сюди іншим, хоча й добряче перед тим похазяйнували.

– Не приховаю, що перше враження було негативним. Мені не подобається, коли до мене в хату хтось вдирається, лазить по каструлях, дивиться, чи шафа на своєму місці, – зізнається співвласник «Лондону» Георгій ТЕЛЯТИЦЬКИЙ. До того ж Оля ФРЕЙМУТ примусила його викинути емальований посуд, котрому, на її погляд, немає місця на кухні такого закладу.

– Я зробив це не зі своєї ініціативи, а був, так би мовити, в процесі й не міг вчинити інакше, бо ж на мене дивились камери, – смі­ється Георгій Антонович. – Уявіть, на очах у всіх людей несу я ті ковшики, не розуміючи, куди і навіщо, доки вона не підвела мене до урни і не запропонувала їх викинути. Що я радо і зробив. Жодного жалю з цього приводу не виникло.

Більше того, після вручення відзнаки «Ревізора» Георгій ТЕЛЯТИЦЬКИЙ змінив свою думку про передачу:

– Незважаючи на пережиті неприємні моменти, в цьому є великий позитив. Коли люди працюють і нічого не бояться – це дуже погано. Такі несподівані ревізії покращують рівень за­кладів, стимулюють до розвитку.

Якщо телевізійні камери додали Георгію Антоновичу енту­зіазму та прагнення до вдосконалення, то кам’янчанам, для яких це все, власне, й робиться, вдалось ці поривання зрубати в корені. Пасхальна композиція «Свят­ковий кошик із писанками», котру щороку вивішують біля закладу, була розтрощена вщент невідомими підлітками вже наступного дня…

Пройшов ревізію з відзнакою й готель «Клеопатра», котрий май­же останнім потрапив під при­ціл контролерів. За словами власниці готелю Оксани ДАРЧУК, гості особливо відзначили надзвичайну чистоту в закладі.

Решту подробиць і вражень «Ревізора» від кам’янецької сфери обслуговування дивіться на «Новому каналі».