БОРОНИЛИ БЕЗ СУМНІВІВ І ДО ОСТАННЬОГО

Горе постукало в двері одразу декількох громад нашого району. Цього разу життя на вівтар Перемоги поклали ще четверо земляків.

ПОВЕРНУВСЯ ЗАХИЩАТИ

8 квітня перестало битися серце жителя с.Пудлівці Гуменецької тергромади, помічника гранатометника, солдата Анатолія БІЛОУСА. Анатолій Ігорович народився 16 лютого 1992 р. 2007-го після здобуття середньої освіти вступив до професійно-технічного училища, де отримав фах «Кухаря-кондитера». 2012 р. вперше потрапив у ЗСУ, тоді проходив строкову військову службу. Покинув військо наступного року, однак уже 2014-го був мобілізований і півтора року боронив державу в зоні АТО. Згодом виїхав працювати за кордон. Проте після початку повномасштабного вторг­нення Анатолій Білоус не залишився осторонь. 28 грудня 2023 р. повернувся додому, а вже в січні прийшов у ТЦК і СП. Загинув, виконуючи бойове завдання в районі с.Уманське Донецької області. У військово­службовця залишилися донька, сестра та батько. Поховали Героя в рідному селі.

ВОРОГИ ЗНОВУ ЗАБИРАЮТЬ МУЖНІХ

У Гуменецьку громаду наді­йшла ще одна сумна звістка, що в бою з ворожими військами поклав голо­-ву 31-річний старший солдат Дмитро СТОРОЖУК. Дмитро Миколайович народився 8 лис­топада 1992 р. в с.Цикова. Спочатку ходив до Циківської ЗОШ, а згодом вступив до Балинського СПТУ.

«Його смерть стала великою втратою для родини, друзів. На одного мужнього бійця стала біднішою наша армія, на одну прекрасну людину стали багатшими небеса. Низько схиляємо голови перед пам’яттю Героя, який, не шкодуючи молодого життя, боронив Батьківщину», – йдеться на сторінці училища у фейс­буку.

24 квітня 2015 р. Дмитро Сторожук був призваний до ЗСУ, де як стрілець-радіотелефоніст проходив строкову військову службу. Після демобілізації певний час працював у Нігинському кар’єроуправлінні. Однак окупанти змусили знову взятися до зброї, й у травні 2022 р. наш земляк був призваний до війська. Помер 1 квітня 2024 р. в міській клінічній лікарні №2 ім.проф.Олександра Шалімова (м.Харків). У Героя залишилися батьки, сестра та племінниця.

ВТРАТИЛИ ЩЕ ОДНОГО ЗАХИСНИКА

Окупанти обірвали життя і 44-річного солдата Віталія НЕСТЕРОВА. Майбутній військовослужбовець народився 9 жовтня 1979 р. в с.Княгинин. Здобув середню спеціальну освіту. У листопаді 1997 – червні 1999 рр. проходив строкову військову службу. Знову до зброї взявся, коли довелося боронити рідну землю від загарбників. 31 липня минулого року чоловіка мобілізували до лав Збройних сил України. На фронті він був стрільцем у стрілецькому батальйоні од­нієї з військових частин. Віталій Нестеров загинув 2 квітня під час виконання бойового завдання в районі с.Роботине Запорізької області. Героя поховали 16 квітня в рідному селі.

НЕ СТАЛО БАТЬКА, ЧОЛОВІКА, БРАТА

Трагічна новина надійшла і в Дунаєвецьку громаду – на фронті загинув старший лейтенант Євген КАНОНІК. Євген Васильович народився 22 березня 1983 р. в с.Залісці, де минули його дитячі та шкільні роки. Навчав­-ся в Одеській національній академії зв’язку, а далі одружився та проживав у Черкаській області. Мав багато планів на майбутнє, однак життя та загарбники внесли корективи, і 20 травня 2022-го Євген Канонік був мобілізований та став на захист України. Воїн загинув 12 березня ц.р. під час виконання бойового завдання поблизу с.Нетайлове Донецької області. Як стало відомо, понад місяць Захисник вважався зниклим безвісти, та, на жаль, тест ДНК підтвердив найстрашніше… У військового залишилися батьки, дружина, донька та брат.