ЧИ ДОТЕЧЕ ВОДА ДО ТРЬОХ ВУЛИЦЬ?

Власні міркування щодо роботи Жванецького сільського голови в листі, адресованому редакції, висловили два десятки обурених односельців. На їхню думку, сільському голові так і не вдається вирішити болюче питання із водопостачанням для жителів трьох вулиць.

«Ми, жителі центральної частини села Жванець (вулиць Винниченка, Ринкової, провулка Лікарняного), обурені змістом публікації в газеті «Подолянин» від 5 січня ц.р. про напрацювання сільського голови с.Жванець Олександра Солтинського за 2016 р., – йдеться у листі. – Можливо, якісь напрацювання і були, але не для нас, бо ми залишились обділеними в елементарному – питній воді. Нам довелося зустрічати Новий рік і Різдво Христове без води. Причина – безвідповідальне ставлення сільського голови до виконання обов’язків. До відома: води у джерелах більше ніж достатньо для забезпечення потреб селян.

Згідно з публікацією, серед проблем, які залишилося вирішити у Жванці, навіть півслова немає про водопостачання центральної частини села. А це питання болюче і актуальне впродовж багатьох років. Найжахливішим є те, що останнім часом води зовсім не стало. Ми всією громадою, за участі попереднього очільника села, намагалися вирішити проблему. Але голова почав нас годувати балачками про новий водогін, про проектну документацію і зміни до проекту, про те, що хтось профінансує це все. Хочеться вірити, але пити хочеться вже сьогодні.

Щоб вирішити проблему, голові села треба вправно виконувати роботу, а не роз-повідати байки про використання коштів (635 тис.грн.) для ДНЗ «Малятко» на реконструкцію котельні. Забезпечення роботи закладу – це прямий обов’язок його керівника, а не сільського голови. Крім того, при розумному господарському підході за такі гроші можна змонтувати дві котельні з піролізними котлами (піролізний котел «VERNER» на 50 кВт коштує 39 тис.грн. у комплекті з автоматикою). Далі у публікації йдеться про виділені спонсорами кошти на телевізор, тенісний стіл, футбольний м’яч і обладнання для комп’ютерного класу.

Звісно, можна розповідати про вміння працювати зі спонсорами. Втім спонсорська допомога, як правило, задарма не дається. За неї потрібно буде поступатись у чомусь або заплющувати очі на щось.

Далі у тексті публікації йдеться про ремонт доріг. Важко повірити, що роботи на 32 тис.грн. ніде не видно. Було всипано декілька машин щебеню.

Щодо коштів, виділених для ветеранів АТО, малозабезпечених і на ремонт водонапірної башти, запитань немає.

Ремонт сходів? Не зрозуміло, хто фінансував, бо знову згадуються спонсори. Хоча роботи виконували наймані люди, а не працівники сільської ради.

Складається враження, що більшість робочого часу голова приділяє ДНЗ, а не забезпеченню життєдіяльності громади, та розпоряджається «общаком» спонсорських коштів і зараховує це як власне досягнення.

Овдійчук-Козюлін Н.В., Кубіцький Д.П., Весна П.В., Третяк А.Д. (всього 20 підписів)».

Зміст листа спантеличив Жванецько-го сільського голову Олександра Солтинського.

– Інформацію до редакції газети подавав про напрацювання громади, а не власні, – каже Олександр Миколайович.

Він укотре пояснив, що на цей момент проведено коригування проектно-кошторисної документації для реконструкції водогону в с.Жванець. Залишилося лише провести її економічну експертизу.

– Щоб усі жителі були із водою, потрібно орієнтовно три мільйони гривень і дозвіл на проведення водогону вздовж дороги державного значення. Таких коштів у бюджеті сільської ради немає, – каже очільник громади, – тому просимо їх у районних та обласних обранців, сподіваємося на допомогу і з Держбюджету. Вже подали документи до Фонду регіонального розвитку для виділення коштів на проведення реконструкції. Торік для Орининського водогону гроші знайшли. Сподіваємося, що допоможуть і нам.

Так, сьогодні є проблема із забезпеченням водою частини мешканців села Жванець. Для жителів вулиць Ринкової та Винниченка знайшли тимчасовий вихід, встановивши колонку для забезпечення людей питною водою. На жаль, у сильні морози труба замерзала, тому змушені були її демонтувати. 

Дивно, що громаду обурює допомога сільської ради садочку, що не побачили ремонту доріг, тоді як мешканці цих вулиць дякують за зроблене. Прикро й те, що чи не все село і навіть керівництво району бачили, як працівники сільради разом із членами родин два дні демонтували старі сходи. Відновлювали їх уже майстри.

Не розумію, що поганого в тому, що громаді вдалося залучити додаткові кошти на вирішення певних проблем села і підтримку закладів освіти та культури.