БУДІВЕЛЬНИК… ВЛАСНОГО ТІЛА!

Сьогодні не важко уявити високого накачаного бодибілдера, який під світлом софітів грає м’язами і тішить публіку (особливо слабку стать) власною зовнішністю. Проте більшість кам’янчан звикли до думки, що таких чоловіків можна побачити лише на екранах телевізора або десь далеко за океаном. А от і ні!

Із самого дитинства 4-разовий абсолютний чемпіон України з бодибілдингу серед юніорів і 2-разовий срібний призер Кубка Європи з бодибілдингу Сергій Бурденюк захоплювався незвіданим світом таємниць і знань, які черпав у книгах. Хлопець народився 1994 р. на Тернопільщині – у м.Борщів. Проте більшу частину свого життя провів на Кам’янеччині. 2011 р. закінчив кам’янецький НВК №3, а через два роки – Індустріальний коледж, де здобув фах агента з маркетингової діяльності. Сьогодні навчається у К-ПНУ ім.Івана Огієнка на факультеті фізичної культури.

– Сергію, як життя заохотило тебе прийти у спорт?

– Спортом, а точніше фізичною культурою, почав займатися років з 15-ти, коли одного дня приєднався до компанії товаришів на стадіоні. Ми проводили між собою змагання, щось на кшталт – хто більше підтягнеться або відіжметься. А от у бодибілдинг прийшов, коли мені було 18 років. Спочатку власними руками за півроку облаштував спортивний зал удома, а згодом перебрався у міські зали. Нині паралельно займаюся улюбленим видом спорту і здобуваю освіту за спеціальністю фізичної реабілітації та медико-біологічних основ фітнесу.

– Дружина підтримує тебе чи ревнує, коли їздиш на змагання і оголюєш тіло перед публікою?

– Заняття бодибілдингом привели мене до доленосної зустрічі 2014 року – до моєї майбутньої дружини.

З Інгою відтоді разом, і цієї осені одружилися. Ми у спорті разом, тому не ревнуємо одне одного, а всіляко вболіваємо. Рідні люди є найбільшою моєю підтримкою та мотивацією. Особлива подяка матері Наталії Василівні, яка завжди підтримує мій вибір і допомагає цінними мудрими порадами, які не раз виручали у житті.

– Як рідним вдається тебе впізнати під товстим шаром сценічного гриму?

– А грим – річ узагалі кумедна, хоч книгу про це пиши. Найвеселіше їхати зі змагань у потягах ще нагримованими. Сценічний грим – це такий собі крем, який дає темний бронзовий колір, на кшталт темної засмаги. Усе для того, аби на сцені м’язи чіткіше було видно під світлом софітів. Грим міцно прилягає, не розтирається, але легко змивається, а одяг, у разі забруднення, піддається безпроблемному пранню. І ми, зазвичай, приводимо себе в порядок уже вдома, після приїзду зі змагань. А до цього змушені в потязі спати в одязі, аби не бентежити провідників і пасажирів. Проте люди дуже хвилюються, коли бачать поряд «таких брудних» (сміється), а часом і «на щось хворих» диваків.

– З екрана все виглядає ідеально. А які реалії бодибілдингу?

– Змагальний вид спорту далеко не те саме, що й просто здоровий спосіб життя. І це слід розуміти кожному, хто стає на такий шлях. Проте, якщо у вас є голова на плечах і чудова команда, ви можете мінімізувати або уникнути негативних моментів.

Великим недоліком також є фінансовий аспект, адже спорт вимагає значного вкладання коштів, які зовсім не відбиваються. В наших колах люблять казати, що це спорт ентузіастів. Утім українські спортсмени-бодибілдери у світових і міжнародних змаганнях постійно займають призові місця, а наші команди виборюють то срібну, то золоту першість. Але держава не підтримує нас, а федерації лише частково просувають атлетів. Це змушує талановитих українських спортсменів покидати Батьківщину і їхати змагатися туди, де це цінують.

Ольга БАНАХ.