ПІВ ФУТБОЛЬНОГО СТОЛІТТЯ

Один відомий футболіст сказав: «Якщо життя – це гра, а футбол – найвідоміша гра у світі, отже життя – футбол!». 14 квітня виповниться 50 років, як почала своє спортивне життя серед команд-майстрів кам’янецька футбольна команда «Поділля».

Далекого 1968 року команда під керівництвом тренера Ігоря Чупрі­на стартувала в першості СРСР класу «Б». Про своїх колег «Подолянину» розповів тренер і президент футбольного клубу «Імпульс» Володимир Пташник.

– Для публікації з нагоди 40-річчя команди я розповідав про склад, тренерів та всі її ігри в класі «Б». А тепер хо­тілося б згадати, що передувало по­яві місцевої команди серед майстрів. 1960 року відбулася чергова реорганізація футболу СРСР. Хмельницька область отримала право виставити команду в чемпіонаті СРСР, – пригадує Володимир Петрович. – Тоді надали право грати команді з обласного цент­ру, хоча кам’янецька команда була найсильнішою в області. За регламентом змагань, після завершення чемпіонату кожна команда класу «Б» – представник своєї області – мала доводити право грати у чемпіонаті наступного року, тобто змагатись із чемпіоном області. А чемпіонами постійно були команди з Кам’янця. Наші завжди чинили гідний супротив хмельничанам.

Найзапеклішим був 1963 рік, коли Хмельницький узяв гору аж із четвертої спроби. До речі, після кожних стикових зустрічей із хмельничанами найкращі гравці наших команд поповнювали хмельницький клуб. А 1968 року відбулися перші збори новоствореної команди «Поділля», яка згодом теж почала змагатись у чемпіонаті СРСР серед майстрів класу «Б». Цьому посприяв тодішній керівник міста Григорій Тонкочеєв.

Кожен матч збирав повнісінький стадіон людей. Проте життя «Поділля» припинилося 1970 року, коли спочатку в Хмельницький перейшли наші 4 основні гравці, а згодом команду розформували. За роки діяльності тут змінилося понад півсотні гравців, більшість із них місцеві. Щоправда, на жаль, багатьох уже немає серед живих. Минулого місяця святкували 80-річчя одного з гравців Геннадія Цесельського. Але ж не всі доживають до такого поважного віку.

Все, що залишається, – спогади. Адже «Поділля» – це не просто команда, це тисячі забитих голів, сотні перемог, десятки кубків і медалей, переповнені стадіони, нескінченні натовпи шанувальників і справжня міцна чоловіча дружба, перевірена роками…

Ольга БАНАХ.