П'ятница, 22 Жовтня 2021 р.
9 Вересня 2016

НАШ АНОСОВ

Навіть не віриться, що з нами вже немає Михайла Аносова. 5 вересня він відійшов у вічність, а наступного дня місто попрощалося з ним. Усього місяць і 6 днів не дожив Михайло Дмитрович до свого 70-річчя.

Михайло Аносов

У кожного свій Аносов. Посольство Литовської Республіки в Україні з глибокою скорботою зустріло звістку про те, що із життя пішов колишній голова Кам’янець-Подільської міськради, кавалер ордена «За заслуги перед Литвою» Михайло Аносов. Співробітники посольства пригнічені цією несподіваною і трагічною звісткою про втрату політика, інтелектуала і щирого друга Литви.

У телеграмі-співчутті низки наукових закладів Санкт-Петербурга, з якими покійний свого часу тісно співпрацював як фізик-теоретик, зазначено: «Михайло Дмитрович – талановитий учений у галузі теоретичної квантової фізики, відкрив багато нового для розв’язання актуальних технічних проблем, пов’язаних із розвитком високоточної квантової магнітометрії й атомного годинника. Свої знання Михайло Дмитрович щедро передавав молодим, які присвятили своє життя науці. Михайле, тепер тебе немає з нами, але ми продовжимо розвиток твоїх перспективних ідей і задумів».

Для мене і моїх колег із депутатського корпусу 1990-1994 рр., який із 21-го радянського скликання міськради став першим скликанням у незалежній Україні, Михайло Дмитрович назавжди залишиться лідером, котрий мав сміливість і мужність у непростий перехідний час узяти на себе відповідальність. Комерціалізація, приватизація, заснування нової газети, демонтаж пам’ятника Леніну, значне очищення мапи міста від тоталітарних назв – це тільки частина того, що зроблено в ті роки, коли Аносов був очільником владних структур міста.

Особливої поваги варта мужність і рішучість дій Михайла Дмитровича 19 серпня 1991 р., коли в Москві розпочався путч. Ось згадка про ранок того дня самого Аносова: «Я зрозумів: це державний переворот… Помився, вдягнув чисту білизну і попрощався з рідними… Я запропонував дружині десь її сховати, на що вона мені відповіла: «Якщо треба буде, все одно знайдуть. Я буду поруч із тобою». Звичайно, що цього я ніколи не забуду…».

Голова міського Товариства «Просвіта» Славко Полятинчук написав: «Хай живе світла пам’ять про Людину з великої літери, яка зробила дуже багато для Кам’янця, для розвитку та становлення громадянського суспільства… Нам не вистачатиме Михайла Дмитровича, з яким поруч ми пройшли цілу епоху…».

Підприємець Георгій Телятицький: «Неймовірно важко прощатися із чудовою Людиною, розумною, виваженою, надзвичайно толерантною, по-справжньому інтелігентною. Глибоко усвідомлений патріотизм Михайла Дмитровича завжди приваблював, викликав повагу у всіх, з ким зводила його доля. Для мене, як і для багатьох кам’янчан, Михайло Дмитрович завжди був взірцем мудрості та високої людської гідності».

Професор, доктор фізико-математичних наук Геннадій Чуйко: «Сьогодні я не працюю. Я п’ю віскі й плачу…. Душа болить, бо частина мене померла сьогодні разом із тобою, друже мій. Так, ми всі, й ти також, усе знали і не плекали марних надій. Проте вона все одно болить. А понад тим болем є ще глибока печаль, такий щемкий сум за тим, що відійшло і вже ніколи не повернеться… Бо таких, як ти, тепер нема і не буде більше».

Директор туристичного комплексу «Услад» Олег Демчук: «Він був одним із десятьох, кого привітав із 25-ю річницею Незалежності… Говорили про зустріч у вересні, про здоров’я, про книгу. Але так і не судилося більше побачити його добрі очі».

Голова правління ПАТ «Кам’янець-Подільський хлібокомбінат» Наталія Лящук: «У нас тут у місті маленька пауза в декомунізації, то, можливо, вулиця Аносова на часі?».