Понеділок, 10 Серпня 2020 р.

«СЕРЕД ЦИФР І ЗВІТІВ ПОЧУВАЮСЯ НА СВОЄМУ МІСЦІ»

Iгор БєлкоПорядність, пунктуальність, патріотизм… Такі слова приходять на думку, коли йдеться про головного податківця краю Ігоря БЄЛКА. А ще чимало краян називають його порадником, спеціалістом своєї справи, до якого завжди можна звернутися, і він підкаже, як краще, доцільніше і правильніше. На прийом до нього йдуть як представники місцевої влади, бухгалтери, так і пересічні платники податків. За роки співпраці з ним знають, що він завжди на своєму місці, бо за десятки років роботи в податковій Ігор Антонович асоціюється з позитивними показниками, пертурбаціями і палким бажанням розвитку.
5 липня начальник Кам’янець-Подільського управління ГУ ДФС у Хмельницькій області відзначатиме 50-річний ювілей. Напередодні «Подолянин» завітав до ювіляра, аби розпитати про сокровенне, відпочинок, родину, і куди ж без робочих моментів у важкий для всіх час карантинних обмежень.

КОРІННОГО КАМ’ЯНЧАНИНА ВІРМЕНІЯ НЕ ПЕРЕМАНИЛА

Народився Ігор Бєлко в Кам’ян­ці-Подільському в родині робітників. Батько все життя трудився газозварником на виробни­чому об’єднанні будівельних матеріалів, або комбінаті в’яжучих матеріалів, як його тоді називали, нині це АТ «Гіпсовик». Мама велику частину свого життя присвятила НВП УТОС, була там і на керівних посадах: начальником підрозділу, заступником директора, а перед пенсією перейшла на Кам’янець-Подільський хлібозавод.
Курсант Ярославського вищого військового фінансового училища– Маю я і молодшого на 5 років брата. Всі ми кам’янецькі, всі ми тут виросли, обожнюємо рідне місто і не уявляємо життя деінде, – розповідає Ігор Антонович. – Я навчався в ЗОШ №15. Багато гарних спогадів пов’язано в мене з цим навчальним закладом, дуже цікавий період життя. За мого навчання у школі було два директори – Євген Миколайович Баценко, а випускався при Володимиру Петровичу Тюріну. В нашому класі всі були дуже дружними, мали багато спільних інтересів, не лише навчання нас поєднувало. Скільки років уже минуло, а ми й досі організовуємо зу­стрічі випускників, зі шкільного віку в мене залишилося троє близьких товаришів, з якими дружимо все життя. Товаришую я з багатьма, є друзі, з якими років десять підтримую тісний контакт, але ті шкільні йдуть зі мною по життю. Ми підтримуємо одне одного в усьому. Напевно, тому й спогади такі приємні та за стільки років не забуті.
Після школи наш співрозмовник вступив до Ярославського вищого військового фінансового училища. Воно єдине таке було в Радянському Союзі й готувало військових фінансистів. По закінченні за направленням поїхав служити у Закавказький військовий округ у республіку Вірменія. Та не судилося кам’янчанину там довго прожити, прослужив трохи більше як рік. Потім почалося скорочення, реорганізація, відділення незалежних країн, у тому числі й України. Військову частину, де служив Ігор Бєлко, реорганізовували, і він за скороченням звільнився з лав Збройних сил СРСР та приїхав додому, на рідну Кам’янеччину. Одразу почав шукати різні варіанти роботи.

ПОДАТКІВЕЦЬ У ДУШІ Й ЗА ПОКЛИКАННЯМ

Пробував себе в бухгалтерії у ДП «Старе місто», а в січні 1993 року прийшов у податкову службу. Спочатку працював інспектором, потім – начальником відділу, заступником начальника в Кам’янець-Подільській інспекції, також два роки був начальником податкової у Чемерівцях, потім – у Дунаївцях. А з березня 2012 року очолює
Кам’янець-Подільсь­ку ОДПІ.
Iз дружиною Наталією та сином Олександром– Наша служба часто зазнає різних реорганізацій, змінює назви. Але люди, які звикли до цієї роботи, є податківцями в душі й за покликанням, попри все залишаються у структурі та надалі гідно виконують свою місію, за що я їм вдячний, – каже Ігор Бєлко. – До змін доводиться підлаштовуватися чи не щороку. Що там казати, понад 10 років тому штат Кам’янець-Подільської ОДПІ був чисельністю 200 працівників. На сьогодні в нашому управлінні 36 спеціалістів. Є, щоправда, наші підрозділи, які перебувають у штаті Головного управління, ну, загалом назбирається 55 працівників, які обслуговують і місто, і район. Чому так відбува­ється? Насамперед тому, що розвивається, впроваджується бага­то електронних сервісів. Робота переходить в електронний вигляд. Платникам податків усе рідше треба приходити в наші відділення, бо багато операцій можуть зробити в особистому електронному кабінеті. Також багато функцій перейшли на обласний рівень, хоча раніше були в районному. Будь-яка реорганізація ніколи психологічно позитивно не впливала на колектив, бо до змін, постійних скорочень звикнути неможливо. А в нас щороку змінюються як не назва, то функції, то чисельність. Працювати складно, стабільності немає, але йти в ногу з часом і з вимогами, які надають нам згори, змушені. Були часи, що наша структура обслуговува­ла Чемерівці, Городок, Дунаївці, Новоушицький район, Віньківці. Зазвичай ми надавали колегам узагальнену, практичну допомогу, підсилювали там певні напрямки роботи. Нині ми обслуговуємо лише місто Кам’янець-Подільський і район.

У НАС ЄДИНА МЕТА – НАПОВНИТИ БЮДЖЕТИ

На запитання про співпрацю податківців і представників місцевої влади Ігор Антонович відповідає, що з усіма вдається знаходити спільну мову, адже працюють на єдину мету – наповнення бюджетів.
– Що стосується міської влади, то з міським головою Михайлом Сімашкевичем, першим заступником Григорієм Горшуновим ми – колеги, вони нас розуміють, як ніхто. Будь-які моменти нашої співпраці – це надходження в бюджет міста. Приємно працювати з людьми, які розуміють і підтримують. Така ж ситуація і з районом. Ніколи не було проблем із головами РДА. Будь-які керівники при різних президентах завжди розуміли податкову. При розгляді бюджетних питань із розумінням ставляться до можливих проблем, дослухаються до пропозицій щодо збільшення надходжень. Це стосується і сільських рад, які також ухвалюють бюджети. Наразі багато місцевих податків віддано на розгляд саме місцевих органів влади. Тому взаємодія відбувається з ними постійно. Деякі проблемні моменти, правда, виникають, але в робочому порядку намагаємося їх вирішувати якомога швидше. Всі усвідомлюють свої завдання, суть роботи, тому всім дякую за те, що розуміють важливість співпраці.
Тісну співпрацю представники місцевої влади і податківці довели й недавно, коли запро­ваджувався податок на нерухомість. Новий збір українці сприйняли не надто позитивно, але обговорення, пояснення як податківців, так і влади зробили свою справу.
– Пережили ми це запровадження в робочому порядку, – каже Ігор Бєлко. – Важче, звісно, платникам звикнути до нового податку, який передбачає, що громадянин повинен додатково ще щось платити. І це завжди викликає непозитивні від­гуки, але, як кажуть, від податків нікуди не дінешся. Головне, що ми всім роз’яснили механізми розрахунку. Пояснили, що міська рада, сільські ради, ОТГ встановлюють ставки податку, а від нас залежить уже повнота надходжень. Людей найбільше турбує, щоб усе було чесно. Якщо повинні платити всі, то всі, а не вибірково. Коли відбувається якась несправедливість, то це обов’язково викликає в людей відповідне негативне реагування.
Саме так сталося в питанні з підприємцями, які не працювали під час карантину. Міська влада, ОТГ, сільські ради визначили певний перелік видів економічної діяльності, яким на час карантину надали нульову ставку зі сплати єдиного податку. Скажімо, в місті в переліку було понад 50 видів діяльності. Інші міс­та, як-от Хмельницький, визначили значно більший перелік. Багато місцевих підприємців писали до нас заяви щодо застосування для них нульової ставки податку. Декотрим довелося відмовити, бо виду їхньої підприємницької діяльності не було у рішеннях рад. Податковий орган повинен звертати увагу на забез­печення надходжень і дотримуватися встановлених роз­мірів, визначених органами місцевого самоврядування. В нас є перелік, і ми користуємося виключно ним.

КАРАНТИН ЗІПСУВАВ ПЛАНИ

Відпочинок біля водиНе змогли ми уникнути питання щодо наповнення місцевих бюджетів в умовах карантину.
Як виявилося, ситуація не вельми…
– За результатами півріччя 2020 року тенденція по Кам’янець-Подільському району спокійніша, і ми очікуємо виконання бюджетів по всіх ОТГ і загалом по району. Навіть розраховуємо на деяке перевиконання в 5-7%. Район закладав темп росту
бюджету 3-5%.
По місту ж очікується невиконання бюджету. В першу чергу за рахунок втрат через коронавірус. Не працюють готелі, ресторани, був закритий ринок, промислові магазини, все це загалом впливає на надходження. Якщо брати у порівнянні з минулим роком, то очікуємо вийти на той самий рівень надходжень. Міський бюджет був закладений із перспективою росту до 115 і навіть 120% з окремих платежів. На них розраховували у зв’язку з підвищенням мінімальної заробітної плати, створенням нових робочих місць тощо. На жаль, росту немає, але торішнє виконання буде. Хоча місто, в порівнянні з районом, значно більше постраждало від карантину.
Напередодні місцевих виборів запитуємо в податківця із таким солідним досвідом роботи, зв’язками, знаннями і розумінням ситуації, фінансових справ як міста, так і району, чи не бачить він себе в політиці. Але політична стежина, виявляється,
йому не до душі.
– Ніколи не вважав себе пуб­лічною людиною з погляду більше, ніж вимагають мої функціональні обов’язки, – каже Ігор Антонович. – Для мене не проблема спілкування з будь-якою аудиторією. Але ніколи не бачив себе в публічних діях. Не задумувався ніколи про депутатство ні найнижчої ланки, скажімо, десь у сільській раді, чи навіть найвищої – у Верховній Раді. Я себе тут, у звітах, податках, цифрах і обрахунках, відчуваю на своєму місці.

КОЛИ НАДИХАЄ КРАЇНА

А як же відпочиває головний податківець краю? Своє місце відпочинку він однозначно називає біля води. І байдуже якої.
– Відновитися після насичених трудових буднів дозволяє сім’я: дружина Наталія, синочок Олександр, а ще гостини з друзями, – ділиться секретом Ігор Бєлко. – Влітку найкращий відпочинок для мене – це вода: будь-яка і будь-де. Відпочинок біля водойми – найкращий релакс на всі випадки життя, він і наповнює силами. Чи річка, чи море – байдуже. Дуже люблю наш Дністер, його краєвиди захоплюють. Мені не потрібно рибалити чи полювати, головне – насолоджуватися красотами. Дозволяють розслабитись і поїздки до інших міст, щоб змінити обстановку. Надовго запам’яталася екскурсія в сусідній Сатанів. Тамтешня природа, якісна інфраструктура на території Подільських Товтрів нікого не залишать байдужим. Узимку на лижі намагаюся виїхати хоча б двічі, чи просто в Карпати, аби помилуватися красою. Поїздки рідною країною неабияк розвивають, захоплюють, адже щоразу дізнаєшся щось нове, цікаве, про звичні для тебе місця.
Ігор Антонович переконаний, що розвиватися ніколи не пізно. Про це свідчить і його науковий ступінь, який здобув недавно, – кандидат економічних наук за спеціаль­ністю «Економіка і управління підприємством». Цьому передували 5 років на­вчання в ПДАТУ, захист кандидатської, і все це в поєднанні з такою відповідальною роботою. Каже, що не думав, наскільки це важко і скільки забирає часу, але вже як почав здобу­-вати ще одну освіту, то шляху назад не було, треба було довес­ти до кінця. Безсонні ночі над конс­пектами, науковими робо­тами та статтями принесли ре­зультат.
На робочому столі податків­ця лежить маленька книжечка «Фронтовий Кобзар». Співрозмовник пояснює, що вже й не пам’ятає, хто з клієнтів її подарував, але вона настільки запала в серце, що й залишилася настільною книгою. Нею він надихається, черпає віру в краще майбуття країни, віру в перемогу України у війні й точно знає, що будь-які труднощі можна подолати, якщо за спиною міцний тил, досвід, знання та вміння.