ДАРУЄ МУЗИКУ I В ЧАСИ ПАНДЕМІЇ
2017 року протягом декількох місяців кам’янчани з хвилюванням слідкували за виходом музично-розважальних програм «Караоке на Майдані». А все тому, що земляк Дмитро ПРОКОПОВ від ефіру до ефіру впевнено крокував до перемоги, яку здобув напередодні Нового року. Торік, незважаючи на пандемію, кам’янчанину вдалося випустити перші власні композиції. Одна з них – «Самая моя» – потрапила до топ-100 серед запитів українців у shazam та стала популярним ді-джинглом. Про власну творчість, проблеми українського шоу-бізнесу та плани Дмитро розповів «Подолянину».
– Дмитре, твоя музична діяльність розпочалася з «Караоке на Майдані». Чому вирішив узяти участь у проєкті?
– Надихнула сім’я: сестра та батьки. Музика змалку в моїй крові, адже батько – музикант. У день конкурсу сестра сказала, що в мене вийде, тому обов’язково повинен спробувати. Ця підтримка була дуже важливою, оскільки довго займався музикою лише для себе і не думав, що так можна проявитися. Повірив у власні сили, коли вдалося виграти місцевий відбір. Досі дякую родині за підтримку.
– Минуло вже три роки, як за цей час змінилося життя?
– Кардинально. Бо після конкурсу я багато часу почав приділяти музиці. Слухачі надихали мене відгуками. Багато хто писав у соціальних мережах, що й надалі стежитиме за моєю кар’єрою. Це дало стимул творити, розвиватися та займатися улюбленою справою.
– Як саме відточує майстерність Дмитро Прокопов?
– Аудиторія сама підказує, яким шляхом рухатися. За кількістю репостів і коментарів у instagram чи youtube бачиш, що людям подобається той чи інший стиль виконання, і намагаєшся так далі й продовжувати. Я створив поки небагато пісень, але вже бачу, що наразі найуспішніша з них – «Самая моя».
Її скачали 2 мільйони разів, вона була в топ-100 shazam в Україні та ввійшла до трійки найпопулярніших діджинглів країни.
– А чи не було думки доручити розвиток кар’єри не підписникам, а професійному продюсеру?
– Думок про продюсерів немає, адже сьогодні популярними є лейбли. Вони допомагають рекламувати свої твори та дають потрібні поради. Мені пропонували співпрацю з досить потужним білоруським лейблом «Kauffman», але в той момент почалися політичні події в Білорусі, тому перемовини зірвалися. Наразі співпрацюю з українською компанією «Best Music». Якщо говорити про розкручування власного бренду в музиці, то це стало тепер дешевше, але важче. Раніше заможні артисти в Україні могли дозволити собі інформаційну розкрутку в ЗМІ, тепер те ж саме, але цей метод уже не такий ефективний. Завдяки молоді популярнішими стали інтернет-співаки.
– «Самая моя» виявилася досить успішною піснею, після неї вийшли ще декілька творів. Чи не гадав, що скоро станеш зіркою?
– Ні, такого точно не було. Скоріш був великий творчий порив.
Я така людина, яка потребує бачити плоди своєї праці. Якби взагалі не було жодних успіхів, то, можливо, я б перестав займатися творчістю.
Після написання тексту робиться з десяток варіантів аранжування, різних демоверсій. А для цього потрібно часто їздити до Києва. Це вимагає додаткових витрат, які не завжди компенсуються. Проте, коли бачиш, що людям подобається твоя творчість, то інколи навіть фінанси відходять на другий план.
– За яких найбільш незвичних умов приходило натхнення?
– Дуже нестандартних випадків не траплялося. Бувало, щось спадало на думку, коли перебував у гостях чи за кермом. Із часом навчився вчасно все записувати, бо раніше багато ідей втрачалося. Якщо я хоч трохи щось наспівую, то відразу занотовую. Нова пісня може прийти в будь-який момент, тому в мене завжди під рукою диктофон. Загалом людям потрібні твори, які з’являються з простих ситуацій. Навіть відомі продюсери кажуть, що найпопулярніші пісні створюються на рівному місці, за десять хвилин, а не за місяці роботи. Тому, аби щось написати, мені не потрібно кудись їхати чи спеціально намагатися зловити натхнення. Наприклад, «Таешь» прийшла в голову просто перед сном, з нічого, а перед цим я був у студії та не зміг нічого написати.
– Торік наше життя серйозно скорегувала пандемія. На твої мистецькі плани це вплинуло?
– Життя змінилося не дуже, адже поки що музика не є головним джерелом доходу, я не маю концертних турів. Так, отримую певні кошти від радіо, цифрових платформ та з реклами в соціальних мережах, але основною професійною діяльністю є робота маркетологом у батька на підприємстві.
– Чи не думав осісти в столиці?
– У моїх планах є щось таке, але наразі маю роботу в Кам’янці, а творчість – у Києві. Й поки що такий режим життя влаштовує. Я люблю своє місто, тут спокійно. А столиця гарна тим, що там багато різних можливостей. Однак поки є коронавірус – краще вдома. Втім, коли переїзд буде потрібен для творчості, переберуся до столиці.
– Минулий рік подарував три нові твори, чого очікуєш від 2021-го?
– Я визначався, куди рухатися у своїй творчості, обирав, у якому стилі працювати, та сформував свою аудиторію. Мене ще не слухають мільйони людей, але вже можу сказати, що мій слухач – це переважно прекрасна стать віком 18-25 років. Зрозумів, що мені легше писати лірику та про все, що пов’язане з коханням. Тому працюватиму в цьому напрямку, але, можливо, спробую щось нове. Наприклад, написати трек спеціально для тіктоку.
– Про що мріє Дмитро Прокопов?
– Мрію, щоби закінчилися війна та пандемія. А в творчому плані найбільше хочу розвиватися та зробити кар’єру в Україні. Маю композиції як російською, так і українською мовами, адже я – український артист, котрий прагне виступати та реалізовувати себе на Батьківщині.
Олександр ЩЕРБАТИХ.