ПРОСТОТА І ЛІДЕРСТВО ТЕТЯНИ БЕРНИК

Колеги її по праву називають душею компанії, організатором, «заводилою». Вона, у свою чергу, цього не приховує. Навпаки, говорить, що тільки рада такій характеристиці: «Адже я справді така».

29 червня у Нігинського сільського голови Тетяни БЕРНИК ювілей. Цю дату Тетяна Степанівна вважає черговим буденним днем народження, а не якимось рубежем, після якого необхідно підводити підсумки та робити його визначною подією свого життя.

– З днем народження, ювілейною датою не змінюється нічого. Маю стільки енергії, що, переконана, її обсягу позаздрила б велика кількість молодих людей. От тільки якби ще ноги про себе не давали знати, – жартома говорить Тетяна Степанівна.

Зрештою, простота, жартівливість і відвертість далися Тетяні БЕРНИК у спадок і з вихованням. Мати з батьком були простими колгоспниками в Нігині. Жили просто, чесно та справедливо.

– Моя мати була такою, як я, – душею компанії. Веселою, доброю, відвертою та простою. Напевне, ці риси мені передалися від неї. А ще плюс виховання. Воно теж проходило в цьому руслі, – відзначає ювілярка.

Закінчивши 8 класів місцевої школи, Тетяна мріє знайти себе на педагогічній ниві. Намагається вступити до Хмельницького педучилища. Бажання стати вчителем молодших класів у неї закарбувалося давно. Напевне, з того часу, коли сама навчалася в молодшій школі. Та, зрештою, цій мрії так і не судилося здійснитися – не вистачило балів, аби пройти за конкурсом.

Така невдача змусила дівчину радикально змінити плани щодо майбутньої професії. Наступного року Тетяна БЕРНИК стає студенткою харчового технікуму, де вчиться на бухгалтера.

– Після закінчення технікуму одружилася. Працювала на масложиркомбінаті в Донецьку, хоч і недовго – через декретну відпустку. Згодом повернулася додому, в Нігин, – говорить Тетяна Степанівна.

Саме із поверненням на батьківщину розпочалося сходження Тетяни БЕРНИК на владний нігинський Олімп. Понад вісім років Тетяна Степанівна працює бухгалтером у сільській раді. Далі – секретарем, а згодом найвища посада – сільський голова.

Проте підкорення найвищої сходинки до Олімпу в Тетяни Степанівни відбулося в найкращих традиціях детективу. 2000 р., коли Тетяні БЕРНИК довелося виконувати обов’язки сільського голови, ситуація в Нігині з розпаюванням землі, переходом пайовиків від одного господарства до іншого нагадувала революцію. В цій ситуації влада змушена була стати арбітром. Вона просто не мала права усунутися від своїх прямих обов’язків, як декому цього хотілося.

Якщо ж тодішні події перевести на сучасну мову, то тоді в Нігині відбувалося не що інше, як справжня рейдерська спроба захоплення влади. На щастя, як для Тетяни БЕРНИК, так і для цілої громади вона видалася невдалою.

Сьогодні Тетяна Степанівна не дуже хоче згадувати той складний період. Пережито дуже багато: побиття вікон, її, сина, мітинги біля лікарні, де вона лежала з гіпертонічним кризом, погрози, десятки перевірок тощо. Та, врешті-врешт, це вдалося пережити. Не просто пережити, а й вийти з цього переможницею. На виборах сільського голови люди Нігина та Сахкаменя довірили очолити громаду саме їй. Цей вибір вони підтвердили і вдруге.

– Той період був дуже складний, – згадує Тетяна БЕРНИК. -Нині й справді не варто говорити про його причини. Нехай цим людям суддею буде Господь Бог. А те, що той час був для мене дуже складний і нервовий, може засвідчити хоча би той факт, що моя вага до того часу складала 90 кілограмів, а після пережитого я важила 42. Нині, оглядаючись назад, навіть сама собі дивуюся, як вдалося пережити весь той «прес».

Саме той важкий час, і до-зволяє нині говорити ювілярці, що нічого складного в роботі сільським головою не існує, має бути лише бажання працювати. Це – головний рецепт від Тетяни БЕРНИК для подолання всіх складностей.

– Яка би влада не приходила, хто би не був Президентом, Прем’єр-міністром, Головою Верховної Ради, сільському голові потрібно оглядатися не на їхнє політичне забарвлення, а на свою роботу. Виконувати її, а не шукати причин, як би не робити чогось, – додає сільський голова.

Тетяна Степанівна відзначає, що робота сільського голови – це, насамперед, робота з людьми. У кожного з них свій характер, свої вподобання. Тому потрібно вміти підібрати слова, поведінку, які би підійшли під кожне Я.

Не приховує, що її роботі сприяє близьке розташування територіальної громади до міста. А отже, розвиток підприємництва, зайнятість людей, наповнення бюджету тут викликає дещо менше проблем, ніж, до прикладу, у віддалених сільських радах. Також на території сільської громади розміщено одне з найбільших промислових підприємств району – ДП «Нігинський кар’єр». Проте поряд із плюсами вистачає і проблемних моментів. До таких сільський голова Тетяна БЕРНИК відносить комунальне господарство. Саме неефективна робота останнього змусила людей вдатися до перекриття залізничної колії. I хоча цю проблему було вирішено за допомогою фінансових вливань з боку держави, однак, за словами Тетяни Степанівни, ця сфера потребує кардинальних реформ.

Лідерський характер Тетяни БЕРНИК у повному обсязі проявляється і у власній сім’ї. Нам відверто зізналася, що вона – не лише сільський голова, а й голова сім’ї БЕРНИКIВ. Щоправда, на цю посаду вона не обиралася, а була призначена сама, за згодою чоловіка.

– Виборів голови сім’ї в нас не було. Сказала чоловікові: «Можеш керувати – керуй, а ні – віддавай кермо влади мені». Якщо ж відверто, то сім’я – це мистецтво знаходити компроміс. Кожен повинен розуміти, що колись ти граєш першу скрипку, а колись – потрібно бути й другим, – відзначає ювілярка.

Попри велику зайнятість Тетяна Степанівна відзначає, що повністю встигає із «жіночою» роботою. Мовляв, чоловік не має приводу скаржитися, що вдома не наготовлено чи не прибрано. Аби всюди встигнути, нашій ювілярці допомогає інша дуже яскрава її риса – швидкість.

– Часто мене порівнюють з метеоритом. У відповідь кажу: «Була би повільною, нічого б не встигла». Ритм життя вимагає бути такою, – відзначає співрозмовниця.

Швидкість неодмінно пов’язана зі спортом. Можливо, саме цим можна пояснити, що Тетяна Степанівна і сьогодні активно займається різними видами спорту: волейболом, настільним тенісом, баскетболом, шахами тощо. Без її участі не відбуваються майже жодні спортивні змагання серед держслужбовців. Свою, як-то кажуть, спортивну кар’єру, Тетяна Степанівна розпочала в харчовому технікумі, де грала в баскетбольній команді.

– Незважаючи на біль у ногах, спорт для мене залишається чи не одним із найкращих видів відпочинку. Тут набираєшся азарту, здоров’я, – говорить Тетяна Степанівна.

А ще Тетяна БЕРНИК не може обійтися без пісні. Вона її супроводжує і коли весело на душі, і коли туди закрався смуток. Серед найулюбленіших – «Чорнобривці».

Вислів «Не май сто рублів, а май сто друзів» ніби із життя Тетяни БЕРНИК. Вона настільки компанійська, що часто складається враження, ніби в неї чи не кожен другий – товариш. Підкреслює, що саме друзі, їхня підтримка дозволила їй пережити найскладніші періоди життя. При цьому зазначає, що вона в цьому плані дуже щаслива людина, оскільки в числі її друзів – колеги.

– У цьому плані мені й справді поталанило. Ми працюємо, як єдина сім’я. Вони допомагають мені, а я – їм. Довіра, впевненість – чи не головні складові успішної роботи будь-якого колективу, – відзначає Тетяна БЕРНИК.

Окрім роботи, якою живе Тетяна Степанівна, стимулом її життя, батарейкою, яка водночас заряджає та забирає енергію, є її сім’я: чоловік, дочка, син і четверо онуків.

– Вихідні намагаюся присвятити саме їм. Можливо, банально, але діти, онуки – це часточка мене. Це – як магніт, до якого тягне. Щодня прошу Бога, аби вони були здорові. Це – найголовніше. Навіть у свій день народження прошу в Бога єдиного подарунка – здоров’я своїй сім’ї та собі.