П'ятница, 29 Березня 2024 р.

ПОГЛЯД КРІЗЬ ОБ’ЄКТИВ

При зустрічі з ким усі посміхаються, складають губи в таємничому слові «Чі-із», а діти ще й розраховують на дивовижну матеріалізацію «пташечки»? Так, при зустрічі з фотографом.

Ми всі тепер у зв’язку з технологічним прогресом певною мірою вважаємо себе фотографами. Ледве не в кожного вдома є цифрова «мильничка», якою вміють користуватися навіть діти. Ми вже не так, як колись, потребуємо послуг професійних фотографів, щоб увіковічити важливі миті свого життя.

І все-таки є дещо, що вирізняє роботи гарного фотографа серед тисяч кадрів, зроблених дилетантами, – наявність таланту. Саме талант майстра змушує завмирати перед його фото-графіями, радіти, сумувати, співпереживати.

А ще фотограф має вміти бачити незвичне у звичайному, прекрасне – в буденному, володіти технікою фотозйомки. Не все так просто. Хоча фахівці стверджують, що людина з талантом фотографа може зняти шедевр і звичайною «мильницею», а нездара, навіть обвішавшись суперсучасною технікою, буде робити лише посередні фото.

Юрiй САВIН12 липня у світі святкують День фотографа. Покровителькою фотографів вважається свята Вероніка. За легендою, пожалівши Ісуса, коли він упав під важкістю хреста, вона дала йому напитися та витерла піт із його обличчя своєю хусткою. Згодом виявилося, що на хустці дивним чином відобразився святий лик Спасителя, який нині відомий у світі, як Нерукотворний образ. Мабуть, це була найперша «фотографія».

У радянські часи всі фотографи ділилися на дві категорії: одні працювали в журналах і газетах, інші – у фотоательє. Сьогодні сфера діяльності фотографів значно розширилася. Серед них є арт-фотографи, фотожурналісти, весільні фотографи, фрілансери (вільні художники) та сумнозвісні папараці. Крім того, людей із фотокамерою можна ще поділити на фотохудожників, фотографів-професіоналів і фотографів-аматорів. У нашому місті найвідомішим фотографічним об’єднанням є фотоклуб «Погляд», який уже три роки згуртовує людей, котрим подобається дивитися на світ крізь об’єктив фотокамери. Очолює клуб Юрій САВІН, випускник Народного університету мистецтв за спеціальністю «Фотосправа».

– Юрію, фотограф – це Ваша основна професія?

– Ні, додаткова. Основна – інструктор з обслуговування розважальних атракціонів в історичному музеї-заповіднику. Простіше кажучи, я відповідаю за стрільбу з арбалета. За сумісництвом керую гуртком фото-журналістики при міській станції юних техніків.

– Хто Ви – фотохудожник чи фотограф-професіонал?

– Фотохудожник – це фотограф, який досяг певної мети і вступив до Спілки фотохудожників України. Хоча є фотохудожники й без посвідчень. Я не претендую на звання фотохудожника, я – фотоаматор.

– Чому не професіонал?

– Професіонал ніколи не буде фотохудожником. Ми спілкувалися на цю тему з польськими колегами. Вони не приймають до свого клубу професіоналів, бо професіонали націлені, в першу чергу, на заробляння грошей, і тут уже не може йти мова про мистецтво. Навіть якщо професіонал має творчу криву, вона все одно вирівнюється до кишені.

– Якщо фотокамеру порекомендували б новачкам?

– Камера у фотомистецтві не грає ролі. Головне – бачення фотографа. У мене є знайома у Москві – Іра МИХАЙЛОВА. Вона приїжджала до Кам’янця, організовувала творчі зустрічі в студії Ігоря КОСТИКА. Свого часу Іра придбала компакткамеру та почала знімати чоловіка, дітей, квіти, натюрморти, все це об’єд-нувала у творчі композиції. Цей стиль називається діджітал-арт (цифровий артистизм). Її роботи дуже швидко здобули популярність, були відзначені золотими та срібними медалями на фотоконкурсах у різних країнах. Отже, можна створити шедевр і «мильницею», навіть без цифрової обробки. Фотографи жартують, що у кожного з них на камері є кнопка «шедевр», тільки не в кожного вона підписана.

– Останнім часом, з розвитком цифрової апаратури, стало модно знову фотографувати на плівку. Та й радянські плівкові фотоапарати, кажуть, нічим не поступаються сучасним японським…

– Минулого року був пленер із двома київськими фотоклубами: «9х12» і «Київське фотографічне товариство». Більшість киян фотографували на плівку. Я знаю і кам’янчан, які роблять фото на плівку. Вона дає якість, об’єм, її можна відцифрувати. Але не в Кам’янці. У нас немає якісної плівки. Вважаю, що з часом люди все одно повернуться до плівки.

26 червня у підлітковому клубі «Сатурн» ми проводили зустріч із нашим давнім другом – членом Спілки фотохудожників України Анатолієм ІВАНОВИМ. Він теж доводив, що об’єм і кольоропередача на плівці кращі.

– Фотошоп – друг чи ворог фотографа?

– Більшість фотографій своєю яскравістю завдячують фотошопу. Та інколи його надмірна допомога викликає відразу. Тут потрібно знати міру, варто лише підтягнути кольори, покращити чіткість – і фото стає яскравішим. А яскрава картинка і продається краще, її приємно повісити на стіну в офісі чи вдома. Хоча більше цінуються фото в чистому вигляді, без додаткової обробки.

На київському фотоярмарку цього року були представлені роботи, на яких було вказано: «Зроблено без застосування технологій фотошопу». Це – вищий рівень майстерності. Раніше фотошопу не було, але за допомогою рук, паперу і масок у темній кімнаті такі шедеври створювали!

– В якому напрямку фотомистецтва Ви працюєте?

– Архітектура. Люблю знімати будинки.

– У Вас є улюблені роботи?

Юрiй САВIН– Так, переважно це роботи, зроблені з друзями на пленерах. У мене є фото фортеці з накладеним зображенням каменя із пам’ятника семи культур – фантастична картина. Ніхто не вірить, що він зроблений без фотошопу. І ще одне фото дуже люблю – зі святкування Івана Купала.

– Яке фото Вам далося найважче, тобто його можна вважати найекстремальнішим у Вашому доробку?

– У мене немає таких фотографій. Хоча у мене є друзі, здатні на таке, наприклад Іра ПУСТИННІКОВА. Ми нещодавно були на пленері в Кривчику Дунаєвецького району. Те, що бачила Іра, ми не бачили. У селі є вежа з годинником: вона туди вилізла. Як ми туди не добралися? Іра – екстремал. Хоча вона й заперечує, що у неї є високомистецькі роботи. Ми якось пропонували організувати їй особисту фотовиставку, та вона відмовилася.

– Які у фотоклубу найближчі плани?

– Планів дуже багато. Хочемо розшукати кам’янецьких фотографів, художників, які мешкають за межами міста (у Києві, Нью-Йорку тощо) та організовувати виставки їхніх робіт, частину яких, можливо, вони згодом передадуть у фонди музею, щоб створити таку собі базу кам’янецьких митців.

Найближча фотовиставка відбудеться 4-5 серпня. Це буде персональна виставка Анатолія ІВАНОВА. У клубі «Сатурн» плануємо організувати постійно діючі виставки робіт фотографів нашого клубу, гостей з інших фотоклубів України та зарубіжжя.

На нас вийшов митець із Польщі – Єжі КАРНАСЕВИЧ. Він нещодавно зробив виставку своїх робіт у Вінниці, тапер хоче організувати таку ж у Кам’янці. Будемо підтримувати з ним партнерські стосунки, обмінюватимемося виставками. Проблема лише із залами. Також плануємо організувати з працівниками «ПОДОЛЯНИНА» спільний пленер. До речі, тут обов’язково потрібно згадати тих, хто підтримує наш клуб. Це газета «ПОДОЛЯНИН» і її головний редактор Віталій БАБЛЯК, та й уся місцева преса, Сергій БАБІЙ, турфірма «ВІД», рекламна компанія «Вежа» та її керівник Дмитро ЯРОВИЙ і багато інших.

– Пане Юрію, чи є у місті молода генерація фотографів з гарним потенціалом?

– На «FotoQuest», який проводився у місті на День молоді, я бачив багато молодих людей. Їх роботи заслуговують на увагу. Це дуже приємно.