ГАРМОНІЯ ІЗ ДВОХ ЗАХОПЛЕНЬ

У цій людині гармонійно переплелися два захоплення, дві справи, без яких вона сьогодні не уявляє свого життя. З одного боку, – це потреба допомагати хворим, з іншого, – бути активною в громадському та політичному житті. 29 липня старша медсестра лор-очного відділення міської лікарні, депутат районної ради Надія БАРАНЕЦЬКА святкуватиме свій ювілей.

Надія Миколаївна народилася у с.Гута-Морозівська, що на Дунаєвеччині, у сім’ї простих селян. Згадуючи про свого батька, вона зазначає, що у нього були золоті руки. Умів із дуба змайструвати шафу, диван чи сервант. Ще і до нині деякі його витвори, зберігаються і служать окрасою оселі та пам’яткою про нього.

Пригадує наша співрозмовниця і те, що неабиякий вплив на неї, як дитину, мала природа. Ліс неподалік їхньої домівки та річка завжди були для дівчинки найкрасивішим куточком на землі. Тут народжувалися її мрії.

Навчаючись у школі та мріючи вступити до медичного навчального закладу, Надія БАРАНЕЦЬКА, незважаючи на це, найбільше серед шкільних предметів любила історію, а не біологію та хімію.

– Iсторія – дуже цікавий предмет, – згадує Надія Миколаївна. – А коли його викладає майстер своєї справи, він стає вдвічі цікавішим. Iсторію в нас викладав директор школи. I досі пам’ятаю, як він з усмішкою заходив до класу, і цей настрій передавався нам, учням. Він прекрасно знав свій предмет, а, головне, умів його пояснити і донести до учнів. Сьогодні, коли відвідую могили родичів на малій батьківщині, неодмінно приходжу і на його могилу. Для мене і для багатьох учнів школи він назавжди залишиться справж-нім Учителем з великої букви. 

Вже у школі Надія БАРАНЕЦЬКА починає долучатися до громадсько-політичного життя. У старших класах її обирають секретарем комсомольської організації школи. Це громадське навантаження лягло на неї і під час навчання у Кам’янець-Подільському медучилищі. Саме після його закінчення доля назавжди пов’язала Надію Миколаївну із Кам’янеччиною, тут вона розпочала своє трудове життя.

– Як і більшість випускників, хвилювалася: куди мене направлять на роботу. Слава Богу, мені пощастило. На роботу мене взяв головний лікар районної лікарні Семен ФЛАКСЕМБЕРГ. Він одразу направив мене працювати завідувачем ФАПу в с.Довжок. Цікаво, що коли я виходила з його приймальні, то за спиною почула: «За рік туди четверта йде», – з усмішкою розповідає Надія Миколаївна.

Та весь скептицизм, що, мовляв, затримається там недовго, вона розвіяла відразу. Окрім власне фахової роботи, вона почала жити цим великим селом, цікавитися його проблемами. Двічі Надію Миколаївну обирали депутатом сільської ради, була членом виконкому. Як пригадують колеги, їй вдалося «вижити» завдяки своїй твердості, справедливості та професійним якостям.

1989 року вона переводиться на роботу до райлікарні, працює у рентгенкабінеті. А з 2000-го і до сьогодні – старшою медсестрою лор-очного відділення міської лікарні.

– Нині працюю під керівництвом Андрія ТЕСЛЯКА – дуже порядної та відповідальної людини. Окрім призначення лікування, він допомагає людям добрим словом. Також хочу відзначити, що під керівництвом Дмитра ВАСИЛЬЯНОВА наш медичний колектив зріс професійно та організаційно. Як то кажуть, із наближенням «землетрусу» вміємо згуртуватися. Тут варто хоча би пригадати минулий рік, коли відбувся спалах так званого «свинячого» грипу. Тоді лікарі та весь медичний персонал показали свій професіоналізм і героїзм, адже ситуація була наближеною до воєн-ної, – згадує Надія Миколаївна.

Нині, попри свою професійну зайнятість, Надія БАРАНЕЦЬКА все ж знаходить час для громадського життя. Здається, що воно також уже стало частинкою її єства. Таку небайдужість до подій, що відбуваються навколо, вона пояснює дуже просто.

– Це, напевне, батьківський спадок. Мати у нас завжди відстоювала правду. Чого б то не коштувало. Батько теж таким був. Він завжди цікавився політикою, тим, що відбувається у державі, світі. Газету читав, як кажуть, від А до Я. Потім новинами ділився з односельчанами. Цікаво, що у нас перших у селі з’явився телевізор. Тому в нашій хаті влаштовувалися своєрідні телевізійні сеанси для цілого села. А після них – жваве обговорення, – розповідає Надія БАРАНЕЦЬКА.

Власне для неї самої знаковим у плані політики став 2002 рік. Тоді вона брала участь у виборах. Вступила у партію «Солідарність». За її словами, вже тоді відчувалося, що в Україні назрівають серйозні зміни у політичному та громадському житті.

– Стояти осторонь цих процесів я не могла. З душевним трепетом пригадую події, які довелося нам усім пережити. Це було щось неймовірне, – вважає ювілярка.

На сьогодні Надія Миколаївна є однією із 50 депутатів райради. Попри те, що серед депутатського корпусу лише 4 жінки, така, за словами ювілярки, гендерна нерівність у політикумі району аж ніяк не заважає їм відстоювати інтереси громади.

– Чоловіки з нами толерантні. Жодної дискримінації ми не відчуваємо. Відбуваються певні політичні непорозуміння, але образити ми себе не дамо. Хоч нас і четверо: Людмила МАКОГОНЮК, Наталія АРХIПОВА, Валентина ПТАШИНСЬКА та я, наші голоси завжди чутно. До наших аргументів прислухаються, – відзначає Надія Миколаївна.

Зважаючи на те, що останнє скликання районної ради є дуже заполітизованим, Надія БАРАНЕЦЬКА не полишає надії та віри у депутатів, які наперекір своїм політичним уподобанням і смакам працюватимуть на єдиний результат – розвиток громади району.

– Коли ми йдемо у депутати, не важливо від якої політичної сили, то повинні мати одну мету – інтерес громади. У нас нині великі проблеми у соціальній сфері розвитку села. I тут ділитися на «своїх» і «чужих» не слід. Необхідно працювати. Водночас прикро констатувати, що, попри весь цей поділ, дехто намагається посилити конфронтацію. Це неправильно. Ми не повинні допустити повторення ситуації, – вважає депутат районної ради.

Про деяку аскетичність цієї жінки говорять її мрії. Вона не мріє про щось захмарне, про багатство тощо. Приміром, декілька років Надія Миколаївна мріяла про купівлю в лор-очне відділення портрета відомої англійської медсестри Флоренс НАЙТIНГЕЛ.

– Це людина, яку визнала світова громадськість. Вона дуже багато зробила для розвитку медсестринської справи. I до цього часу її заклик: «Слідкувати потрібно за здоровими, щоб не стали хворими» є надсучасним. Вона ще тоді, у XIX столітті, заклала основи сучасної профілактики, – говорить ювілярка.

Портрет таки придбали. Здій-снилася і мрія відвідати кожен куточок, кожне село нашого району. До речі, в реалізації цієї мрії Надії Миколаївні допомогла саме партійно-депутатська робота.

– Наш район дуже мальовничий. У ньому живуть працьовиті та прекрасні люди, – додає Надія БАРАНЕЦЬКА. – I я цим горджуся.

I, звичайно, як і кожна любляча мати, Надія Миколаївна мріє про благополуччя своєї родини – дочки Наталії, сина Iллі та маленької онучки Карини.