НЕПIДКУПНА, БО ПРИНЦИПОВА
2 вересня нотаріуси вперше святкуватимуть професійне свято, яке визначене цьогорічним указом Президента. Напевне, не знайдеться людей, які у повсякденному житті не стикалися з діяльністю нотаріату. Дві державні – міська та районна – нотаріальні контори та велика кількість приватних. Тож вибрати є з чого. Та сьогодні наш вибір впав на справжнього професіонала, чесну, надзвичайно порядну, розумну та просто гарну жінку. Знайомтеся, приватний нотаріус Кам’янець-Подільського міського нотаріального округу Євгена ЛОЗІНСЬКА.
– Євгено Миколаївно, до того, як стати нотаріусом, Ви працювали в суді. Не важко було залишати роботу, якій віддали 11 років свого життя?
– В суді залишилася частинка мого серця. Коли я влаштувалася на роботу в державну нотаріальну контору, намагалася не йти біля суду, бо сльози наверталися на очі. В нотаріальній конторі одразу сподобалося. У мене був дуже гарний і мудрий учитель – Алла ТКАЧУК. Вона й досі працює приватним нотаріусом.
Робота, безумовно, відрізняється від тієї, яка була в суді, але по-своєму цікава. Окрім того, що ти повинен знати законодавчу базу, маєш уміти працювати з людьми. А це дуже важко та цікаво водночас.
Нотаріат – це досудове врегулювання спорів. Щодня до нотаріуса звертається багато людей. У кожного свої питання, проблеми. I ти допомагаєш їх вирішити, правильно законодавчо оформити всі документи, надаєш консультацію. При цьому завжди варто пам’ятати, що за кожним папірцем стоїть людина. Якщо вона виходить задоволена, то це маленька перемога нотаріуса. Та це один бік медалі. Є й інший, адже люди приходять різні, не завжди добрі та щасливі. I потрібно бути толерантним і терплячим до всіх. Деколи дуже важко роз’яснити людині, чому саме так потрібно зробити, а не інакше. Наша законодавча база, на жаль, не є досконалою.
– Що, на Вашу думку, потрібно змінити в законодавстві, аби уникнути ситуації «закон – не дишло, куди повернув, туди й вийшло»?
– Багато потрібно міняти. Якщо розібратися, то теоретично все правильно, а на практиці не завжди можна застосувати той чи інший законодавчий документ. Є над чим працювати та що вдосконалювати. Досить часто Хмельницьке головне управління юстиції проводить наради, семінари, під час яких цікавляться нашою думкою з певних питань, адже ми – практики, і щодня стикаємося з різними ситуаціями, типовими чи навпаки. Тож можемо подавати пропозиції щодо певних законодавчих змін, які обов’язково будуть розглянуті нашим керівництвом.
– Євгено Миколаївно, з якими питаннями найчастіше звертаються люди до нотаріуса, можна простежити якусь типову для певного проміжку часу тенденцію?
– Кілька років тому серед найбільш частих звернень були посвідчення договорів застави, іпотеки, взяття кредитів, посвідчення договорів купівлі-продажу квартир, приміщень. Тепер їх стало в рази менше. Майже немає посвідчень договорів застави та іпотеки.
Сьогодні, в розпал вступної кампанії, люди часто звертаються з питань посвідчення довіреності, засвідчень копій вірності документів, справжності підписів. Багато звернень, що стосуються перекладів на іноземну мову та засвідчення справжності підписів перекладачів. Збільшилася кількість видачі дозволів на виїзд за кордон як дорослих, так і дітей на канікули чи на постійне місце проживання. Взагалі, за результатами роботи нотаріуса можна відстежити, що насправді відбувається в суспільстві. Нотаріус – людина, яка щодня щось посвідчує, надає вірогідність юридичним фактам і попереджує судові спори. Вона має бути неупередженою, об’єктивною, толерантною, забезпечувати дотримання законності, захисту суспільних і державних інтересів, недоторканість прав і свобод людини.
– Дещо делікатне запитання, але якщо є можливість обійти закон, нею обов’язково хтось скористається. У Вашій практиці були випадки, коли люди за певну винагороду пропонували з Вашою допомогою обійти закон?
– Я не той нотаріус, що буде міняти свою репутацію на гроші. Це вже знають практично всі. Працювала і в районній нотаріальній конторі, і в міській, але ніколи не йшла в обхід законів. Ніколи не посвідчую того, що не відповідає нормативним документам. Завжди роз’яснюю людям, як потрібно зробити, щоб це було в законодавчих межах, і які наслідки можуть бути, якщо ці межі порушити.
– 17 років роботи в нотаріаті – це величезний досвід. Що би Ви порадили людям, котрі звертаються до нотаріусів, і взагалі, в яких випадках потрібно приходити по допомогу до Ваших колег?
– Дійсно, досвід і знання, здобуті за цей час, дуже цінні. Нині в суспільстві спостерігається тенденція високої довірливості людей. Вони спочатку щось підпишуть або комусь віддадуть гроші, а вже потім приходять ошукані до нотаріуса та скаржаться, що віддали, наприклад, гроші за квартиру, а в результаті – ні грошей, ні квартири.
Сьогодні дуже важкі часи, і я би всім радила, перш ніж щось зробити (віддавати гроші чи документи, писати розписки, підписувати документи), проконсультуйтеся з нотаріусом. Гроші варто віддавати тільки після нотаріального засвідчення договору. А 80% людей роблять навпаки, а вже потім беруться за голову.
Найбільше болить душа за одиноких людей. Деколи вони на мене навіть ображаються. Ну от уявіть, приходить бабуся, в якої є квартира та купа родичів, що хочуть те житло собі. Вони в обмін на квартиру обіцяють бабусі доглядати за нею, а та вірить на слово. I коли я залишаюся з людиною наодинці та розповідаю, які наслідки можуть бути, якщо неправильно чи неточно скласти договір, можу навіть почути докори, мовляв, як Ви можете таке говорити, це ж мої родичі, знайомі тощо.
Поки в людини є квартира, всі дуже добрі, люблять бабусь і дідусів, а потім, коли вони лежать немічні і за ними треба доглядати, ставлення може бути абсолютно протилежним.
Після підписання договору передачі майна чи житла людина не має жодних законних прав на них. Вона не є власником – просто стороння людина. Тож, перш ніж щось зробити, потрібно вияснити все до найменших деталей і чітко зрозуміти, чого від тебе хочуть. Не варто соромитися задавати питання. Краще сто разів перепитати, ніж потім усе життя жалкувати. Якщо вже одинокі люди посвідчують договір, то це має бути договір довічного утримання, в якому має бути чітко розписано, хто має доглядати та як.
Як не прикро констатувати, але сьогодні в багатьох людей поняття наживи стоїть на першому плані, в очах нічого, крім зацікавленості до грошей, немає. Людяність, моральність, співчуття відійшли на другий план. I коли я говорю про це, на мене дивляться, як на прибульця з іншої планети.
Тож усім би радила нікому не віддавати своїх документів, особисто з’являтися до нотаріуса, щоб потім не було жодних зловживань.
– Євгено Миколаївно, напередодні професійного свята, що б Ви побажали своїм колегам?
– У першу чергу, міцного здоров’я, щастя, життєвих гараздів і нових професійних перемог, подальших творчих здобутків, добра та благополуччя.
Євгена Миколаївна народилася 25 квітня 1965 р. в с.Вихватнівці. Після закінчення Вихватновецької школи 1982-1993 рр. працювала секретарем судового засідання Кам’янець-Подільського міського суду. 1993-1998 рр. – державний нотаріус другої Кам’янець-Подільської державної нотаріальної контори. 1995 р. закінчила Харківську юридичну академію. З 1998 р. – приватний нотаріус Кам’янець-Подільського міського нотаріального округу. Одружена. Разом із чоловіком Сергієм виховують сина Iллю.