ЕНЕРГІЯ ДОВЖИНОЮ У ПІВСТОЛІТТЯ
Післявоєнне село… Воно тільки піднімається на ноги після голоду, холоду та руїн страшної війни. Знову колосяться поля, гуркочуть підводи, лунає дитячий сміх, а вечорами в сільських хатинках загоряються лампочки Ілліча… Родина збирається за столом. Господар бере в руки буханку житнього. Діти притихають, мати кладе на стіл велику миску з печеною картоплею – вечеря після важкого робочого дня, але з легким серцем, веселими розмовами, жартами. Малечі ще б хотілося побешкетувати, та неслухняна лампочка все частіше миготить, а з часом і зовсім затухає. Ще немає телевізора, мікрохвильової пічки, електропраски, холодильника та решти благ цивілізації. Все це в зовсім недалекому майбутньому, яке нашій родині ще навіть і не сниться. А дарма. Малопотужні електрогенератори, змонтовані на млинах, відходять у минуле. Попереду 1960 рік – початок державної програми загальної електрифікації Кам’янеччини.
Про те, як вона відбувалася, з чого все почалося та як сьогодні забезпечується район електроенергією, розповідає начальник району електромереж Кам’янець-Подільського району Георгій ГРУБІ.
– До 1960 року в селах електропідстанції працювали на млинах, потім – на генераторах, у колгоспах були дизелі. В 50-х роках загальна потужність таких генераторів складала 475 кВт, – розповідає Георгій Борисович.
Розвиток енергетики району розпочався з будівництва Цвікловецької ГЕС на річці Смотрич потужністю 500 кВт, яка була введена в експлуатацію 1953 року. Від неї було підключено близько 30 відсотків сіл нашого району, частина Кельменецького та Хотинського районів. 1954 року на річці Збруч почала діяти Завальська міжкол-госпна ГЕС потужністю 320 кВт, від якої отримували електроенергію села району та Тернопільської області. А 57-го побудовано міжколгоспну Ніверську ГЕС потужністю 400 кВт, яка забезпечувала електроенергією Орининський район і села Тернопільської області.
Для того, щоб постачання електро-енергії було стабільним, 1958 року гідроелектростанції, що вже існували, об’єднали в паралельну роботу. 59-го зведено трансформаторну підстанцію в Цибулівці потужністю 560 кВт, яка використовувала електроенергію від енергопоїзда, що знаходився в Кам’янці.
Але справжній прорив електроенергетики розпочався 1960-го, коли почала діяти державна програма з електрифікації населених пунктів Кам’янець-По-дільського району. Для того було об’єднано в паралельну роботу потужність енергопоїзда та ГЕС, а також розпочато будівництво ліній електропередач потужністю10 кВт до населених пунктів.
– Георгію Борисовичу, як будувати лінії за допомогою техніки, зрозуміло. Але у 60-ті таких механізмів, напевно, не існувало…
– Так. За 10 років, які були потрібні для того, щоб повністю електрифікувати весь район, а це понад 120 сіл, вся робота проводилася вручну. Опору довжиною 10 метрів привозили на підводі, викопували лопатами, а подекуди й кирками, яму глибиною 2 метри, встановлювали її, закріплювали, втрамбовували грунт і готувались до встановлення чергової опори на відстані 50 метрів. Тодішніх працівників можна сміливо назвати героями, бо вони в короткий термін виконали титанічну працю. Того ж таки 60-го організовано Цвікловецький район електричних мереж.
У цей період сільське господарство механізувалося швидкими темпами, тому в західній частині району виник дефіцит потужності електроенергії. Для того, щоб виправити ситуацію, 1962 року вперше в районі будується лінія 35 кВт довжиною 42 кілометри до Ніверської та Завальської ГЕС, а також трансформаторні підстанції по 1000 кВт. Паралельно будуються лінії 35 кВт і трансформаторні підстанції у Вихватнівцях і Кривчанах.
1965 року Цвікловецький РЕМ реорганізовується в РЕМ Кам’янець-Подільського району, від якого від’єднуються мережі Новоушицького, Дунаєвецького та Чемеровецького районів. Для ефективного обслуговування електромереж працюють 6 майстерських дільниць, а 1979-го починає діяти виробнича база з допоміжними приміщеннями та виробничими службами, гаражами, майстернею, складами та автозаправкою. 1986 року відкрито диспетчерський пункт. Протягом 90-х років продовжується будівництво мереж і підстанцій у Жванці, Боришківцях, Шутнівцях, Крушанівці та Заліссі Другому. Всього побудовано 1043 кілометри ліній 10 кВт, 1425 кілометрів ліній 0,4 кВт, 12 районних підстанцій 110/35/10 кВт загальною потужністю 57,7 мВт. Сьогодні район електричних мереж обслуговує 720 трансформаторних підстанцій, з яких 460 – власні.
– За такою масштабною роботою стоять звичайні люди…
– І саме їм ми завдячуємо тим, що маємо. Значний внесок в електрифікацію району зробила бригада електромонтера Івана БАРАБАША, якого свого часу було нагороджено орденом Дружби народів, а також майстер Вихватновецької дільниці Микола ЧЕПЕЛЮК. Першим начальником РЕМу був Григорій СОБКО, а головним інженером (а в подальшому начальником) – Леонід ДИТИНЮК. Варто згадати Миколу ГРИЩУКА, Володимира ГРАБА, Івана ГОРАША, Дмитра ДАНЬКОВА, Бориса ГНІДКА, Петра КИСИЛІВСЬКОГО, Петра КАЧУЛЯКА, Людмилу МОГИЛІВСЬКУ, Георгія НАБОКУ, Василя ПОБЕРЕЖНОГО, Степана СОЛЯРИКА, Василя та Надію ТРОФАНЧУКІВ, Петра ФРАСЕНЮКА, Володимира ШУБАРСЬКОГО та Станіслава ВДОВІЧИНСЬКОГО.
– Рухаючись від дня вчорашнього до дня сьогоднішнього, у скільки разів порівняно з 1960 роком виросла потужність споживання електроенергії?
– У сотні разів… Дуже великий розрив між літом і зимою. Якщо влітку ми споживаємо 5-7 мільйонів кіловат на місяць, то взимку – 12-13. Наш район як за довжиною ліній, так і за енергонасиченістю – найбільший в області. Якщо раніше навантаження на одну хату було 1-2 кВт, то сьогодні – 5-6. Загалом населення споживає близько 70 відсотків від усієї електроенергії.
– Проблем зі сплатою за послуги немає?
– Раніше були, але тепер людей привчили платити.
– Тобто позбавляєте боржників електропостачання?
– Ми позбавляємо тільки тих, хто споживає енергію поза обліком, просто краде її. Існує 101 спосіб вкрасти електроенергію. У нас навіть книжка є, видана нашим міністерством, в якій ці способи описані. Тому обманути нас практично неможливо. Щоденно здійснюємо рейди по селах з метою перевірки.
– Георгію Борисовичу, Ваша організація не лише контролююча, але також займається ремонтними роботами, ліквідацією пошкоджень на лініях після стихійних лих…
– Люди, які у нас працюють, звикли до того, що в них немає вихідних днів, свят. Наші працівники постійно на зв’язку, як ургентні лікарі. Бо все може статися. Чергові бригади готові в будь-який момент виїхати на об’єкт. Диспетчерський пункт працює цілодобово.
– Та, напевно, як будь-де, у Вас також існують свої проблеми?
– Електромережі поступово виходять з ладу, зношуються через значний вік. Ми, звичайно, робимо поступову заміну, але в повному обсязі кошти на це не виділяються. Втім знаходимо резерви, замінюємо старі дерев’яні опори на залізобетонні. Тільки цього року замінили 370 опор на лініях 4 кВт і 66 опор – на 10 кВт. Лише за 13 днів грудня поміняли 64 опори. Загалом виконали робіт майже на 1,4 мільйона гривень.
Дуже турбує інша проблема. Наш
район газифікований не повністю. Наприклад, Стара Ушиця – це, як півострів, до якого, напевно, ніколи не проведуть природного газу. А людей забезпечити нормальним теплом потрібно. На урядовому рівні було прийнято рішення забезпечити багатоповерхівки електроопаленням. Тож уже другий рік поспіль у цих будинках проблем з опаленням немає. Але залишилося невирішеним питання обігріву при-
ватних будинків. Мережі розраховані на
1-2 кВт, а для того, щоб було електроопалення, потрібно мінімум 8-10 кВт. Тому завдання номер один – повна заміна мереж. Це дуже клопітка та дороговартісна робота. В деяких селах, де менше мешканців і, відповідно, менше споживання електроенергії, встановлювати електрокотли можна, бо є її надлишок.
– Чи велика різниця в ціні за електроенергію для мешканців міста і села?
– 22,4 копійки за 1 кВт/годину – для села та 24,36 – для міста. Є таке поняття, як тритарифний, або так званий тризонний облік. Вночі енергію немає куди дівати, тому всі атомні станції розраховані на нічне споживання електроенергії. Пік припадає на 7-9 годин, тоді підключаються теплові станції, які працюють на вугіллі, мазуті чи газі. Їхнє підключення збільшує вартість електроенергії. Тому в нічному режимі електроенергія коштує 7 копійок, вранці – 28, а вдень – 18. Але так вираховується енергія для побутових споживачів. Загалом вартість кіловата електроенергії – 78 копійок. Решту суми покриває бюджет.
– Підсумовуючи 50-ліття розвитку енергетики району, на якому етапі Ви стоїте?
– У рейтингу районів електромереж області наша РЕМ, як правило, завжди посідає перше місце. І в цьому величезна заслуга колективу, який складається зі 157 працівників. Особливо хочеться відзначити роботу Володимира ЗАЯРНЮКА, Віктора ГРОХОЛЬСЬКОГО, Андрія ГОРБАЧЕНКА, Миколи ЧЕПЕЛЮКА, Віктора ГАЛЕЦЬКОГО, Петра КОВАЛЬСЬКОГО, Леоніда САДОВНИКА, Івана БІНЬКОВСЬКОГО, Віктора ВИШНЕВСЬКОГО, Миколи НАСТІКА, Сергія БОНДАРЯ, Анатолія СЕМЕНЮКА, Петра ФРАНТІЙЧУКА, Віктора ЛАНОВЕНЬКОГО, Валентина ОБОДОВСЬКОГО, Миколи ДРАНУСА, Миколи КУЧЕРЯВОГО, Анатолія САНОЦЬКОГО, Сергія КУЗЕМИ, Миколи ЯЦЮКА, Володимира ПАСТУХА, Віктора БОГАЧА та Віктора МАЛИКА.
Щиро вітаю весь колектив РЕМу, всіх, хто стояв біля його витоків, хто підіймав його на ноги та сьогодні наполегливо працює для того, щоб у Ваших домівках завжди було світло. Також вітаю всіх енергетиків міста з професійним святом! Здоров’я, благополуччя, достатку, тепла і світла у Ваших серцях, шановні колеги!