ФЛОРIАНОВИЧУ ПОКРОВИТЕЛЬСТВУЄ ФЛОРIАН
Вогонь, украдений Прометеєм у богiв на Олiмпi та принесений людям у тростинцi, став для них не лише благом, але й небезпечним ворогом, коли з ним поводяться необачно. У цiй ситуацiї сподiватися лише на святого Флорiана, покровителя пожежникiв, не можна. Потрiбна професiйна допомога рятiвникiв. Одним з таких приборкувачiв вогню є лiквiдатор аварiї на ЧАЕС, начальник самостiйної державної пожежної частини №4 пiдполковник служби цивiльного захисту Iгор ЖУКОВСЬКИЙ, з яким ми спiлкуємося напередоднi Дня рятiвника.
– Iгоре Флорiановичу, чому вирiшили стати пожежником?
– Ще коли був дуже малим, батьки мене запитували: «Ким хочеш бути?». Я вiдповiдав: «Льотчиком». Коли пiдрiс, захотiв обрати професiю вiйськового. Чому? Тому що мiй брат Олег, який старший вiд мене на шiсть рокiв, уже навчався у Хмельницькому командному артилерiйському училищi. Однак на мiй вибiр професiї вплинули деякi житейськi ситуацiї.
Одного разу, коли вже закiнчував школу, разом з братом i його двома друзями, один з яких закiнчив пожежне училище у Львовi, а iнший ще навчався там, вiдзначали мiй день народження. I так трапилося, що саме цього дня в нашому мiстечку загорiлася друкарня. Звiсно, ми всi побiгли на пожежу. Брат із друзями брав безпосередню участь у гасiннi вогню. Тут побачив роботу пожежникiв наочно i менi сподобалася їхня дiяльнiсть. Тож було остаточно вирiшено йти у пожежне училище, що й зробив 1983 року.
– Чи пам’ятаєте своє бойове хрещення?
– Все, що робиться вперше, назавжди закарбовується у пам’ятi. В училищi була пожежна частина, де курсантiв навчали азам пожежної справи. Iнколи нас брали на великi пожежi, але до безпосередньої участi у гасiннi пожежi не допускали. Як правило, ми притушували вогонь, пiдвозили воду, прокладали магiстральнi лiнiї, розбирали конструкцiї тощо. Коли ще був першокурсником, за дивним збiгом обставин, не пам’ятаю, якого дня, але дуже добре па-м’ятаю, що на вулицi, яка називалася 27-го липня (27 липня 1944 р. Львiв було визволено вiд нiмецько-фашистських загарбникiв – ред.), горiв склад гуми. Коли вона горить, видiляє густий чорний дим, тому, поки ми там гасили пожежу, кiптява просто таки в’їлася у наші тiла, пiсля чого ми декiлька днiв ходили чорнi, як негри.
– Якi ще можете згадати характернi пожежi, аварiї чи надзвичайнi ситуацiї?
– Всi пожежi характернi. Все залежить вiд того, що i де доводиться гасити та як швидко ви-кликають пожежникiв. Тож доводилося гасити пiдвали будинкiв i самi будинки, рiзнi господарськi будiвлi. Лiквiдовували вогонь у Домiнiканському костелi, тодi пожежа перекинулася на швейну фабрику, а також боролися з червоним пiвнем в архiвi та iнших мiсцях.
Випадкiв лiквiдацiї аварiй, наслiдкiв стихiйного лиха, транспортних пригод, в яких брав участь, – безлiч. Найбiльш резонанснi за останнiй час – лiквiдацiя аварiї на Днiстровському водогонi та наслiдкiв надзвичайної ситуацiї на автодорозi мiж селами Грушка та Лискiвцi. Там допомагали встановлювати тимчасовий мiст через рiчку Жван i забезпечували водою населення Старої Ушицi.
– Здається, Ви брали участь у лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС?..
– 9 травня 1986 року в складi зведеного загону Хмельницької областi для лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС виїхали нашi першi працiвники з ПЧ №4 i ПЧ №5. Мене вiдправили туди згодом, у травнi 1987-го. Чому пiзнiше? Як правило, коли направляли до Чорнобильської зони, то на одного працiвника готували ще резервного. Коли я проходив пiдготовку у Хмельницькому в ролi начальника караулу, зi мною готувався один колега. Вiн уже мав двох дiтей, а я щойно одружився, тому не мав їх i менi дали нiбито вiдстрочку. Тодi ще толком нiхто не знав, як дiє радiацiя, бо iнформацiя ретельно приховувалася вiд широкого загалу, але вже знали, що вона згубно дiє на репродуктивну функцiю людини.
З наших обох пожежних частин лiквiдовували наслiдки аварiї на ЧАЕС 28 працiвникiв. Звичайно, не всi хотiли туди їхати, але переважна бiльшiсть наших пожежникiв проявили почуття обов’язку та вiдповiдальностi. Одного з наших пожежникiв,
Миколи КАЩУКА, вiн родом iз Кам’янеччини, який у числi перших брав участь у гасiннi пожежi на ЧАЕС, на превеликий сум, з нами вже немає.
– Iгоре Флорiановичу, Ви вже двадцять сiм рокiв стоїте в лавах вогнеборцiв-рятiвникiв, обiймали та обiймаєте керiвнi посади в СДПЧ №4 та №5, розкажiть про буднi пожежно-рятувальної служби. Чим живуть сьогоднi нашi рятiвники?
– Як нас тiльки не називали! Нинi ми – пожежно-рятувальна служба. Головнi завдання закладенi навiть у гаслi нашої служби – запобiгти надзвичайним ситуацiям, чим i займаються працiвники iнспекцiй пожежного нагляду та цивiльного захисту нашого управлiння, а також врятувати потерпiлих вiд наслiдкiв усiх надзвичайних ситуацiй, якi можуть виникнути в нашому мiстi чи районi, та надати їм допомогу.
Ми тiсно спiвпрацюємо зi всiма службами. Надаємо допомогу органiзацiям i людям у найрiзноманiтнiших ситуацiях. Дуже часто сприяємо працiвникам мiлiцiї, швидкої допомоги. Постiйно спiвпрацюємо з газовою службою, мiським і районним РЕМ, КП «Мiськтепловоденергiя», дорожнiми службами… Неодноразово були випадки, коли рятували людей, що зависали на скелях каньйону рiчки Смотрич. Ще раз наголошую, що наш девiз: «Запобiгти, врятувати, допомогти». Проте хотiв би наголосити, оскільки люди повиннi знати, що такi речi, як допомога у вiдкриттi квартири, зняття котiв з дерева тощо нашою службою надаються на платнiй основi, згiдно з постановою Кабмiну «Про надання платних послуг Державною пожежною охороною».
– Розмiр втрат, якi зазнають держава та суспiльство, залежить вiд боєздатностi пожежно-рятувальної служби. Чи вистачає у Вас особового складу, аби своєчасно забезпечити виконання завдань?
– Особовий склад пожежних частин укомплектований на 100 вiдсоткiв. Видатки з Державного бюджету на утримання пожежно-рятувальної служби не забезпечують у повнiй мiрi потреб рятiвникiв. Хоча за останнi два роки наш Кам’янець-Подiльський гарнiзон отримав за державним розподiленням три новi пожежнi авто, але питання з придбанням спецiального аварiйно-рятувального обладнання, паливно-мастильних матерiалiв, запасних частин до технiки, одягу для особового складу тощо доводиться вирiшувати на мiсцi своїми силами. Велику допомогу нам надають органи влади мiста i району, пiдприємства, приватнi структури.
Переважна бiльшiсть наших пожежних i спецiальних машин випущенi ще всерединi 80-х. Особливо гостро на сьогоднi стоїть питання забезпечення протипожежного захисту багатоповерхових будинкiв, бо на базi гарнiзону пожежної охорони мiста вiдсутня пожежна автодрабина з висотою пiдйому понад 50 метрiв. А iнтенсивнiсть i щiльнiсть будiвництва щороку збiльшуються, з’являються 10-поверховi та вищi будинки, тому в цьому питаннi маємо проблему. На сьогоднiшнi пiдроздiли пожежної охорони Кам’янець-Подiльського МУ ГУ МНСУ мають лише одну стару пожежну автодрабину з висотою пiдйому до 30 метрiв, що не дає можливостi для рятування людей, гасiння пожеж i лiквiдацiї iнших надзвичайних ситуацiй у багатоповерхiвках. Термiн використання цiєї автодрабини перевищив ресурс, передбачений заводом-виробником, у два рази.
Є проблеми iз забезпеченням засобами захисту органiв дихання, пожежними рукавами, вогнегасним порошком. Це болюча для нас тема. Може, щось змiниться з приходом нового мiнiстра МНС. Сподiваємося, що держава повернеться обличчям до наших проблем.
– Скiльки часу займає контрольний збiр на виклик i виїзд на пожежу?
– Збiр, виїзд за тривогою караулу в складi двох вiддiлень займає 45 секунд. Це в iдеалi. На практицi пожежна автоцистерна з насосом, пожежно-технiчним обладнанням, iз запасом води та пiноутворювача виїж-джає на мiсце пожежi не пiзнiше, нiж через одну хвилину. Норматив прибуття на мiсце лиха, скажiмо, до селища цукрозаводу становить 10 хвилин, а в середньому по мiсту – 5-6 хвилин. Насамкiнець пiдкреслю, що попри всi негаразди нашi пожежники рятують майно та людей. За всiм цим стоїть професiйнiсть i вiдданiсть справi.
– Дуже часто точаться розмови, що рятувальники приїздять на пожежу без води. Як Ви це можете прокоментувати?
– Ще жодного разу такого не було i бути не може. Просто в страху очi великi. Коли ми приїжджаємо на пожежу, вiдразу пiд великим тиском випускаємо воду на вогонь, а тим часом, якщо є пожежнi гiдранти, пiдключаємо пожежнi рукави, а якщо вони далеко, то вiдправляємося на заправку, а люди думають, що приїхали без води. Нашi фахiвцi знають свою справу, головне – не заважати їм.
– Усi мої колеги сьогоднi вiдзначатимуть професiйне свято – День рятiвника, – додає до сказаного начальник МУ ГУ МНСУ в Хмельницькiй областi Олег IВАНЮК (на фото праворуч). – Це свято Президент України встановив своїм Указом вiд 12 вересня 2008 року i його вже втретє вiдзначають мужнi, смiливi люди, якi за покликанням обрали своїм фахом захист населення i територiї держави вiд проявiв стихiї та техногенних катастроф.
Вiтаю всiх колег, ветеранiв пожежної охорони, вiйськ цивiльної оборони та Вашi сiм’ї з Днем рятiвника. Бажаю щастя, здоров’я, добра та якомога менших тривожних викликiв. Нехай мир i злагода панують у Ваших родинах.
Iгор ЖУКОВСЬКИЙ народився 27 липня 1966 р. в смт Летичiв. Пiсля закiнчення десятирiчки вступив до Львiвського пожежно-технiчного училища (нинi Львiвський державний унiверситет безпеки життєдiяльностi), яке закiнчив 1986 р. Цього ж року за розподiленням його призначили у пожежну частину №5 Кам’янця-Подiльського. 18 рокiв працював начальником караулу. Безпосередньо брав участь у гасiннi багатьох пожеж та лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайний ситуацiй, аварiй, дорожньо-транспортних пригод. У 2004-2008 рр. працював начальником СДПЧ-5, нинi – начальник СДПЧ-4 м.Кам’янець-Подiльський.
Одружений. Має дорослого сина, який проходить строкову службу в Збройних силах України.