ДЕРАТИЗАЦІЮ ЗАМОВЛЯЛИ?

Ще порівняно недавно ця професія називалася інакше – щуролов. Щуролови були шанованими у громаді людьми, адже від них значною мірою залежало збереження зібраного урожаю, на який точили зуби постійні сусіди людей – миші та щури. Щодо методів боротьби з гризунами, то з часом вони також мінялися та вдосконалювалися: від різних примітивних пасток і використання собак і кішок до сильнодіючих хімічних отрут та ультразвукових апаратів. 

Не меншою проблемою для людства також було та залишається протистояння з комахами: мухами, комарами, блохами, тарганами, саранчею. Крім того, що ці паразити, як і гризуни, теж є розповсюджувачами небезпечних захворювань, а сусідство з ними завдає людям ще й певного дискомфорту. 

Тому цілком закономірно, що наприкінці ХIX ст., на зорі становлення науки епідеміології, в Одесі було засновано першу в Росії дезінфекційну станцію. Після Жовтневої революції дезінфекційні підрозділи почали створюватися при санепідемстанціях, і головною їхньою метою було проведення профілактичних дезінфекційних робіт. 

Робота дезінфектора досить небезпечна, адже, борючись зі шкідливими для людей комахами та гризунами, дезінфектор наражає себе на численні небезпеки. Випадкове вдихання розпилених засобів може призвести до отруєнь, у тому числі зі смертельними наслідками. Небезпечними для дезінфекторів є і самі шкідники, з якими вони борються: укуси комах і гризунів можуть призвести до зараження хворобами, які вони переносять. Робота з небезпечними хімікатами викликає також і психічний стрес, пов’язаний із постійним острахом власних засобів праці. 

За часів радянської влади дезінфектори отримували 30-відсоткову надбавку до зарплати та безкоштовне молоко за шкідливість, а також раніше йшли на пенсію. Сьогодні ж складається враження, що в епідеміологічному плані в нашій країні настало таке благополуччя, що дезінфектори як такі стали просто непотрібними. 

Про те, як живеться сучасним дезінфекторам, наша розмова з начальником КП «Профдезінфекція» Таїсією ЯЦУЛЯК.

– Таїсіє Миколаївно, чим займається ваше підприємство?

– Дератизацією (знищенням гризунів) і дезінcекцією (знищенням тарганів, мух та інших комах). Колись підприємство було великим: ми підпорядковувалися санепідемстанції, мали 60 дезінфекторів, обслуговували все місто, всі заклади та підприємства мали з нами угоди про дезінфекцію. Та на початку 90-х ми від-окремилися від СЕС і стали комунальним госпрозрахунковим підприємством, підпорядкованим  міськвиконкому. На сьогодні у нас є лише 58 договірних об’єктів, на яких ми займаємося профдезінфекцією, та 6 працівників.

– Як давно особисто Ви займаєтеся дезінфекцією?

– Ось уже 26 років. Починала дезінфектором, потім стала інструктором, а 2001 року – директором КП.

– Ви казали про 58 договірних об’єктів. Чому підприємства не зацікавлені у Ваших послугах? Невже у місті не залишилося шкідників? 

– Шкідників якраз вистачає. Та, на жаль, не всі усвідомлюють проблему. Стільки у місті є підприємств, особливо харчових, та лише одиниці співпрацюють з нами. Керівники цих підприємств вважають, що самі можуть впоратися з дезінфекцією, це їм дешевше 

обійдеться. Але ж це небезпечно. Наші спеціалісти кваліфіковані, кожні три роки проходять навчання. А хто буде крайнім, якщо раптом якесь захворювання? 

Всі мають знати, що гризуни переносять небезпечну хворобу лептоспіроз, і років 15 тому, коли я ще працювала інструктором, у нас на меблевій фабриці стався спалах лептоспірозу. Та й не так давно у місті було декілька летальних випадків. Кілька років тому в гуртожитку у мікрорайоні Жовтневому слюсар проводив ремонтні роботи у підвальному приміщенні, його вкусив хворий щур, і чоловік помер від лептоспірозу. На Зіньківцях жінка чистила картоплю, яка була погризена хворим гризуном, і лептоспіра потрапила у поріз на її руці. Небезпечною цю хворобу робить те, що її важко діагностувати – її перебіг нагадує грип. 

– Небезпечно й самостійно використовувати отрутохімікати без певних знань і досвіду. Декілька місяців тому на Київщині від отруєння випарами отрути для мишей, які, неуважно прочитавши інструкцію, розкидала по хаті мати, загинуло троє дітей. Отруту жінка при-дбала у вільному продажу (!).

– Мене вражає, що отрутохімікати для винищення шкідників є у вільному продажу! Минулого року, наприклад, бачила на базарі препарат, у складі якого є миш’як. Я стільки разів уже порушувала це питання у санепідемстанції! А там відповідають, що законом дозволено. То що ж ми можемо вдіяти?

– Пункт «Дезінфекція та дератизація» є в переліку послуг ЖЕКу. Та мало хто може похизуватися тим, що в його будинку проводяться ці роботи. Проте плата за них нараховується стабільно.

– З житловими будинками у нас тепер теж погана ситуація. Цього року угоду на проведення профілактичної дезінфекції з нами уклав лише ЖЕК №2 (начальник Елеонора РОГОВСЬКА). Інші ЖЕКи працюють з нами за потребою: сталося щось у будинку – вони телефонують. Пояснюють це тим, що населення невчасно вносить квартплату, отже, грошей на наші послуги у них немає. А разові обробки неефективні, профілактичну дезінфекцію потрібно проводити щомісяця. До того ж маємо нецільове використання коштів, адже люди щомісяця платять за профдезінфекцію, а минулого року, наприклад, у селище цемзаводу нас жодного разу не ви-кликали. Гадаю, що це питання потрібно порушувати на рівні виконкому.  

– Може, Ваші послуги надто дорогі?

– Вони коштують менше, ніж в інших містах. Нещодавно ми подали на затвердження до міськвиконкому трохи підвищені розцінки, та все одно 1 квадратний метр обробленої площі у нас коштує від 15 до 57 ко-пійок, а в Хмельницькому, наприклад, – 1 гривню. 

– А приватні замовлення виконуєте? Наприклад, хтось ніяк не може позбутися від тарганів у квартирі. Скільки коштуватиме Ваша робота у такому випадку?

– Обробка двокімнатної квартири коштує близько 200 гривень.

– А чи правда, що таргани почали щезати?

– Та ні, цього року їх навіть більше стало, і вони перетворилися у якихось мутантів: стали більшими і колір змінили на чорний. 

– У яку пору року маєте найбільше роботи?

– Роботи завжди вистачає. В осінній період більше клопоту завдають гризуни, які мігрують у приміщення, шукаючи тепло та затишку. Улітку трохи менше роботи з дератизації, проте більше з дезінфекції, адже з’являються комарі, блохи тощо.

– З якими незвичними шкідниками Вам доводилося стикатися за час роботи?

– Декілька разів ми боролися з кажанами, які занадилися на людські балкони. Декілька разів нас викликали знищити слимачків. А нещодавно власник продуктового магазину просив вивести маленьких блискучих черв’ячків, я вперше таких бачила. З ними важко було боротися. З тими, що на поверхні, ще можна впоратися, а з тими, котрі ще у землі… Ми уже два рази здійснювали там обробку.

– Ваші дезінфектори – вже немолоді жінки. Якось важко уявити їх у комбінезонах і респіраторах у підвалах і на горищах.

– Справді, важко працювати у підвалах, де часто брудно, волого. Та й дезінфекція у таких приміщеннях не може бути досить ефективною. Нещодавно працювали на горищі на території ЖЕК №2, знищували тарганів: драбина хитка, приміщення заввишки 60 сантиметрів, пересуватися можна лише поповзом. Дійсно, це робота не для жінок у віці. Та наші де-зінфектори – Людмила МУРИНЕЦЬ, Руслана ШОВКОПЛЯС і Галина ПІДГОРНА – дуже досвідчені фахівці з великим досвідом роботи (працюють від 15 до 30 років), тому ще дадуть фори будь-якому молодому спеціалісту.