20 РОКІВ ІЗ КАБЕЛЬНИМ ТЕЛЕБАЧЕННЯМ
Є декілька версій виникнення кабельного телебачення. За однією з них, його батьківщиною є маленьке шахтарське містечко Маханой-Сіті в американському штаті Пенсильванія. Тут 1948 р. продавцю телевізорів Джону УОЛСОНУ спала на думку ідея передавати телевізійний сигнал по кабелю.
Маханой-Сіті знаходиться в долині, оточеній з усіх сторін горами, і в 1940-ві роки прийом телесигналу за допомогою звичайної антени в місті був неможливим. 1947 р. УОЛСОН і його дружина Маргарет стали продавати у своєму маленькому магазині телевізори. Але попитом новий товар не користувався через просту причину: до міста не доходив слабкий сигнал від телевізійної станції у Філадельфії. Рятуючи бізнес, УОЛСОН встановив на вершині найвищої гори щоглу з телеприймачем, куди і возив потенційних покупців демонструвати телевізори. Через декілька місяців УОЛСОНУ спала на думку інша ідея – він протягнув від приймача на горі до свого магазину кабель, яким і йшов телесигнал. Сусіди УОЛСОНА попросили підключити ще й їхні будинки. Так народилося кабельне телебачення.
20 років тому кабельне телебачення дісталося і до Кам’янця-Подільського. Директору кооперативу «Кабельник» Миколі НОВІЦЬКОМУ та директору кабельного заводу В’ячеславу ГАМАЛІЮ спало на думку створити кабельне телебачення для працівників кабельного заводу. 1990 р. вони відкрили МП «Імпульс».
1993 р. директором кабельного телебачення було призначено Анатолія ПОДОЛЯНА. Сьогодні Анатолій Іванович працює заступником директора з розвитку, а директором є Віталій ПОДОЛЯН.
– 1990 року я працював у СКБ МЕТ завідувачем лабораторії, – розповідає Анатолій Іванович. – У той час на багатьох підприємствах серйозно затримували заробітну плату, тож начальство дозволяло працівникам підробляти деінде. Тому з 1991 року я співпрацював на кабельному телебаченні.
Перша студія кабельного телебачення розміщувалася в приміщенні ЖЕКу в мікрорайоні Жовтневому. Ми поставили супутникову антену, яку передав нам кабельний завод, купили в Москві модулятор і включили «Суперканал». Першими були підключені будинки 12 і 14, що на вул.30 років Перемоги, до того ж першого абонента ми підключили 6 червня 1991 року. Вечорами ми крутили різні фільми, зокрема бойовики про кунг-фу з Брюсом ЛІ, Джекі ЧАНОМ, а після 24.00 – фільми для дорослих.
Кабельне телебачення захотіли мати й інші мешканці мікрорайону, тож поступово ми почали підключати решту його будинків.
У серпні 1991 року в Москві відбулися відомі всім подїї. Всі ефірні канали транслювали «Лебедине озеро», а «Суперканал» показував ЄЛЬЦИНА, який виступав із танка, та КРАВЧУКА, котрий заспокоював населення, запевняючи, що російські події в Україну не перекинуться. Тобто кабельне телебачення на той момент дало людям ту інформацію, яку замовчували ефірні канали. Багато хто потім розповідав, що лише завдяки кабельному телебаченню отримав чітку інформацію та зрозумів, що не все так погано.
Згодом каналів ставало все більше і більше… Поступово ми підключили майже весь мікрорайон, потім почали підключати й інші райони міста. Ми відкрили шість студій у різних районах. З часом, коли трохи стали на ноги, ми об’єднали всі студії. За 20 років існування кабельного телебачення ми сім разів переїжджали: ЖЕК, гуртожиток консервного заводу, Будинок побуту, готель «Смотрич», СПТУ №26, Червоноармійська , 15, і, врешті, Драгоманова. Ми нарешті маємо своє приміщення.
– Будівництво власного приміщення велося досить швидко. Це ознака процвітання?
– 2004 року, коли ми взялися за будівництво офісу, зрозуміли, що самі не
впораємося, будемо будувати років 15.
А хотілося ж працювати в нормальних умовах, припинити переїзди. Тому ми знайшли інвестора та за 4 роки закінчили будівництво. Завдяки інвестору, який вклав гроші також і в закупівлю нового обладнання, якість нашої роботи значно підвищилася. Хто є нашим абонентом давно, може порівняти.
– Я є абонентом кабельного телебачення і можу засвідчити, що якість послуг справді поліпшилася. Раніше у Вас часто траплялися поломки, через що не працював жоден канал.
– Був час, коли наш кабель постійно крали, тому що в його складі була мідь. Ми мали із цим чимало мороки. Згодом почали купувати кабель зі збідненого сплаву. Крали менше. А тепер вкладаємо оптичний кабель, який взагалі не містить металевих елементів і завдяки якому ми поліпшили якість трансляції, тому що оптичний кабель вимагає меншої кількості підсилювачів і не такий чутливий до перепаду температур. Це дуже важливо, тому що кабельне телебачення є майже у всіх куточках міста, протяжність ліній досягає 8-10 кілометрів, тому стабільність телевізійного сигналу, його якість залежить від якості лінійного обладнання (підсилювачів, магістральних кабелів).
– Що нового сьогодні Ви пропонуєте абонентам?
– Сьогодні для різних категорій абонентів у нас діє 4 пакети послуг: «Універсальний», в який входять усі ефірні канали, що транслюються у місті, православний канал «Глас» і парламентський канал «Рада» (всього 12 каналів), вартість пакету – 9 гривень; «Базовий» пакет містить 23-25 каналів, коштує 18 гривень; у «Розширений» входять усі інші пакети (62 канали), коштує 30 гривень. Четвертий пакет містить кодовані канали: спортивні, канали для дорослих.
Взагалі, ми виросли з одного каналу до 73-х. Запустили 8 цифрових каналів, а це ще краща якість. Ми можемо в нашій мережі транслювати до 300 цифрових каналів.
– Супутникове телебачення сьогодні є для Вас серйозним конкурентом?
– Не всі кам’янчани можуть підключитися до кабельного телебачення. Наприклад, від деяких приватних секторів в окремих районах міста кабельна лінія проходить досить далеко. Економічно не вигідно тягнути до таких будинків кабель, тож людина купує собі супутникову
тарілку. Та сьогодні багато супутникових каналів кодуються, їх можна приймати лише за плату. Наприклад, пакет НТВ можна приймати за 15-30 доларів на місяць. Ми ж, коли транслюємо канал з того ж пакету, платимо за право його трансляції в кабельній мережі, але, в результаті, для кожного абонента це виходить набагато дешевше.
– Яка сьогодні вартість підключення до кабельного телебачення?
– Ціна за підключення – 72 гривні. Але в приватному секторі ціна не фіксована, вона залежить від того, наскільки близько знаходиться гілка мережі, скільки кабелю треба прокласти та чи потрібно ставити додатковий підсилювач.
– Скільки людей працює на кабельному телебаченні та чи є ще серед них ті, з яких воно починалося?
– На початку колектив складався з 6-8 працівників. Коли почали монтувати кабельну мережу у всьому місті, колектив значно зріс, у певний період у ньому працювало до 40 чоловік. Сьогодні, коли все стабілізувалося, обслуговування стало простішим, працівників у нас менше – близько 30-ти. З тих, хто стояв біля витоків кабельного телебачення, майже нікого не залишилося. Лише Олексій АБРОСІМОВ, але він сьогодні працює на ефірному телебаченні. Найдовше у нас працюють Іван СЛУЦЬКИЙ, Валентин ПІГІЙЧУК, Олександр ШЕРЕШЕВ, Василь ГРОМИК, Володимир ФЕДОРЧУК, Ірина ТРАЧУК, Ольга ЛЕВЧУНЬ, Борис МАЛАНЧУК, Юрій ПРОДАН.
– Анатолію Івановичу, останнім часом ціни на товари та послуги постійно зростають. Ви не плануєте підвищувати абонентську плату?
– Ми тримаємося до останнього. Навіть якщо абонплату буде підвищено, ми запропонуємо клієнтам нові послуги, збільшимо кількість каналів, ми завжди так робили раніше.
– Щоби бути конкурентоздатним на ринку послуг, потрібно постійно вдосконалюватися і розвиватися. Які Ваші плани щодо цього?
– У нас є плани з розвитку кабельного телебачення. Ми модернізуємо мережу, хочемо, щоб до нашого абонента якнайближче підходив оптичний сигнал. Плануємо впроваджувати цифрове телебачення, це дозволить нам у п’ять разів підвищити пропускну здатність кабельних каналів, та й якість цифрових каналів буде набагато вищою. За цифровим телебаченням – майбутнє. Крім того, ми незабаром вводитимемо нові послуги для постійних клієнтів, пов’язані з Інтернетом, відео на замовлення. Можливо, запустимо інформаційний канал, який постійно транслюватиме програму передач у кабельній мережі чи якусь іншу інформацію. Власне, є ще куди розвиватися.