Понеділок, 28 Вересня 2020 р.

«КАКИМ ТЫ БЫЛ, ТАКИМ ОСТАЛСЯ…»

Станіслав СОВЕЦЬКИЙКоли мова йде про податкову службу, то у більшості складається враження, що там працюють люди, для яких усе життя – цифри, кодекси, закони… Але насправді це звичайні люди, зі звичайними труднощами та радощами. У них, як і в усіх, є улюблені справи, які зовсім не пов’язані з паперами. 

Податківець, батько, дідусь, пасічник, рибалка, мисливець, садівник-городник, баяніст, співак – таким у житті є Станіслав СОВЕЦЬКИЙ, колишній начальник міської податкової інспекції, який стояв біля її витоків, очолюючи службу перші 9 років. 11 січня він святкуватиме своє 60-ліття. 

ПІДЛІСНОМУКАРІВСЬКИЙ

Ювіляр народився у Підлісному Мукарові Дунаєвецького району. Після закінчення школи намагався вступити до Вінницького політехнічного, проте не пройшов за конкурсом. Втім рук не опустив і пішов навчатися в школу бухгалтерів, яка у той час знаходилася в Грушківцях, що на Летичівщині. 

Після закінчення навчання працював за спеціальністю на бурякопункті на станції Дунаївці. Звідти призвали до армії. 

Після служби Станіслав повернувся в рідне село. Там його вже зачекалася кохана Валентина, з якою вони з дитинства дружили. У серпні того ж таки 71-го закохані побралися. Оскільки Валя вступила до Кам’янець-Подільського педінституту на музично-педагогічний факультет, у місто за нею поїхав і  Станіслав. Практично відразу ж влаштувався на роботу на завод «Електроприлад». Там довгий час працював спочатку бухгалтером, ревізором, а потім – начальником фінансово-збутового відділу. Заочно закінчив економфак Чернівецького університету. 

З 1985 до1988 р. ювіляр працював інструктором у міськкомі партії. Потім знову повернувся на рідний «Електроприлад». А 1990-го в місті на базі фінвідділу організували податкову службу. Станіславу Борисовичу запропонували її очолити. Він пропрацював начальником міської податкової інспекції майже 9 років.  

ЛЮБИТЬ ЗЕМЛЮ І ВСЕ, ЩО НА НІЙ

Ювіляр обожнює працювати в саду. Має гарний виноградник, робить дуже смачне вино. Вміє прищеплювати дерева, вирощує багато сортів яблук. Найбільшу радість отримує від догляду за бджолами. На власній пасіці – 30 бджолиних сімей. Усі вулики виготовив власноруч.

А ще Станіслав Борисович – гарний рибалка та мисливець. Взимку із синами Вадимом та Олександром ходять на полювання, влітку – разом рибалять. Вечорами з дружиною Валею люблять співати та грати на баянах. 

Ювіляр – не лише гарний чоловік, люблячий батько та дідусь, але й вірний друг. Друзів у нього багато, але найдавнішими є Юрій МОСКАЛЮК та Олександр ЦИБУЛЬСЬКИЙ, з якими товаришує майже 40 років, ще від тих пір, як разом працювали на заводі «Електроприлад». При зустрічі ніколи не обходиться без пісні. Улюблені пісні іменинника – «Каким ты был, таким остался» та «Когда весна придет, не знаю» з кінострічки «Весна на Заречной улице».

ДВІЙКО

Дружина Валентина Францівна – музичний керівник ДНЗ №21 – розповідає, що після того, як чоловік вийшов на пенсію, вони щотижня їздять у рідне село. Там  хата її покійних батьків. Влітку практично живуть там, бо за бджолами потрібен постійний догляд, роботи біля них вистачає.

– Валентино Францівно, хто ж прищепив Вашому чоловікові любов до бджільництва?

– Його дядько. Станіслав у дитинстві часто бував у нього на пасіці. І мій батько був пасічником. Для чоловіка це заняття для душі. Він годинами може розповідати про своїх трудівниць-бджілок. Та й сам працює, як бджола, – і в саду, і на городі. 

– Як Ви познайомилися?

– Ми дружили ще з дитинства. Вчилися в одній школі. Разом відвідували фото- та кіногурток. Він був дуже працьовитим, гарно вчився, веселий, заводний. А ще гарно грав на баяні та співав. Він досі ніколи не відпочиває і комусь не дає. Постійно в русі. Такий же веселий і непосидючий. 

– А що з роками придбав?

– Досвід. Дітям дає гарні поради. Постійно їх навчає, хоча вони вже дорослі. Старший син з невісткою теж працюють у податковій. Менший займається бізнесом. Станіслав дуже любить нашого єдиного внука Дмитра, якому вже 15 років.

– Батьки чоловіка живі?

– Мама. Щотижня, коли їдемо в село, то спочатку заїжджаємо до неї. Вона – вольова жінка. Син, хоча й сивочолий, завжди прислухається до її порад. 

– У серпні Ви відзначатимете 40-річчя спільного життя. Хто в домі господар?    

– Голова сім’ї – Станіслав. Я завжди прислухаюся до його порад. Незважаючи на те, що я – католичка, а чоловік – православний, ніколи не виникало проблем на релігійному грунті. Свякуємо як католицькі, так і православні свята. На Святвечір збираємося разом з дітьми, невістками та внуком поїхати до мами Станіслава.

– Що побажали б своєму чоловікові у День народження?

– Не лише я, але й уся родина, друзі, свати, сусіди щиро зичимо ювіляру довгих років життя, міцного здоров’я, щоб збулися всі заповітні мрії, щоб Бог оберігав і посилав мир і спокій!