ХАЗЯЙКА «КСЕНІЇ». І СВОЄЇ ДОЛІ
Її ім’я з грецької перекладається як спокій і безтурботність. Втім усі, хто знає нашу героїню, такою її не назвуть. Галина ЛОКАЙ власниця двох готельних комплексів «Ксенія», одна з небагатьох жінок нашого міста, яку можна назвати сильною, самодостатньою, вольовою та впевненою у власних силах. Можливо, так склалася доля, а, можливо, такий уже в неї характер, що сама прокладала шлях у цьому важкому житті. Як воно – бути сильною жінкою та опорою для всіх? Напередодні ювілею – 30 січня – Галина Адамівна ділиться своїми міркуваннями.
МАМИНА НАУКА
– Не лише я, але й мої сестри Катя та Валя завжди прислухаємося до маминої думки та цінуємо її поради. Мама Анна Онуфріївна навчала нас не просто словами, а власним прикладом. Усе життя працювала: спочатку в ланці на полях с.Антонівка Чемеровецького району, а потім, коли ми переїхали жити до Кам’янця, – продавцем. Мама розуміла, що на її плечах – виховання трьох дочок, кожній треба дати путівку в життя. Напевно, ще малою я усвідомила, що насправді жінка може все.
Такий досвід взяли для себе і сестри. Катя, наприклад, – відомий у нашій області фермер. Мешкає в Острополі Старокостянтинівського району. 2006 року вона отримала титул «Жінка року» Хмельницької області, 2009-го – Знак пошани та подяку Прем’єр-міністра. Сестра Валя живе в Кам’янці, має декілька об’єктів громадського харчування. Хоча в житті кожна з нас обрала власну дорогу та багато чого досягла, мамині поради і сьогодні залишаються для нас останньою інстанцією.
ЗАМІСТЬ ТАНЦІВ – КУХНЯ
Коли в ресторан «Стара фортеця» на конкурсній основі набирали офіціанток, мама порадила спробувати пройти конкурс. На той час я вже працювала хореографом у Будинку піонерів. Струнка, висока, з гарною зовнішністю. Мене взяли. Працюючи, намагалася придивлятися до всього: не лише як подавати їжу, але й як її готувати, яка організація робочого процесу та в чому специфіка закладу харчування такого рівня. Отримуючи досвід, паралельно отримувала необхідну освіту. Після закінчення торговельно-економічного інституту працювала директором об’єднання магазинів №№21, 7, 11, 30, 56. То був важкий час. Радянський Союз перестав існувати. Повсюдно була така криза, порівняно з якою нинішня – дитячий лепет. Кожен виживав, як умів. У мене на руках було троє дітей: Руслан, Люда і маленька Ксенія.
ВСЕ АБО НІЧОГО
Врешті, я сказала собі: «Пора щось змінювати в цьому житті. Так далі не можна!». Починався період приватизацій. Хто міг, пробував починати власну справу. Люди приватизовували магазини з обладнанням, ремонтом. Їм слід було правильно визначити напрямок – і отримуй прибутки.
…Тоді на торги виставили старий, майже зруйнований універмаг на Підзамчі. Зрозуміла, що то мій шанс. 1992 року організувала ПП «Ксенія».
Спочатку відкрила невеличкий магазин і при ньому кафе. Помітила, що в кафе почали заглядати іноземці, які приїжджали подивитися Старе місто. Часто з туристами до мене заходила пані Орися – канадка українського походження. Вона привозила туристів із чернівецького готелю. Гості пізно приїжджали і швидко змушені були їхати назад. Якось Орися каже мені: «Чому б тобі не відкрити в себе готель, щоб люди зупинялися недалеко від фортеці?». Так організувався готельний комплекс. Реєструвала його якраз тоді, коли моїй молодшій донечці Ксенії виповнився рочок. Тому вирішила назвати комплекс на її честь.
БАТЬКИ І ДІТИ
Напевно, Ксенії я компенсувала все те, що свого часу недоотримували старші діти. Вона чудово танцює, співає, навіть у фільмі знімалася. З шести років брала участь у різноманітних конкурсах. Отримала звання «Міні-міс Подолянка», була учасницею конкурсу «Міні-міс Україна». Сьогодні Ксенія – студентка двох вишів – Кам’янець-Подільської філії Європейського університету (спеціальність «Менеджмент готельно-ресторанного бізнесу»), і Чернівецького державного – юридичний факультет. Син
Руслан закінчив нашу аграрно-технічну академію. Сьогодні він шукає своє місце в бізнесі, пробує різні варіанти. А Людмила після закінчення планово-економічного технікуму МАУП працює разом зі мною. Старша дочка подарувала мені першу онучку Олю, якій сьогодні вже 15 років. А Руслан потішив маму онучкою Варею. 5 лютого їй виповниться 3 рочки.
ШАНУВАЛЬНИЦЯ МЕЛЬПОМЕНИ
З роками моя любов до творчості, творчих людей не зникла. Я велика шанувальниця театру, кіно, гарної музики. В моєму готелі декілька років тому протягом трьох місяців знімався художній фільм «Мости сердечні», в якому одну з головних ролей зіграв Богдан СТУПКА. Стрічка чимось нагадувала мою долю. В ній розповідалося про хазяйку ресторану, яка мала ще двох сестер. До речі, роль молодшої сестри зіграла Ксенія. Вся знімальна група фільму жила в моєму готелі. Коли в місті йшли зйомки «Тараса Бульби», то Богдан СТУПКА гостював у нашому готелі. Наш комплекс свого часу відвідували не лише відомі актори, але й співаки, телеведучі, спортсмени, політики. Це Костя ГРУБИЧ, Таїсія ПОВАЛІЙ, Наталя МОГИЛЕВСЬКА, Яна КЛОЧКОВА, Юрій ЛУЦЕНКО, Володимир ЛИТВИН та багато інших.
МОЖЕМО І ВМІЄМО
– В моєму ресторані проводиться багато корпоративних вечірок відомих брендів. Це «Оріфлейм», «Чернігівське пиво», «Славутич», «Оболонь», «Агросолюшнс», «Євролайф», «Миргородська вода», «Моршинська вода». Також у нас проводяться конференції медичних працівників, страхових компаній. Так, 31 січня пройде конференція «Корпус миру США в Україні», яка організована американськими лікарями.
А яке незабутнє весілля можна в нас організувати! Ресторан спеціально обладнаний для проведення весіль із запрограмованою церемонією. Ми вже маємо практику проведення американського, англійського, португальського, італійського, польського весіль. Також для проведення весіль наш готель облюбували кияни. І є чому. Ми пропонуємо гостям два зали на Підзамчі: «Бенкетний» – на 220 місць і «Український» – на 150.
У селі Врублівці 2009-го відкрила туристичний комплекс «Ксенія». Там також працює два зали: «Бенкетний» – на 350 місць і «Національний» – на 100. Безкоштовно наречені отримують романтичну ніч у номері для молодят, де на них чекають квіти, фрукти та шампанське. Також ми безкоштовно надаємо місце для виїзної церемонії реєстрації шлюбу. При поселенні в нашому готелі гостям наречених надається 25-відсоткова знижка. А ще у подарунок ми оформляємо фуршетний стіл на бенкеті в нашому ресторані. Звичайно, ми організовуємо не лише весілля, а й дні народження, випускні вечори, корпоративи, бали, бенкети, різноманітні свята для дітей. Ціни у нас доступні, страви – вишукані, а головне, – домашні та смачні.
ГОЛОВНЕ – ВИЖИТИ
Економічна криза, яка накрила всіх, для мене була не першою. Вона наступила після сімейних негараздів. На якийсь період життя зупинилося. А тут ще й економічна криза: відвідувачів немає, торгівлі немає. Ще й кредити тиснуть… Іноді бувало настільки важко, що могла не спати по декілька діб. У той час мені дуже допомогли рідні, друзі. Наприклад, будівельники, яких найняла, погодились працювати в кредит, підприємці у борг давали будівельні матеріали. Хтось підтримував матеріально, а хтось – морально.
Кожен, хто простягнув руку допомоги і повірив моєму чесному слову, сьогодні мої найкращі друзі, якими дуже дорожу. Взагалі, залишатися сильною нелегко. Але завдяки Богу це можливо. Якщо просити, молитися і вірити, то все обов’язково збудеться. Треба мати мету, іноді – бігти, іноді – йти, а іноді – повзти на колінах, але не зупинятися…
ВІД КАПЛИЧКИ ДО ХРАМУ
Декілька років тому в одному з інтерв’ю розповіла про своє бажання збудувати на Підзамчі церкву.
У той час ще ніхто й гадки не мав про якусь економічну кризу. Але на мене звалилися всі ці проблеми, тому про будівництво церкви поки що зарано говорити. Якщо Господь дасть мені сили і здоров’я, то з часом обов’язково повернуся до цієї думки.
А поки що 23 жовтня минулого року в селі Врублівці його святість владика ФЕОДОР освятив капличку на честь святої блаженної Ксенії Петербурзької. Її будівництво далося мені дуже важко. Зводила майже рік. Постійно щось заважало, виникали різні труднощі. Думаю, що це Господь перевіряв, наскільки сильне моє бажання побудувати святиню і чи не відступлюсь, коли виникатимуть проблеми. Знаходиться капличка біля мого туристичного комплексу.
На Водохреща вже другий рік поспіль священик освячує воду. Усі, хто бажає пірнути в Йорданську воду, може безкоштовно скористатися сауною. Сміливцям пропонуємо скуштувати глінтвейн. Цього року сама вперше відчула на собі силу святої води. Враження незабутнє!
РОБОТА – ТО ДІМ, ДІМ – ТО РОБОТА
Робота стала моїм життям і домівкою. Я мешкаю в готелі. Це зручно, тому що робочий час у мене 24 години на добу. За все життя так і не навчилася відпочивати. Втім є місце, де я почуваюся щасливою. Це Врублівці. Коли дивлюся на комплекс, який збудувала, на цю перлину, то розумію, що в цьому житті чогось таки досягла. Є багато людей, які сюди приїжджали і знову хочуть приїхати, бо їх сюди тягне, настільки позитивна тут енергетика! Можливо, тому, що у XVIII столітті тут, біля річки, був монастир. Тут так легко дихається, відчувається внутрішній спокій і рівновага.
Таке відчуття вкрай необхідне, коли на одних плечах два готельні комплекси. Щоб усе встигати, потрібно добре знати свою справу. Все, що вимагаю від підлеглих, маю вміти і знати сама. Буває, що клієнт просить покликати шеф-кухаря. Кажу йому, що вислухаю всі претензії та побажання. Він мені: «Ви не можете всього знати», а сміюся: «Я знаю навіть більше»,бо, працюючи в «Старій фортеці», мала можливість стажуватися в чудових кухарів.
До всіх своїх працівників ставлюся, як до близьких. Вони насправді стали мені рідними, бо працюють зі мною майже від початку. Наприклад, бухгалтер Олена ГОРОХОВА працює понад 17 років. Довгі роки також працюють мій заступник з господарської частини Володимир КАШУБА, два кухарі – Таїсія ДОВГА та Неля КИРИК, адміністратор Людмила ТАЛАЛАЙ, старший адміністратор Інна ГРОНСЬКА і продавець Міла ГНАТИШЕНА. Всім працівникам вдячна за добросовісну працю, за розуміння в скрутний час, за те, що можу завжди на них розраховувати.
Окремо хочу подякувати міській і районній владі, яка мене завжди підтримує, всім моїм починанням дає зелене світло.
Є ВСЕ, ЩОБ БУТИ ЩАСЛИВОЮ
У важкий період мого життя не знаходила собі місця. Деякий час мене рятувала улюблена робота, але згодом навіть вона стала тягарем. Якось я зустріла людину, якій було набагато важче, ніж мені. Напевно, важкий час нам потрібен для того, щоб загартуватися, вміти порівняти та оцінити те, що є доброго в житті. Сьогодні цей чоловік – мій близький друг. Зрозуміла, що життя не зупинилося, що можна переступити через будь-які труднощі та наперекір усім таки бути сильною і щасливою. Головне – робити добро навіть тим, які відповіли злом. Добро завжди повернеться. Це я можу сказати з упевненістю.