П'ятница, 29 Березня 2024 р.

НЕВТОМНА ПАРОВА

2007 р. голову Голоскiвської територiальної громади Валентину ПАРОВУ визнано найкращим сiльським головою району, 2008 р. її портрет занесено на районну Дошку пошани, а 3 грудня 2009-го нагороджено Почесною грамотою Кабiнету Мiнiстрiв України за сумлiнну працю та професiоналiзм. 

Це визнання цiлком заслужене, адже майже 39 рокiв Валентина Тимофiївна трудиться в Голоскiвськiй сiльськiй радi: спочатку як начальник вiйськово-облiкового столу, потiм – секретар, а з 2002 р. – як сiльський голова Голоскiвської територiальної громади, до якої входять сс.Голосків, Пудлівці та Улянівка.

Жiнцi дiсталося господарство, яке потребувало руки господаря: напiвзруйнованi примiщення дитячих садочкiв у Голосковi та Пудлiвцях, старенький (ще 1918 р. будiвництва) акушерсько-фельдшерський пункт у Голосковi. Грошей на ремонт цих примiщень сiльська рада не мала, тож Валентина Тимофiївна почала шукати небайдужих людей. I чи то харизму таку жiнка має, чи за характером наполеглива i переконлива, але пiдтримку вона завжди знаходила. 

Анатолiй НЕСТЕРУК (на той час начальник Кам’янець-Подiльської фiлiї ВАТ «Хмельницькгаз», згодом заступник голови облдержадмiнiстрацiї»), допомiг газифiкувати с.Пудлiвцi та чимало життєво необхiдних для сiльської громади об’єктiв: дитячi садочки в Голосковi та Пудлiвцях, Голоскiвську школу та акушерсько-фельдшерський пункт, церкву. Завдяки спонсорськiй допомозi було вiдремонтовано дитячi садочки та ФАП, будинки культури в Пудлiвцях, Голосковi та Улянiвцi.

На територiї трьох сiл Голоскiвської територiальної громади сьогоднi дiє 13 крамниць i не так давно вiдкрите кафе «Клуб-нiчка». Землi громади знаходяться в орендi у ВАТ «АДАМС» i ВК «Iскра», тож селяни мають дохiд вiд паїв.

За словами сiльської голови, їй залишилося ще впорядкувати в селах дороги та вiдвоювати адмiнбудинок у центрi села, поряд з яким знаходиться пам’ятник загиблим пiд час Великої Вiтчизняної вiйни односельцям, який минулого року вiддiл Державної виконавчої служби Кам’янець-Подiльського мiськрайонного управлiння юстицiї за наслiдками примусового стягнення заборгованостi реалiзував на прилюдних торгах невiдомiй фiзичнiй особi за символiчну суму. Сьогоднi навколо будинку, три кiмнати якого орендує ВАТ «Укртелеком», котре обслуговує мiсцеве населення, а другий пiсля ремонту планувала зайняти сiльрада, що на даний момент «мешкає» у напiвпiдвальному примiщеннi. Точиться судова тяганина. 30 грудня мало вiдбутися чергове судове засiдiння…

– Нехай я вже не буду працювати в тому будинку, але хочу, щоб вiн залишився територiальнiй громадi, адже знаходиться у центрi села i є дуже вдалим для розмiщення сiльради, медичної амбулаторiї, закладiв побутового обслуговування (перукарнi, ательє з пошиття одягу тощо). Сподiваюся, що влада допоможе нам повернути будинок до комунальної власностi громади, – говорить Валентина Тимофiївна.

Як вдається тендiтнiй жiнцi успiшно вправлятися з таким великим господарством i знаходити постiйну пiдтримку i розумiння? Тамуючи сльози, Валентина Тимофiївна пояснює, що у працi на користь громади намагалася i досi намагається знайти порятунок вiд сумних думок, якi не дають їй спокою з часу смертi доньки в 2004 р. (перед тим помер чоловiк, батьки) та тривалого лiкування пiсля того онучки, вiдповiдальнiсть за яку лягла на плечi жiнки.

– Я тодi хотiла залишити роботу, але колеги порадили не робити цього, казали, що робота допоможе менi не думати постiйно про своє горе. Я залишилася, i справдi: вночi пiшла, вночi прийшла – намагалася щось зробити для громади, так i менi було легше на серцi…

Валентина Тимофiївна нинi виховує онучку, яка навчається у медучилищi, допомагає синовi, котрий з дружиною та дiтками мешкає у Голосковi. 1 січня Валентина ПАРОВА відзначатиме ювілей. Найкращим подарунком вiд долi жiнка вважає здоров’я, яке дасть змогу допомогти онучцi влаштувати життя.