П'ятница, 29 Березня 2024 р.
18 Березня 2011

ГОРДА «МІСЬКТЕПЛОВОДЕНЕРГІЯ» ЗДАВАТИСЯ НЕ ХОЧЕ

Валерій Григорович ГОРДІЙЧУКНапередодні професійного свята працівників ЖКГ ми завітали до трудового колективу найбільшого комунального підприємства міста – «Міськтепловоденергії». В листопаді минулого року його керівником став заслужений працівник сфери послуг України Валерій ГОРДІЙЧУК, який уже очолював це підприємство з 1998-го до 2007 р. Валерій Григорович – наш сьогоднішній співрозмовник.

– Валерію Григоровичу, то яке свято для Вашого підприємства є рідним – День енергетика чи День працівників житлово-комунального господарства?

– Загалом, вважаємося енергетичною організацією. Але, враховуючи те, що ми – комунальне підприємство, обслуговуємо школи, лікарні, житлові будинки, вважаю, що нам підходять обидва свята. 

– І як довго збираєтеся бути комунальним підприємством? Так би мовити, у світлі останніх подій є шанс запобігти поверненню права оренди майнового комплексу ЗАТу?

– Щодо мене особисто, то я працюватиму тільки в комунальному підприємстві. А як там далі буде?.. Питання форми власності для підприємств теплоенергетики наразі турбує всю країну. І чутки щодо майбутнього галузі ходять різні, в тому числі про приватизацію. З часом ніхто не буде субсидіювати підприємств теплоенергетики, тарифи будуть стовідсотковими і галузь стане привабливішою для бізнесу. 

– Комунальна сфера зробила доволі неприємний сюрприз кам’янчанам, коли піднялися тарифи на її послуги. Ви не боїтеся, що люди взагалі перестануть платити?

– Чудово розумію, що людям важко нині утримувати сім’ї та платити за комунальні послуги, адже до мене щодня приходить багато людей із проханням працевлаштувати на підприємство. Але саме для тих, кому важко, придумані субсидії. Втім чомусь щодо наших послуг по субсидії звернулися тільки 3-5 тисяч чоловік, і за місяць сума погашень складає 500 тисяч гривень. Якби люди оформлювали субсидії навіть при 50 гривнях економії, то і їм було б легше, і підприємству.

– Чи правда, що тарифи у нас більші за київські?

– Зі столицею питання особливе. Зокрема, в Києві немає комунального підприємства теплоенергетики, там є АК «Київенерго», яка виробляє, крім теплової, ще електричну енергію. Київська міськдержадміністрація бере ледь не мільярдні кредити, щоб компенсувати різницю в тарифах тоді, коли вони їх не хочуть піднімати. Згідно з даними Головного управління цінової політики, в результаті утримання в Києві найнижчих тарифів по Україні за період з 2000-го до 2008 року «Київенерго» було виділено з Державного та міського бюджетів 2,312 мільярда гривень. Столиця собі може це дозволити. 

Щодо їхніх тарифів, починаючи з 1 лютого, кияни сплачують за 1 квадратний метр опалення 2,91 – 3,10 гривні (залежно від того, якого числа платять), і оплата йде цілий рік. У Кам’янці – з нового року 1 квадратний метр коштує 6,24 і сплата йде тільки півроку. Якщо порахувати, то різниця в середньому копійок двадцять. Хоча холодна вода в нас таки дорожча.

Але кам’янецькі тарифи все одно не покривають собівартості. На тепло вони вже після підвищення покривають лише 81% витрат на їх виробництво. Вода та стоки окупні лише на 92%. Різницю в тарифах має покрити держава, адже регулювання тарифів відбувається силами НКРЕ. Втім два роки вже ніхто нічого не компенсує, тому ми маємо чималі борги за газ.

– Скільки?

– Близько 40 мільйонів. 

– Чого ж така бійка за підприємство з боку колишніх орендарів? Навіщо приватникам такі проблеми?

– Власне, у ЗАТу боргів за газ немає – 13 мільйонів боргу за газ забрало місто, розірвавши з ними договір оренди. А решту боргів уже наробило новостворене комунальне підприємство з лютого минулого року. І ці 13 мільйонів, і решта – непогашена державою різниця в тарифах, яка сьогодні сягає близько 25 мільйонів гривень.

А щодо боротьби за підприємство з боку ЗАТ, повертаємося до нашої розмови про приватизацію галузі. Поки що це цілина, і хто перший встав, той штани вбрав. Можливо, їм потрібно не теперішнє підприємство, а майбутні перспективи.

– Світ розділився на дві половини: є ті, хто експлуатує централізоване опалення, а є ті, хто обирає невеликі котельні. Що чекає на Кам’янець?

– На сьогодні нічого кращого за централізоване опалення ще не придумали. 

Якщо взяти окрему людину, що при індивідуальному опаленні за 130 квадратних метрів сплачує всього 150 гривень, то це вигідно. Але в масштабах країни це ніколи не буде виправдано. При суцільному переході на «індивідуалку» буде потрібна заміна внутрішньобудинкових мереж, які потягнуть за собою внутрішньодворові та магістральні мережі. Явно потрібна буде реконструкція газових перекачувальних станцій. Хоча в західному регіоні України є місто, що повністю перейшло на індивідуальне опалення.

Постійний спад виробництва тепла стає в Кам’янці надзвичайно серйозною проблемою. Лише за останні 5 років воно зменшилося на 25% через масовий перехід на індивідуальне опалення. З 2004-го до 2010 року від централізованого опалення від’єдналися 2340 абонентів. Загалом з 1996 року від нас пішло 150 тисяч квадратних метрів площі.

– Скоро не потрібна буде ТЕЦ?

– Вона, на жаль, втрачає свої позиції. Ми два місяці прораховували, як її завантажити та, відповідно, зменшити собівартість нашого продукту – тепла. З’ясувалося, що потрібно понад 100 мільйонів гривень, щоб вона працювала на все місто. Сьогодні ж вона працює лише на третину, а в цій третині – ще третина пішла на індивідуальне опалення, в тому числі великі споживачі. 

У результаті цієї зими ми відпрацювали зиму на одному котлі із завантаженістю 75%. Ефективніше ТЕЦ би працювала на невеликому котлі.

Але, враховуючи те, скільки в ТЕЦ вкладено зусиль і фінансів, скидати її з рахунків не можна. Ми знайшли трубу 400-ку (парова труба, що йшла від ТЕЦ до цукрозаводу), яку демонтуємо, відправимо на Київ і за 1,5-2 мільйони зробимо теплоізоляцію (нова ізольована труба коштувала б набагато більше). За допомогою цих та інших труб ми оновимо теплотрасу від так званого «карандаша» 

до вулиці Тімірязєва, піднімемо 

гідравліку, щоб хоча б частини Пушкінської, Північної та всі Черемушки перевести на ТЕЦ. 

До речі, зниження теплового навантаження при зростанні цін на газ зробило невигідним і виробництво електроенергії. А були часи, коли завдяки двом турбінам на ТЕЦ ми продавали електроенергію по всій області. Тільки Хмельницький водоканал нам за це платив мільйон гривень.

– Щось не передсвятковою в нас виходить розмова, Валерію Григоровичу. Можливо, у Вас є і гарні новини?

– Ну, свято ми зустрічаємо сповнені надіями щодо вдалого втілення наших планів. Без зайвої скромності зазначу, що є і успіхи. Вже вдалося 6 своїх об’єктів підключити на власну електроенергію. З 4 мільйонів боргу за електроенергію, що були восени, вже залишилося мільйона півтора. Як я вже зазначав, у нас розроблений план завантаження ТЕЦ, інші плани з поліпшення економічного стану підприємства.

Буквально нещодавно всі ЗМІ повідомляли про запуск нової турбіни в котельні на вулиці Жукова. Загалом, мікрорайон Жовтневий – серйозний об’єкт, де є велика проблема з рециркуляцією гарячої води, бо згнили труби. Але ми на вірному шляху – запуск когенераційної газотурбінної установки, що дозволяє з одного виду палива – газу – отримувати два джерела енергії – електричну та теплову, дозволить повністю забезпечити власною електричною енергією котельню на Жукова, насосні станції.

Підприємство взимку матиме змогу отримувати електричну енергію. Крім того, ми запустимо ще одного невеличкого котла, який працюватиме разом з установкою та дозволить якісно забезпечувати мікрорайон у міжопалювальний період гарячою водою.

На долю нашого колективу останнім часом випало багато випробувань. Серйозні аварії за декілька місяців не раз примушували людей працювати самовіддано і вдень, і вночі, за будь-яких погодних умов. Їхню сумлінну працю під час ліквідації глобальних аварій, дострокового запуску турбіни було відзначено на рівні керівництва міста – вперше звичайні трудівники отримали відзнаки міського голови «За заслуги перед громадою», а також на державному рівні (з нагоди свята) двом нашим співробітникам – Віктору ДІДКІВСЬКОМУ та Василю ТАРАСЮКУ буде вручено відзнаки Мінрегіонбуду та ЖКГ.