ДЛЯ КОГОСЬ – ДЕЛІКАТЕС, ДЛЯ КОГОСЬ – СПРАВА ЖИТТЯ

Нині перед багатьма людьми все частіше постає питання заробітку. Хтось задовольняється будь-якою роботою, для інших основним бажанням стає відкриття власної справи. І хоч існує стереотип про шикарне життя підприємців, він абсолютно нівелюється, коли напряму стикаєшся із реа­ліями сьогодення.

Свою справу Володимир і Лариса ЗАБІГАЛЮКИ розпочали декілька років тому, не маючи відповідної освіти та великих кош­тів. Усе, що мали, – це дача на 3 сотках землі в Іса­ківцях і величезне бажання змінити своє життя.

КУРКА ЧИ ЯЙЦЕ = 50 ДОЛАРІВ

Якщо й до сьогодні тривають суперечки навколо запитання «Що було першим – курка чи яйце?», то для родини ЗАБІГАЛЮКІВ цей гордіїв вузол було розрубано понад три роки тому. Вирішивши зайнятися розведенням перепелів, вони на 50 доларів США придбали 200 перепелиних яєць і 45 пташок. Саме так проблема пріоритетності того чи іншого була вирішена на користь обох.

Нині подружжя одне на одного, так би мовити, переводять стрілки, кому першому прийшла ідея зайнятися вирощуванням цих птахів. Володимир киває на дружину, мовляв, та вичитала в Інтернеті, що є така справа, то чому б нею не зайнятися. А Лариса, ніяковіючи, каже, що просто так запропонувала, навіть не сподіваючись, що чоловік її слова сприйме настільки серйозно.

– Працював на одній роботі, на іншій, – каже Володимир ЗАБІГАЛЮК, – але вони не приносили ні морального, ні матеріального задоволення. Постійно була лише думка: як прогодувати сім’ю? Не скажу, що після того, як розпочали справу, вона відразу зникла. Навпаки, ми обоє знали, що потрібно запастися неабияким терпінням, щоб дочекатися потрібного результату. Зрештою, тих 50 стартових доларів на закупівлю птахів та яєць, самі розумієте, не були нашими остаточними витратами. Бо, крім того, ще потрібно було пташок годувати, приміщення для них зробити, відповідний температурний режим створити, інкубатор обладнати тощо.

КОЛИ ВИБИРАЄШ ЯКІСТЬ 

Перші результати з’явилися через півроку. Саме за цей період пташки, за словами господарів, почали годувати самі себе, а точніше, бізнес вийшов на нуль. Говорять, що перший рік для будь-якої справи є періодом своє­рідного іспиту – на міцність, терпіння, спроможність до подальшого життя. Не виключенням була і справа сім’ї ЗАБІГАЛЮКІВ. Упродовж року вони вчилися, методом проб і помилок відшліфовували кожен процес, шукали таких, як і вони, підприємців, щоб перейняти хоч дещицю досвіду.

– Можемо сказати, що ми й досі вчимося, – зазначає Володимир Іполітович. – Всюди, де лише можна, шукаємо інформацію про перепелів, їх вирощування, відгодівлю. Залюбки спілкуємося з підприємцями, котрі, як і ми, обрали цей нелегкий хліб. У перші місяці роботи зіткнулися практично з основною проблемою цього бізнесу – якісні корми. Підприємств, які їх виготовляють, на ринку достатньо, але тут основним фактором залишається поділ кормів, які вони продають, на, так би мовити, дві категорії: дешеві та не зовсім якісні або ж якісні, але дорогі. Звичайно, нам хотілося, щоб птахи споживали якісну їжу, адже від цього залежить і смак м’яса, і несучість і, врешті-решт, наше здоров’я. 

Із самого початку ведення бізнесу ЗАБІГАЛЮКИ поставили перед собою мету: бути чесними зі споживачем. Ось чому таким болючим було для них питання якісних кормів. Зрештою, вони вирішили, що ні дороге, і, тим більше, дешеве не дає гарантії, що якість кормів буде належною. Тож Володимир самотужки взявся за справу приготування їжі для перепелів. Комбікорм для пернатих складається переважо з пшениці, макухи, трав’яного, рибного та кукурудзяного борошна, інколи – з ріпаку. 

ПЕРЕПІЛКА – ДО ЦАРСЬКОГО СТОЛУ

Перше, з чим асоціюються у нас перепели, то це з царською кров’ю. Зазвичай страви з перепелів пригадують під час описування королівського столу. Тому, здавалося, перепілка у сільське подвір’я аж ніяк не вписується. Зрештою, на хлопський розум, скільки тієї пташки та яйця? Жива вага домашнього перепела становить близько 200-250 г, а маса яйця, взага-лі, – 8-12 г (для порівняння: вага курячого яйця – 40 г без шкаралупи). Проте перепелине яйце, на відміну від курячого, багатше на поживні речовини у півтора раза. У ньому значно більше білка та фосфору, а жиру менше. А от м’ясо по праву вважається дієтичним продуктом. Від курячого воно відріз­няється ніжністю, соковитістю та поживністю. 

Попри належність до блакитної крові, за словами нашого співрозмовника, пернаті не такі вже й вибагливі, як може здатися. Грубо кажучи, це дичина, за-гнана в клітку та ніби одомашнена. Тому про якісь надзвичайні умови догляду чи часту захворюваність не йдеться. Навпаки, перепелів вважають одними з най­більш стійких до захворювання птахів. Це зумовлене температурою їхнього тіла, яка на 2°С вища, ніж в інших видів сіль­сько­госпо­дарських птахів. Щоправда, без ветеринарного догляду не обійтися, коли мова йде про реалізацію продукції. Тож ветеринарний лікар, який працює в цій зоні, є постійним відвідувачем міні-птахоферми сім’ї ЗАБІГАЛЮКІВ.

– На відміну від дорослих птахів, – каже Лариса Віталіївна, – молодняк більш вибагливий. Не в тому сенсі, що він боїться якихось хвороб чи перебірливий у їжі. Він чутливий до кліматичних умов. Різкі перепади температури – а в нас це часто буває через вимикання світ­ла – призводять до ослаблення та навіть загибелі птахів. Взагалі, новонароджений перепел розміром завбільшки з великого джмеля. Тож поки стане дорослим, добряче треба біля нього погратися.

За свідченнями наукової літератури та за словами Володимира ЗАБІГАЛЮКА, тривалість життя перепела може сягати 25 років. От тільки на фермі у наших спів­розмовників воно набагато коротше, оскільки м’ясо цих птахів також користується попитом. 

Перепелів можна назвати одними з найбільш продуктивних пташок. Стверджують, що ця продуктивність може сягати навіть 100% на рік. Щоправда, Володимиру з дружиною Ларисою такого результату ще не вдалося досягти. В середньому одна перепілка протягом року приносить у господарство близько 300 яєць.

ЯЙЦЯ, М’ЯСО, ЩЕ Й МАЙОНЕЗ 

Виробництво птахів – хоч і головний, але не весь перепелиний бізнес. Одна справа – виростити пернате потомство, інша – реалізувати продукцію. Це питання ще гостріше постає, коли мова йде про продукцію маловідому, коли їй доводиться завойовувати авторитет. 

Як відзначають наші співрозмовники, з моменту, коли вони тільки почали займатися бізнесом і до сьогодні, попит на продукцію значно зріс, але за покупця все ж доводиться боротися. Якщо на початку було мало продукції та вона швидко розходилася, так би мовити, з рук у руки, то зі збільшенням обсягів виробництва (нині подружжя утримує близько трьох тисяч голів птиці) довелося скористатися допомогою посередників. Нині яйця під маркою «ПП ЗАБІГАЛЮК» можна придбати в багатьох магазинах міста і на ринку. Їх легко впізнати за логотипом.

Взагалі, перепелині яйця користуються найбільшим попитом у зимово-осінній період. Влітку потреба в них дещо знижується. Та, як зізнається пан Володимир, досі проблем із реалізацією в нього не було. Надалі підприємці планують поставляти продукцію на ринки Чернівців і Хмельницького. 

Ще один етап успішного біз­несу родина вбачає у розширенні асортименту товару. За кордоном перепелині яйця вживають зазвичай у переробленому вигляді. Найбільшою популярністю користуються мариновані, копчені яйця та приготовлений із них майонез, тому нещодавно під логотипом «ПП ЗАБІГАЛЮК» з’явилися мариновані перепелині яйця та майонез. Щоправда, зважувалися на виготовлення цієї продукції довгий час. Та й, вреш­ті, сама технологія приготування відрізняється складністю. 

А от стосовно реалізації м’яса, то тут і далі триває принцип «із рук у руки». Основними замовниками цього делікатесу поки що залишаються заклади харчування та знайомі. 

Цей бізнес для родини ЗАБІГАЛЮКІВ став не лише прибутковою справою, а й стилем життя. Сьогодні про споживання тут інших, крім перепелиних, яєць мова не ведеться. І не тому, що вони їх мають вдосталь, а тому що на собі відчули користь цього продукту.

Нині ЗАБІГАЛЮКИ в жодному разі не відмовилися б від того, щоб усе почати спочатку. Кажуть лише, що якби знали наперед, які помилки чекають, то намагалися б їх уникнути.

ПЕРЕПІЛКА В СМЕТАНІ ІЗ СИРНИМИ КНЕЛЯМИ

20 перепелів; 200 г вершкового масла для смажіння; 3 столові ложки борошна; 500 г сметани; 250 г сиру; 100 г ман­них  круп; 8 пере­пели­них яєць.

Очищених, випотрошених і добре вимитих перепелів посолити, обсмажити на сковороді на вершковому маслі, добре зарум’янивши з усіх боків. Покласти в каструльку, підлити бульйону та на не­ве­ликому вогні тушкувати до го­тов­ності.

На сковороду, де смажилися перепілки, всипати борошно, посолити, добре перемішати з жиром, що залишився від смажіння, влити 2 склянки бульйону, проварити суміш до загустіння, перемішати зі сметаною, посолити на смак і залити цим соусом тушкованих перепелів. 

На гарнір подати сирні кне­лі. Для цього розтерти перепелині жовтки, змішати з тертим сиром і манними крупами, посолити, дати постояти 2 – 3 години. По­тім перемішати зі збитими білками і покласти на мокру серветку, надавши масі форму валика. Щіль­но загорнути в серветку, перев’язати міцно кінці, за­кріпивши ниткою край, покласти рулет у киплячу підсолену во­ду. Коли рулет спливе, обережно вийняти його, розгорнувши серветку. Нарізати рулет круглими шматками, розкласти навколо страви з перепелами і по­лити соусом.