МИРОТВОРЕЦЬ ІЗ ГЕРБОВОЮ ПЕЧАТКОЮ
Серед безлічі юридичних спеціальностей нотаріальна справа, напевно, найбільш спокійна і стабільна: ніяких тобі стресів, скандалів чи непорозумінь. Підписав угоду чи склав доручення – залишається тільки гроші порахувати. Але чи так це насправді? Саме у переддень професійного свята ми запитали про це державного нотаріуса ІІ Кам’янець-Подільської державної нотаріальної контори Галину ТИМОФЄЄВУ.
– Насправді робота у нас досить складна та потребує чимало зібраності, – зізнається Галина Володимирівна. – Це тільки на перший погляд здається, що немає жодних проблем. Сьогодні наша діяльність регулюється Законом України «Про нотаріат», який діє з 1993 року. Відтоді відбулися і досі відбуваються постійні зміни. Тому основною проблемою законодавства є його застарілість та урегульованість здебільшого підзаконними нормативно-правовими актами. На жаль, сьогодні відсутня загальна концепція розвитку нотаріату. Впевнена, що колеги мене підтримають у тому, що лише прийняття нового закону, а не внесення змін до старого, може вирішити більшість проблем сучасного українського нотаріату.
Я закінчила Львівський університет понад 10 років тому. Відтоді в законодавстві не збереглося майже жодного старого кодексу – всі нові. Кожен місяць – нова інформація, і ти маєш її знати, інакше – суд. Виписуємо офіційне видання «Урядовий кур’єр», з якого черпаємо необхідну інформацію, а також із журналу «Мала енциклопедія нотаріуса», в якому наші колеги обговорюють нововведення. Цього року багато змін маємо у Сімейному кодексі. Вони відбулися так раптово, що більшість науковців і до сьогодні по-різному їх трактує.
– Галино Володимирівно, незважаючи на недосконалість закону, не так давно було скасовано квоти для охочих стати нотаріусами. З одного боку це добре, бо дає більший доступ до професії, але чи не призведе це до того, що професія нотаріуса стане більше схожою на підприємницьку з одною лише відмінністю – він виступає від імені держави, користуючись гербовою печаткою?
– Не думаю, що з цим нововведенням кількість нотаріусів має різко збільшитися. До нас як були, так і залишаються дуже великі вимоги. Для початку потрібно мати вищу юридичну освіту, не менше трьох років стажу юридичної роботи та рік стажування в нотаріальній конторі. Далі – іспит у вигляді тестів. До речі, тести дуже складні. До того ж кожні 5 років ми проходимо курси підвищення кваліфікації в Києві. Тому сказати, що нотаріус – це майже підприємець, не можна. Справжній нотаріус бездоганно орієнтується в матеріальному та процесуальному законодавстві, обізнаний в усіх змінах. Також він – психолог, бо вміє спілкуватися з різними людьми, підштовхуючи їх до позитивного вирішення проблеми.
– Ви – державний нотаріус, а таких у місті й районі всього шестеро. Набагато більше нотаріусів приватних. Чим їхня діяльність відрізняється від Вашої?
– Сьогодні майже нічим. 2009 року приватні нотаріуси також отримали право оформляти спадщину. Єдине, що приватник сам себе забезпечує всім необхідним: орендує офіс, купує техніку тощо. А державному нотаріусу все це надає держава. Дійсно, більше людей звертається до державних нотаріусів, щоб оформити спадщину, але це, швидше, тому, що приватні не люблять займатися цими справами, адже робота дуже клопітка, забирає багато часу, також недосконале спадкове законодавство.
– То можна сказати, що приватники у Вас хліб не забирають?
– Ні, роботи вистачає усім.
– А Ваш хліб з маслом чи з ікрою?
– З маслом.
– А в приватників?
– У декого, може, й з ікрою, але відразу тієї ікри не буде. Спочатку потрібно зробити собі ім’я, тобто зарекомендувати так, щоб мати постійних клієнтів. Потрібно бути комунікабельним, вміти піаритися, а найважливіше – бути гарним нотаріусом.
– Коли кажуть «хороший адвокат», це зрозуміло – він виграє справи. А що ж особливого має зробити нотаріус, щоб вважатися хорошим?
– Коли люди звертаються, щоб укласти певну угоду, я маю перевірити, чи ця угода відповідає законодавству, пояснити обом сторонам її наслідки. Якщо одна зі сторін чогось не зрозуміла і після посвідчення угоди виникла суперечка, внаслідок чого справа перейшла до суду, тоді до нотаріуса, який склав цей документ, можуть виникнути питання як з боку тих, хто наполягав на угоді, так і з боку відповідних органів. Іноді трапляються настільки складні угоди, що навіть тижня мало, аби їх підготувати. В нашій нотаріальній конторі працює четверо державних нотаріусів. Коли потрібно, збираємося всі разом, обговорюємо, при потребі звертаємося і до колег-приватників. Вважаю, що не соромно зайвий раз перепитати, все зважити і бути впевненим у тому, що робиш.
– Напевно, за десять років, які Ви працюєте в цій нотаріальній конторі, були справи, які особливо запам’яталися?..
– Робота нотаріуса полягає в збереженні документів навічно і в збереженні таємниці їхнього змісту. Тому можу сказати лише таке: більшість справ, котрі найбільше запам’яталися, пов’язані з оформленням спадщини. Дуже приємно, коли брати і сестри можуть мирно порозумітися, коли старші переписують батьківську хату молодшому, кажучи, що можуть обійтися, йому, мовляв, ця хата більше потрібна. І навпаки, не приємно та навіть страшно дивитися, коли рідні починають сваритися. Батьки, наприклад, написали заповіт на одну дочку, з якою разом мешкали, а після їхньої смерті приходить інша, забезпечена житлом, і вимагає розподілу майна. Домовитися їм так і не вдається, тому найрідніші люди вирішують направити справу до суду. Буває, що на «шевченківську» розвалену хату в селі, до якого навіть автобус не ходить, – десять претендентів, і кожен б’ється за метр, щоб тільки не залишити тій сестрі, що мешкала в хаті, хоча в самих і житло, і робота – в місті.
– Шлюбні договори часто доводиться посвідчувати?
– Ще жодного не посвідчила. Наша контора обслуговує населення району, а селяни не звикли укладати шлюбні угоди – менталітет не той.
– При укладанні договору купівлі-продажу нерухомості всі добре розуміють, що в ньому вказується не та сума, за яку житло продається, а набагато менша, з якої й сплачується податок. Але коли покупець у чомусь виявиться ошуканим і подасть продавця на суд, то зможе повернути лише ту суму, яка зазначена в договорі. Чи розуміють люди такий ризик?
– Вони добре розуміють, на що йдуть. Ми пояснюємо наслідки такої угоди обом сторонам. Але такі речі, як правило, трапляються у місті, де ціни на житло високі. Коли мова йде про село, то тут ціни зовсім інші. Насправді люди інколи продають житло дешевше, ніж його оцінює інвентарбюро, адже воно, напевно, вираховує середньоарифметичне з ціни за квадратний метр житла в столиці та квадратний метр хати в глухому селі. Навіть при врахуванні відсотка зносу ціна не відповідає дійсності. Хоч в угоді ми і вказуємо реальну ціну, платіж доводиться стягувати з більшої суми.
– Галино Володимирівно, маючи юридичну освіту, Ви можете реалізувати себе і в якійсь іншій професії. Ніколи не виникало такого бажання?
– Звичайно, є дуже багато адвокатів, які стали нотаріусами і навпаки. Є нотаріуси, котрі навіть суддями стали. Але я нічого змінювати не хочу. На мій погляд, решта юридичних професій займається вирішенням суперечок, і лише нотаріус намагається зробити так, щоб цих суперечок взагалі не було. Я роботою задоволена. Вона цікава і навіть творча.
– ?..
– Приміром, той самий документ потрібно скласти не тільки юридично правильно, але й красиво, щоб усі речення були грамотні, не повторювалися одні і ті ж слова. Коли зачитують такий документ, приємно слухати.
– Лише минулого року Президент видав указ про відзначення Вашого професійного свята. Невже раніше Ви нічого не святкували?
– Чому ж? Ми відзначали День юриста. А вже минулого року обласне управління юстиції зібрало всіх нотаріусів області в Хмельницькому. Багато хто отримав нагороди, був святковий концерт.
– Зважаючи на те, що ми з Вами спілкуємося напередодні Вашого професійного свята, що хотіли б побажати колегам?
– Миру, добра, благополуччя, ввічливих і порядних клієнтів і щоб нарешті наше законодавство таки врегулювало всі питання, пов’язані з діяльністю нотаріусів.