БОГ ОБИРАЄ ЛЮДЕЙ, ЯКІ БУДУТЬ ПЕКТИ ХЛІБ

Ще за часів Римської імперії основні потреби народу було лаконічно сформульовано у гаслі «Хліба і видовищ!», яке, про­йшовши випробування часом, є актуальним і нині. Та, на відміну від далеких пращурів, сучасна людина має значно більший вибір у задоволенні своїх потреб. На жаль, кількість не завжди гарантує якість. Та вибагливий сучасний споживач вперто шукає серед широкого асортименту, яким рясніють полиці наших крамниць, справді якісні та натуральні продукти. Особливо це стосується продукту №1 – хліба.

Більшість підприємств харчової промисловості воліють сьогодні йти легким шляхом. Вони користуються досягненнями сучасної науки, додаючи у продукти харчування різноманітні хімічні домішки: поліпшувачі смаку, розпушувачі, барвники, стабілізатори та консерванти. Це спрощує виробництво, здешевлює продукцію і, відповідно, збільшує прибутки виробника. Та чи добре це для нас, споживачів? Чи не платимо ми за «хімізовану» продукцію власним здоров’ям? Кожен обирає сам, що йому їсти. У ПАТ «Кам’янець-Подільський хлібокомбі­нат» дбають про своїх покупців, тому роблять ставку саме на натуральність і якість продукції.

– Наша головна піч, у якій печеться хліб, котрий усі знають, як «кам’янецький чорний», має аналоги лише у великих містах та обласних центрах, – розпові­дає голова правління ПАТ «Кам’янець-Подільський хлібокомбінат» Наталія ЛЯЩУК. – Вона розрахована на те, щоби при потребі нагодувати весь Кам’янець. Але ця піч налаштована на класичну технологію, яка передбачає 12-годинний цикл приготування. А натуральна за­кваска на хліб у нас постійно оновлюється та цілодобо контролюється. Ми ніколи не спокушалися штучними домішками до хліба, тому, можливо, у чомусь наш батон і програє: він не такий високий і не такий білий, як деякі інші, але він – натуральний. 

Така сама ситуація з молоком. У ньому немає пальмової олії. Ми купуємо молоко в населення, тому будь-які коливання на ринку впливають на наші ціни та об’єми виробництва продукції. Так само впливає і сезон – восени менше молока і воно дорожчає. 

Оскільки ми, в першу чергу, забезпечуємо тендерні зобов’я­зання, постачаємо продукцію в садочки, школи, лікарняні за­клади, то на вільну торгівлю 

залишається менше молока. А менше молока – менше масла. Для того, щоб люди приблизно уявили, чому в нас піднялася ціна на вершкове масло (майже 80 гривень за кілограм), скажу, що для того, щоб виготовити тонну масла, потрібно використати 22 тонни молока. Влітку, коли молока було достатньо, ціна на масло складала 55-60 гривень. Ми дуже залежимо від цін на сировину, адже не працюємо з домішками, які допомагають утримувати стабільну ціну і влітку, і взимку.

– Наталіє Георгіївно, а як визначити, чи є у хлібі «хімія»?

– Наша продукція черствіє і цвіте, при чому цвіте звичайною сірою цвіллю, а не рожевою чи блакитною, яка теж вказує на присутність «хімії». 

– Хліб з домішками можна визначити і за об’ємом, – приєднується до розмови начальник виробництва, головний технолог Світлана КУЧЕРЯ­ВА. – Якщо буханець нереально пухнастий, порожнистий всередині, він містить домішки. Таким хлібом важко наїстися, скільки б не з’їв.

– Як довго можна зберігати хліб з моменту випічки?

– 36 годин – чорний і 24 – білий, – відповідає Наталія Георгіївна, – Але якщо тримати хліб у холодильнику, то термін зберігання збільшується. 

– У вас великий асортимент продукції?

– Ми випускаємо різні сорти хліба: житній, пшеничний вищого гатунку і першого, загалом понад 100 видів не тільки хлібобулочної, але й молочної та кондитерської продукції. Слава Богу, репутація нашої продукції гарна і стабільна, у нас є свій покупець, якого ми поважаємо і шануємо.

– Продукція хлібокомбінату виробляється за ДСТУ (державні стандарти України) чи ТУ (технічні умови)?

– Лише за Державними стандартами. Особливих технічних умов, які дозволяють додава­-

ти у продукцію не передбачені Держ­стандартами інгредієнти, в нас немає. Контроль за якістю здійс­нюється нашою акредитованою лабораторію. Щоб про­йти акредитацію, потрібно було документально підтвердити право випускати кожен з видів на­шої продукції. 

До речі, ці два чинники дають нам право випікати короваї та хліб для перших осіб країни. Зокрема, ми випікали коровай, коли приїжджав Президент Лео­нід КУЧМА, а ось нині нам довірено випікати коровай для зуст­річі Президента Віктора ЯНУКОВИЧА.

Це дуже відповідальна справа, але так само ми ставимося і до решти продукції, аналіз якої робиться щодня. 

– Ми дуже цінуємо свою репутацію і свого покупця, – додає начальник відділу збуту Наталія ГОНЧАРОВА. – Якось, коли ми через поломку автомобіля не змогли зранку привезти наш хліб в одне із сіл району, там піднявся справжній бунт. І хоча на полицях сільської крамниці було вдосталь хліба від інших виробників, люди чекали саме нашої продукції. Та ми самі їмо лише хліб власного виробництва! І наші рідні віддають йому перевагу. А це найкраща реклама і підтвердження якості. 

Ми не захоплюємося піаром, тому що вважаємо, що гарне ім’я і репутацію потрібно під­кріп­лювати лише справами. Після останнього Дня Перемоги Наталія Георгіївна, наприклад, прийняла рішення взяти під своє шефство ветеранів Великої Віт­чизняної війни. Ми повинні берегти їх. Щотижня ветерани отримують від комбінату пайок із продуктів нашого виробництва: хліб, молоко, масло тощо. У нас уже зібралася ціла папка листів зі словами вдячності, фотографіями і навіть віршами від ветеранів. Це надзвичайно приємно. Але ми не хвалимося цим на кожному кроці. Ось вам першим розповіли. 

– Наталіє Георгіївно, продукція Кам’янець-Подільського хлібокомбінату неодноразово визнавалася однією з найкращих в Україні, а Вас минулого року визнано одним із найкращих керівників під­приємств України. 

– Так, наша продукція щороку входить до переліку 100 найкращих товарів України, а 2010 року наш хлібокомбінат здобув третє місце у рейтингу «Підприєм­ство року – 2010» серед 350 тисяч підприємств України в номінації «Виробництво хліба та хлібобулочних виробів». Я ж отри­мала нагороду «Керівник року України – 2010» з орденом «Зірка економіки України» ІІІ ступеня від Міжнародного економічного рейтингу «Ліга найкращих». 

– Нещодавно зросла ціна на молоко вашого виробництва. Чи будете піднімати ціну на хліб?

– Піднялася ціна на газ. Якщо минулого місяця в неї ще не входив податок на додану вартість, то на сьогодні додалося, і ціна зросла на 11%. Разом з транспортуванням і додатковими послугами газ нам обходиться в 570 доларів, а не в 380, як усім розказують. Але у зв’язку з тим, що урожай поки що стабільний і в цей період ціна на борошно зазвичай зменшується, вар­тість хліба, за нашими розрахунками, поки що не зросте. 

Я звернулася до обласної Асоціації хлібопекарів з пропозицією зробити крок, на який пішла колись Росія: зняти взагалі або хоча б на 10% ПДВ з хлібопекарів. Це дасть можливість рік-півтора утримувати ціну на хліб, поки не стабілізуються запаси в аграрному фонді. На сьогодні нам доведена рентабельність хліба – 5%. Жодне підприємство у світі не працює з такою рентабельністю! Нашій головній пічці вже 40 років, вона потребує постійного ремонту. То як за 5% можна її ремонтувати та ще й розвиватися? Нам потрібно хоча б 15%. Я розумію, що в період непопулярних рі­шень теж висловлюю непопулярні думки, але якщо нам буде закладено рентабельність 15%, то ціна на хліб одноразово під­німеться на 10-15 копійок, але в майбутньому вже не під­ні­матиметься незалежно від під­няття цін на газ, борошно чи зростання мінімальної заробітної плати. В іншому випадку може настати момент, коли ми просто зупинимося. І не лише ми. Київ­ські хлібопекарі ще в серпні порушували цю проблему. Ну не можна працювати на старому обладнанні з 5-відсотковою рентабельністю! Реальна рентабельність у такому випадку виходить на нуль, адже значних коштів потребує ремонт старого обладнання. А якщо ми хоча б на піввідсотка перевищимо рентабельність, нас відразу оштрафують на таку суму, що легше буде закритися. 

– Чимало прикрощів усім виробникам завдала й економічна криза. Чи скоро, на Вашу думку, вона закінчиться?

– Так вийшло, що ми потрапили в економічну кризу раніше за інших. На це були свої причини. Тому на той час, коли всі інші лише увійшли в кризу, ми там уже навчилися жити. Зрозуміли, що необхідно більше економити, скоротити людей, максимально врізати витрати. Криза не закінчиться, доки в країні існуватиме ситуація, за якої людина купує «Merсedes» і платить 200 гривень податків. Ну не може працювати держава лише на соціальні пакети і пільги! Скільки в Кам’янці людей мають право на пільговий проїзд? Тридцять тисяч на сто тисяч населення! Ми – ті, які щось виробляють, – ніколи не заробимо на таку кількість пільговиків. Криза закінчиться, коли буде нормально працювати система прибутків і витрат, коли людина, яка витрачає втричі більше, ніж заробляє, буде з цієї різниці сплачувати податок. Поки що ми не можемо прогодувати своїх бідних, а багаті не хочуть ділитися. 

– Наталіє Георгіївно, за освітою Ви – філолог, закінчили аспірантуру. Мабуть, могли й професором стати. Але в якийсь момент кардинально змінили своє життя, прийшовши працювати на хлібокомбінат. Чому так сталося?

– Це було у голодні 90-ті роки. У мене тоді не було грошей, щоб закінчити аспірантуру, а ще накопичилися величезні борги з квартплати. Тому на хлібоком­бінат я прийшла, можна сказати, по шматок хліба (посміхається). Тепер не шкодую про це.

– Колектив має традицію відзначати професійне свято разом?

– Ні, тому що у нас економічні труднощі і діє режим жорсткої економії. Якщо у нас з’являються гроші, вважаємо за краще дати людям премію. Та не думайте, що у нас усе погано. По-перше, у нас працюють дуже гарні жінки, по-друге, у жінок – керівників підрозділів нашого підприємства гарні характери. 

– Що, у Вашому розумінні, гарний характер у жінки – керівника підрозділу? 

– Активна, добре ставиться до людей, любить роботу, вміє відстоювати власну точку зору і думати.

– Ви спеціально підбираєте на ці посади жінок? Не любите з чоловіками працювати?

– Я дуже люблю чоловіків. У мене є чоловіки, які спілкуються з комісіями, вищими органами. Як би там не було, але у нас чоловічий світ, і для чоловічих розмов у мене є брат – Сергій АКИМОВИЧ – і чоловік – Микола ЛЯЩУК – заступники голови правління. А все, що стосується грошей і роботи, я чоловікам не довіряю. Жінки – багатофункціо­нальні, чоловіки не встигають за ними, коли потрібно вирішувати питання, котрі складаються з багатьох задач.

– А чи важко сьогодні знайти гарних пекарів?

– У нас не дуже висока заробітна плата, важка праця, але ми маємо з ким працювати. Головне – не боятися підбирати команду, навіть міняти працівників, якщо це необхідно. Але людей, з якими працюєш, треба поважати. 

У всіх харчовиків важка праця. А у хлібопекарів вона важка вдвічі, адже зранку на прилавках уже має бути свіжий хліб, тому доводиться працювати вночі. Колись моя мама Галина АКИМОВИЧ казала, що Бог сам обирає людей, які будуть пекти хліб, тому що це Божа справа. Тому нехай Бог нас усіх береже, і дай нам, Боже, усім щастя!