ВОЛОНТЕР РОЗКАЖЕ В АФРИЦІ ПРО КАМ’ЯНЕЦЬ

Два роки тому американський волонтер Корпусу Миру Курт ФОГЕЛМЕН приїхав до Кам’янця-Подільського, щоб виконувати свою місію – викладати англійську, ознайомитися з Україною та розповісти про Америку. Термін вчителювання 26-річного Курта в нашій країні закінчився. Попереду – загадкова Африка та нові безкорисливі справи. Але Кам’янця американець не забуде і, піднімаючись на Кіліманджаро, одягне вишиванку, привезену з нашого міста.

ДОБРІ СПРАВИ НЕ ЗАРАДИ ГРОШЕЙ 

Із привітним юнаком, обличчя якого прикрашала типова доброзичлива американська усмішка, «Подолянин» познайомився ще 2010-го. Тоді волонтер, котрий почав вчителювати в міській гімназії, ще не зовсім добре знав українську, зате 

100-відсотково був налаштований плідно співпрацювати з учителями, навчати учнів і загалом, як каже Курт, побачити «реальну Україну». Щоб дізнатися, чи вистачило для цього молодому волонтеру ентузіазму, ми знову зустрілися з містером Фогелменом перед його від’їздом з Кам’янця-Подільського.

– Курте, як Вам працювалося в українській школі?

– Колектив у мене був хороший, тому ми добре спрацювалися, робили різні проекти. Тепер я знаю українську краще, а от спочатку ми з дітьми розмовляли на мигах (сміється). В Укра¬ї¬ні багато людей вчать англійську мову. Але я помітив, що основний акцент роблять на письмову грамотність, а от усного спілкування – менше. Діти трохи соромилися розмовляти, щоб не наробити помилок у вимові. Та я не сувора людина і не настільки категоричний, щоб сказати: «Стоп! Ні, неправильно». Тому ми гарно порозумілися. Я також вів гуртки англійської мови в молодіжному центрі «Сатурн», в університеті, спів¬пра¬цював із ще одним волонтером Корпусу Миру – Джеймсом, який живе на Довжку.

– Ми знаємо, що волонтери працюють за те, що, як кажуть українці, до кишені не покладеш. Чи вистачало Вам коштів на прожиття в Кам’янці?

– Справді, ми не отримуємо багато грошей. Але вчителька гімназії познайомила мене із сім’єю, яка погодилася недорого здавати житло на Польських фільварках. З цими людьми ми жили, як одна сім’я, і я за ними дуже сумуватиму. А загалом найчастіше добровольці Корпусу Миру живуть у селах. Коштів на проживання небагато, проте їх достатньо. І взагалі – ми ж робимо це не заради грошей. Перший пріоритет – допомогти іншим.

АМЕРИКАНЕЦЬ «РОЗКУСИВ» УКРАЇНЦІВ

Американський волонтер зі¬знався, що дуже хотів зрозуміти, які вони насправді – українці та Україна.

– У багатьох людей існують стереотипи щодо тієї чи іншої країни, нації. Наприклад, такі: якщо американець, то обов’язково товстий, живе в Голлівуді, щодня їсть у «Макдональдсі» тощо. Так і Україну асоціюють із салом та вишиванкою, – каже Курт. – Але взагалі у нас дуже мало знають про вашу країну. Я, скажімо, знав про братів Кличків та футболіста Шевченка, бо цікавився спортом. Знають американці про Чорнобиль, про те, що в Україні дуже родюча земля. І на тому все. Ще, правда, багато людей у світі цікавилися «Євро-2012» та виборами в Україні. Тому коли я дізнався, що поїду саме в цю країну, то вирішив: обов’язково вивчу мову, ознайомлюся з українською культурою і звичаями.

За два роки Курт Фогелмен відвідав Київ, Чернігів, Донецьк, Харків, Одесу, Львів, також Хмельницьку, Тернопільську та Чернівецьку області, побував у Карпатах. І надзвичайно шкодує, що не бачив на власні очі Криму. 

Живучи серед українців, Курту вдалося «розкусити» деякі особливості українського світо¬сприйняття.

– Я маю уявлення, що робить українців щасливими, які стосунки в сім’ї, на роботі. Це те, чого не розкажуть мас-медіа. Нам ніхто не покаже, як гарно люди збираються разом відпочивати з друзями чи родиною, смажать шашлик біля річки. Мені дуже подобається, як українська сім’я сідає вечеряти – всі разом за столом, багато смачної домашньої їжі й тости, тости, – усміхається Курт. – У нас тости кажуть хіба що в Новорічну ніч. А для вас це традиція і якась необхідність зібратися разом, сказати гарні слова. А їжа яка тут смачна! Улюблені голубці я навіть сам навчився робити, буду в Америці їх собі готувати. Сподобалися мені й українські народні танці. У нас такого немає, а це так класно! Це не матеріальне, а культурне, духовне, що також має велику цінність.

Є ПРОБЛЕМА – НАЛИВАЙ!

– А якщо відверто, Курте, то що Вам не сподобалося в нашій країні? 

– Певні недоліки чи проблеми не були настільки для мене суттєвими, – трохи розгубився містер Фогелман. – Але якщо вже так випитуєте, то скажу зі своєї точки зору. У вас трохи важко будувати плани на майбутнє. Перед тобою постає стільки проблем – інспектори, папери, біганина. Ну й не дуже хороші дороги, а маршрутки – то взагалі цікаво, особливо вранці: 20 місць і 40 людей. 

Я помітив, що коли є проблема, багато українців чомусь піддаються песимістичному настрою. Замість того, щоб шукати вирішення, вони опускають руки, мовляв, «ех, це ж Україна, ми нічого не можемо зробити». Не раз помічав цікаву схему: «є проблема – наливай!» – добродушно усміхається американець. – Хоча молодь трохи інша.  

«ХТО ХОЧЕ ПОБАЧИТИ УКРАЇНУ»?

Після Кам’янця-Подільського Курт поїде до Південного Судану, потім – до Кенії, де працюють його батьки – лікарі-місіонери, які також допомагають людям. Жити по-іншому хлопець не може, бо волонтерство – стиль його життя.

А на Кіліманджаро американець обов’язково сфотографується у вишиванці та з синьо-жовтим прапором, щоб поповнити свою колекцію світлин, у якій більше як тисяча – про Україну.

– Я хочу зробити фотопрезентацію, щоб потім, подорожуючи, можна було запитати у людей: «Хто хоче побачити Україну?», і показати їм, яка вона чудова, які тут гарні міста і приємні люди, – розповідає Курт Фогелмен, котрий планує побувати в Індії, Китаї, Австралії, щоб вивчати різні мови, культури і допомагати людям, адже, як каже сам волонтер, він не тільки американець, він – людина світу.