П'ятница, 05 Березня 2021 р.
8 Березня 2013

ТЕТЯНА БІЛЕЦЬКА: «МІЙ ЖИТТЄВИЙ УСПІХ – ЦЕ МІЙ СИН»…

Тетяна БІЛЕЦЬКАЦя жінка викликає щире захоплення. Усміхнена, елегантна, впевнена в собі. Дивишся на неї, і навіть на думку не спадає, що в її житті були моменти повного відчаю.

Доцента кафедри політології і соціології, заступника декана історичного факультету з виховної та профорієнтаційної роботи К-ПНУ ім.І.Огієнка Тетяну БІЛЕЦЬКУ колеги і студенти поважають і як висококласного викладача, і як щиру та чуйну людину. Вона здається успішною жінкою, котра має все для того, аби бути просто щасливою.

Найціннішим подарунком від долі став для неї син Владислав. А найбільшим випробуванням – діагноз, поставлений лікарями при його народженні. Її життя відтоді перетворилось на боротьбу за нормальне життя для сина. Була втома, хвилини розпачу. Але була мета, багато любові, а ще – віра в свого хлопчика. Тетяна Вікторівна пішла на ризик, коли віддала його спочатку в звичайний дитячий садочок, а потім і в школу, і не пошкодувала. З часом Влад знайшов себе у спорті. Нині він має чимало нагород за спортивні досягнення, є кандидатом в майстри спорту, чемпіоном України з кульової стрільби та членом збірної

України з інваспорту.

Напередодні Міжнародного жіночого дня ми вирішили поспілкуватися з Тетяною Білецькою про те, якою має бути жінка в сучасному світі, і що ж їй усе-таки потрібно для щастя.

– Тетяно Вікторівно, сучасний світ став вимогливим до жінки. Якою, на Вашу думку, вона має бути сьогодні?

– У світі прагматизму й раціональності чимало жінок у своїй поведінці демонструють чоловічі риси характеру: рішучість, бажання бути успішною в кар’єрі й соціальному середовищі. Але, на мою думку, сучасна жінка навіть у нашому конкурентному світі повинна насамперед залишатися жіночною, уособлювати якості доброти, любові й щирості – саме такими є по-справжньому успішні жінки. А от жінка, яку називають сильною, яка позбавляє себе рис, що дала їй природа, яка не дає волі емоціям і цілеспрямовано йде до мети, – врешті стає нецікавою оточенню.

– Ви, наче метелик на «шпиль¬ках», перебуваєте в постійному русі. Як Вам вдається поєднувати роботу, дім, відпочинок?

– У Григорія Сковороди є ідея «сродної праці», за якою щастя людини полягає в тому, щоб знайти собі справу до душі. Доля мені зробила колосальний подарунок, бо маю можливість займатися улюбленою справою. А людина, яка отримує задоволення від того, що робить, автоматично стає успішною і в інших сферах.

– То соціологія – справа Вашого життя?

– Мій шлях до соціології був досить тривалим. Якщо чесно, то навіть не думала, що стану колись соціологом (усміхається). Унікальною ця наука є тим, що ти можеш аналізувати свою поведінку в середовищі, де живеш, і водночас спостерігати, як соціум впливає на тебе. Вивчати соціальні процеси, частиною яких є і ти сам, насправді дуже цікаво. Тому сьогодні я вже не уявляю свого життя без соціології.

– Чи вважаєте Ви себе успішною жінкою?

– Багато чого залежить від того, що ми розуміємо під словом «успіх». Адже для одних успіх – це кар’єра або сім’я, а для інших – можливість реалізовувати себе одночасно в декількох творчих або наукових проектах. Мій життєвий успіх – це мій син Влад, який у свої 15 років вирішив самостійно будувати кар’єру спортсмена. Нині він живе і навчається в Одесі, що для мене є радісним і водночас хвилюючим моментом, бо коли він був поряд зі мною, я могла більше йому допомагати. Зрозумійте, Влад – це моє друге життя, в яке з любов’ю вклала всю свою душу й тепло. Я пишаюся сином, тішуся його досягненнями. Тому впевнено можу сказати, що відчуваю себе щасливою й успішною жінкою.

– Знаю, що Ви жодного вечора не проводите без книги. Чия творчість Вам близька?

– Намагаюся слідкувати за новинками сучасної літератури. Обожнюю прозу Ірен Роздобудько. Вона має смак до життя і добре розуміє жіночу психологію. Ще мені подобається творчість польського письменника Януша Вишневського, який вміє смачно готувати літературні «десерти» для жінок і вишукано їх подавати.

– Сьогодні спостерігаємо таку тенденцію, що жінки беруть ініціативу в свої руки й завойовують симпатію чоловіків, а не навпаки. Що можете про це сказати?

– З цього приводу можна багато дискутувати. По-перше, жінки виконують соціальні ролі, які ще недавно не були їм властиві. Причин є багато, і некорект¬но бу¬де казати, що слабкими стали чоловіки й сильними жінки – це лише вершина айсберга. 

По-друге, складні політичні й економічні процеси в житті нашої країни, зміна менталітету, психології – все це спонукало жінку в певний момент узяти ініціативу в свої руки. Як це характеризувати? Знаєте, як кажуть японці, тут треба дотримуватись золотої середини. Жінка, яка прагне бути першою на олімпі в соціумі, ви¬кликає, на мою думку, співчуття, а не захоплення. Бо симпатію викликає та жінка, яка мудро веде себе в будь-якій ситуації, яка своїми здобутками робить життя комфортнішим і кращим для оточення і рідних людей.

– Зовнішня краса жінки не завжди співпадає з її внутрішньою красою. В чому, на Ваш погляд, криється проблема?

– Пригадую слова Богдана Ступки, котрий казав так: «Не закохуйся в обличчя, не закохуйся у вбрання, а закохуйся в ту душу, що потрібна для життя! Бо краса – це сон зрадливий, раз присниться, та й нема. А душа – це все на світі, що потрібно для життя».

Думаю, проблема насамперед випливає з того, що змінився формат сучасного світу, змінилася система цінностей. Пріоритетним стає зовнішній блиск: дороге взуття й аксесуари, яскравий макіяж, красива зачіска, голлівудська усмішка.

І ніби тут немає нічого поганого, але людина, яка зациклюється на своїй зовнішності, перестає бути цікавою. А сучасні жінки приділяють цьому чимало часу, бажаючи виглядати «на всі сто», аби бути в центрі уваги чоловіків.

Коко Шанель казала: «У вас не буде другої нагоди справити перше враження». Безумовно, так і є. Але разом з тим жінка має наповнювати свій внутрішній світ тільки прекрасним, а для цього треба багато читати, слухати гарну музику, дивитися гли¬бокі, змістовні фільми. На жаль, на нас усе більше впливає примітивна масова культура, що негативно відображається на внутрішньому «Я».

– Тетяно Вікторівно, а Ви цікавитесь модою?

– Напевно, я, як і будь-яка жінка, є шопоголіком. Спостерігаю за новими трендами, однак залишаюся консерватором, віддаючи перевагу класичному стилю.

– Про що нині мрієте, якщо не секрет?

– Дуже хочу побувати в Парижі, перейнятися романтичною атмосферою. І… мрію знайти серед натовпу ті очі, які не будуть фальшивити в коханні. Бо роль мами я вже виконала, тепер залишається виконати і роль дружини (усміхається).

– Ваші побажання кам’янчанкам?..

– Напередодні Свята весни хочу побажати всім жінкам душевної гармонії, відчуття любові та самореалізації в цьому складному світі. І щоб кожна з нас не боялася проявляти слабкості й дозволяла собі бути просто жінкою!

Валентина КОВАЛЬЧУК, студентка факультету філології та журналістики

К-ПНУ ім.І.Огієнка.