ЧОРНА БЛИСКАВКА НА УНІКАЛЬНОМУ «МТ»
Cкажіть, хто з вас не помічав на вулицях Кам’янця 72-річного чоловіка у байкерському прикиді, який хвацько їздить на стильному мотоциклі? Це – Віктор Соколов, відомий у байкерських колах України та за кордоном під прізвиськом «Райо Негро» (з ісп. – чорна блискавка) або ж «Z» («Зет»).
«ПОДОЛЯНИН» десять років тому писав про Соколова, і вже тоді він був найстаршим байкером в Україні, і харизми відтоді в нього не поменшало. Віктор Семенович – справжній патріот України, у нього навіть на рингтоні стоїть національний гімн. Кімната також обвішана націоналістичною та байкерською символікою. 
А захопився байкерством Віктор Соколов ще в юному віці, в радянські часи.
– Тоді ще не було такої моди на одяг, як нині, вона пішла від янкі, – пригадує він. – Ми, кам’янецькі хлопці, каталися, хто в чому і хто на чому. В мене були мотоцикли «Ява» – найкращі, які можна було тоді купити. Ніхто ні на кого бочку не котив.
– У Вашій біографії є цікавий момент – військова служба на Кубі…
– Це було в 60-х роках, коли американці хотіли захопити Кубу. З Радянського Союзу туди відправили 100 000 рядових солдатів. Повернувся звідти з «великою зіркою» – майором. У мене була така служба, що за кожне виконане завдання «зірочка» йшла. До того ж швидко освоїв іспанську мову з кубинською говіркою. Бойових завдань було багато в різних латиноамериканських державах, однак про це не можна розповідати.
– З Фіделем і Раулем Кастро бачилися?
– Фідель постійно їздив з охороною, а от з його братом Раулем, який нині є президентом Куби, спілкувався. Тоді він ще пацаном був.
– Вікторе Семеновичу, звідки у Вас таке грізне прізвисько?
– Його мені дали на Кубі за блискавичне виконання завдань. Я був чорнявий, от і став Чорною Блискавкою. А ще називають «Зет» – якщо обрізати краї мого символу блискавки, вийде літера «Z».
– У Вас цікавий мотоцикл. Яка марка?
– За паспортом – «МТ», однак поршнева від «Volkswagen», колеса та гальма – «Yamaha», глушак – «Suzuki», є щось трохи від «Kawasaki» та «Mitsubishi»… Ставлю те, що вважаю за потрібне. Такого «МТ», як у мене, немає ні в кого.
– 2009 року Ви зареєстрували в місті байкерський клуб «Легіон». Чому він занепав?
– Я сам розігнав його учасників, вони не варті клубу. Їздити потрібно чітко колоною, враховуючи правила дорожнього руху, не можна влаштовувати перегонів. Дорога придурків не любить, я теж.
– Але в Кам’янці ще є представники цього руху?
– Та вистачає, інколи приїжджають, морочать голову. Але я вже не хочу нічого організовувати, вийшов з того віку.
– Часто байкери асоціюються з хуліганами…
– Це вже давно минуло. Ви десь бачили, аби байкер чіплявся до звичайної людини? Хіба що якісь алкоголіки на мотоциклі. Нині кожен, хто має багато грошей, може сказати, що він байкер, хоча насправді – йолоп на колесах.
– А Ви і досі можете назвати себе справжнім байкером?
– Не дуже люблю, коли мене називають на американський лад байкером, мені більше до вподоби слово «мотоцикліст».
Свого часу я багато бував за кордоном, об’їздив всю Україну, мешкав у Черкасах, Донецьку, Дніпропетровську, Криму… Є багато знайомих, товаришів. Буває, запрошують на зльоти в різні міста, намагаюся приїжджати. Мене зустрічають як якусь ікону, аж незручно робиться. Все ж таки 60 років на колесах – це не в пальці свиснути.